Львів - герой мого роману

2016-05-14 23:04:17

Переглядів: 1590

http://chytay-ua.com/

Я не буду розповідати, як сильно я люблю Львів, бо думаю, то і так є очевидним. Я люблю там бути і дуже люблю про нього читати. І не важливо, чи то буде якась наукова праця про Львів та його історію, чи художня книга, дія в якій відбувається на вулицях цього неймовірного міста.

Я абсолютно погоджуюся з авторкою списку книг з атмосферою старого Львова! Завдяки їй дізналася про «Сполохи» Москольця і дуже тому рада, а все інше перечитала трохи раніше. Мій особистий фаворит цього топу – «Танго смерті». Винничук таки великий, бо він єдиний змусив ридати за містом, якого вже не повернути. Тобто, так, я іноді можу собі дозволити поплакати над долею героя («Солодку Дарусю» і «Скорботу Сатани» забути неможливо), але щоб очі на мокрому місці були через понівечене місто – такого я собі не дозволяла ніколи!

Проте, хоч «Танго смерті» мій беззаперечний фаворит, є ще парочка книжок про Львів, які мені страшенно подобаються! Перша в цьому списку - «Лемберг. Під знаменами сонця» Анни Хоми.

Я цю книжку полюбила з перших сторінок. Це карколомна детективна історія, в яку втягнуті і шляхтичі, і русини, і контрабандисти, і злодії, і підневільні жертви, і їхні ляльководи, і взагалі всі, хто жив у Львові і в околицях в ХІХ ст. Місцева говірка, храми навколо Ринку і кладовище Личакова, ще не похоронена Полтва, підступні і криваві задуми, виплетені і виплекані в львівських льокалях і кнайпах, і розсипи гастрономічних спокус і смаколиків. І все це посипане пудрою з глибоких роздумів та полито глазур’ю тонкого львівського гумору – ну от як таке може не сподобатися?

А ще, окрім, звісно, головних героїв, сподобалося те, що тут Львів – не ідеальне благородне місто благородних людей, а місто, де є все: і доброта, і краса, і злочини, і жебраки, і злодії, і нечисті на руку ділки, і благородні пані, словом, це живе місто, якому віриш, яким милуєшся, але все таки розумієш, що варто бути пильним. На поки що це одна з улюблених книг не тільки про Львів, а й в цілому теж. Єдине, чого не можу збагнути: що то за пані на обкладинці, котрої немає в книжці? 

Далі буде Галина Вдовиченко і її «Пів’яблука». Це жіночий роман про долю чотирьох подруг, котрі мешкають у Львові. В кожної з них свої клопоти, своя улюблена робота і свої маленькі радощі, але мають і дещо спільне: щиру дружбу та місто, яке дуже люблять. Це легка, плавна оповідь, в якій дуже щиро, красиво і з величезною любов’ю описаний Львів. Так написати про місто може тільки той, хто любить його по-справжньому. І це відчувається в кожному слові. «Пів’яблука» - це книга, читаючи яку відпочиваєш і насолоджуєшся по-справжньому.

«Львівська сага» Петра Яценка – про життя міста в період світових воєн, про любов на війні і під час війни, про любов взагалі, про любов, яка є, але якої бути не мало б, про кримінальний світ Львова, про сім’ю найвпливовішого міського злочинця та нащадка родини львівських катів. В цій книзі намішано всього і багато, реального і фантасмагоричного, розповісти важко, тут треба читати.

А далі моє улюблене – Андрухович! В ЮА немає роману про Львів чи книги, де б дія повністю відбувалася в Львові, а, проте, Львів так чи інакше, але присутній практично у всіх його книгах, хай то будуть вірші, ессеї (напр. «Мала інтимна урбаністика») чи романи («Рекреації», «Таємниця» тощо). І навіть якщо Андрухович не називає його відкрито, не впізнати Львів просто неможливо, так само, як і неможливо не милуватися описами цього міста, розповідями, сповідями і роздумами про нього у виконанні ЮА. 

«Lemberg-Lwów-Львів. Фатальне місто» голландця Яна Пауля Гінріхса – це розвідка про життя 9 відомих письменників та поетів, які так чи інакше, але мали стосунок до Львова: хтось тут жив, хтось зупинявся на пару днів, хтось приїжджав у пошуках когось або чогось. Цих людей об’єднує Львів, він присутній у кожній з дев’яти історій. Треба попередити, що книга – не легке художнє чтиво, а скоріше науково-літературна розвідка, яка описує передвоєнні та воєнні події в місті Лева.

А ще окрім вже згаданого точно не варто оминати увагою книги Винничука про таємниці львівської кави, горілки, кнайпи і легенди Львова, його «Аптекаря», «Anno Domini. Року Божого: Латинські написи Львова», а ще ж є львівська трилогія Краєвського («Голова Мінотавра», «Еринії» та «Числа Харона»), яких я ще не читала, але то в планах… Словом, роботи непочатий край.

Слідкуйте за нашими найцікавішими публікаціями в соціальних мережах Facebook і ВКонтакті.