Ерін Моргенштерн "Нічний цирк"

2017-03-08 21:27:43

Переглядів: 2360

http://chytay-ua.com/

Люди бачать те, що хочуть бачити. А найчастіше те, що їм кажуть, наче вони бачать.

Ерін Моргенштерн, «Нічний цирк»

***

Ви обережно і боязко ступаєте мокрою від вечірньої роси травою. Вам млосно і навіть страшнувато, бо невідомість завжди лякає. Проте, ви не зупиняєтеся, поволі протягуєте руку до важких кованих воріт і самі дивуєтеся, як легко і безшумно вони відчиняються. Ви з острахом проходите ворота і забуваєте світ, який залишили позаду.

Чорне і біле манить, як шахи, як древня китайська мудрість, як світло і тінь, як світанок і сутінки. Кольори єднаються, перетікають одне в одного, розбиваються на друзки відтінків, переплітаються неймовірними найвигадливішими візерунками, в які вплітається тонка червона стрічка. Вони розтікаються світом, посеред якого ви стоїте, розповзаються вашим одягом, тягнуться до обличчя і врешті добираються до вашого розуму. Ви роззираєтеся навкруги і мимохідь посміхаєтеся: більше жодних сумнівів і страху! Ви рішуче і сміливо ступаєте в тепер відому невідомість – нарешті ви тут! Тож ласкаво просимо до Нічного Цирку! 

Це дебютна книга. «Нічний цирк» – це перша книжка американської письменниці Ерін Моргенштерн, яка побачила світ у 2011 році. Однак, роботу над книгою Моргенштерн почала ще в 2003-му, щорічно беручи участь у конкурсі на сайті NaNoWriMo (National Novel Writting Month). Таким чином до 2005 року в письменниці вже було те, що згодом стало основою її «Нічного цирку». Роман одразу здобув величезну популярність у США, права на видання було продано у понад 30 країн, не меншою популярністю користується аудіокнига, а студія Summit Entertainment викупила права на екранізацію.

Проте, шлях до визнання і популярності у «Нічного цирку» був доволі тернистим. Від книги відмовилося близько тридцяти літературних агентів, і лише видавництво Doubleday наважилося її опублікувати. І, очевидно, дуже цьому раде. Книга здобула нагороду Alex Award від Американської асоціації бібліотекарів та премію Locus за кращий дебютний роман.

Це фентезійна книга. «Нічний цирк» часто згадують, коли говорять про підліткове фентезі, порівнюючи його популярність з «Сутінками» Стефані Майєр та іншими відомими історіями в цьому жанрі.

Книга розповідає історію кохання двох чарівників – Марко і Селії, котрі не по своїй волі стали учасниками своєрідного змагання ілюзіоністів, в якому хтось повинен перемогти, а хтось загинути. Ареною, де відбувається це протистояння, став незвичайний чорно-білий «Цирк Сновидінь», який з’являється нізвідки там, де ще вчора не було нічого, відчиняється в сутінках, зачиняється на світанку і відкриває своїм глядачам небачені фокуси і трюки, які є не зовсім тим, чим видаються на перший погляд. Тож якщо шукаєте чогось чарівного, магічного, красивого і неймовірно атмосферного – вам однозначно варто придбати квиток до «Нічного цирку»!  

Це кольорова книга. Саме так, і нехай не вводять вас в оману чорно-біло-сіра обкладинка і постійні нагадування, що цирк чорно-білий. Під чорно-білим вирує життя. Недаремно з’являється червоний колір у сновид – це колір вогню, війни і кохання.

Зазначена кольорова гама використовується не просто так. Вона підкреслює контрасти, акцентує на важливому і відтіняє той неймовірний калейдоскоп барв, спалахів і відтінків, які дозволяють по-справжньому відчути життя цирку, його таємниці і занурити читача в неповторну атмосферу вікторіанської доби.

Але незважаючи на «кольоровість» зовнішнього світу, світ цирку сильно закручується навколо протиставлення чорного та білого: чорно-біла підлога, схожа на шахматну дошку, чорний ворон і білі голуби Селії, двійнята, один з яких одягнений в чорне, інший у біле, колір наметів, декорацій і навіть пофарбована трава – все тут говорить про суперечність і протиставлення. Ми спостерігаємо за чорно-білим світом цирку, який існує в світі яскравому, світі кольорів і відтінків. 

Це циркова книга. Цирк в романі – не просто намети і майстерні ілюзії. Він повноцінний персонаж і один з трьох головних героїв книги. Цирк живий, він дихає, росте, потребує постійного догляду і піклування; він впливає на людей, змінює їхні долі, може зруйнувати життя, зламати особистість і навіть вбити.

«Нічний цирк» – це той цікавий випадок, коли в певний момент перестаєш перейматися долею головних героїв і ловиш себе на думці, що за долю цирку хвилюєшся більше. В якусь мить він стає цікавішим за людей, оскільки сюжетна лінія Марко і Селії доволі передбачувана і типова як для фентезі. А от за цирк і його майбутнє справді можна попереживати! Дивно, але декорації і тло до кінця книги умудряються майже повністю поглинути головну сюжетну інтригу, фактично помінятися з нею місцями! Починає навіть здаватися, що для Моргенштерн враження і відчуття, створення самої атмосфери стали важливішими, ніж розвиток і глибоке розкриття персонажів.

Хоча, можливо, таке враження виникає через стиль оповіді письменниці. Вона наче виконує роль жонглера, який вправляється з фрагментами історії. Дія роману відбувається в теперішньому часі, що сприяє кращому зануренню в історію, але подається уривками, наче монтажер порізав стрічку на окремі кадри і склав її, як заманулося. Як результат, читач то перестрибує через декілька років, то повертається в минуле, то захоплюється декораціями Лондона, то опиняється на фермі в Штатах.  І цирк – єдине, що тримає всі ті фрагменти разом. Він і місце дії, і учасник дії і її ж результат.

Це атмосферна книга. Це в першу чергу страшенно атмосферна книга! Вікторіанська доба, розсипи кольорів, запахів і звуків, величезна увага до найменших деталей, неймовірні намети з кришталевим садом, деревом бажань, паперовим звіринцем чи дзеркальним лабіринтом. Чого лише вартий годинник над входом до цирку! А всі ці карти таро, передбачення, записники з магічними знаками, біла рукавичка Крихітки, чайна церемонія Тсукіко, дев’ятихвостий лис (фанати Наруто напевно усміхнуться, читаючи про карусель), факели і кинджали, цитати з Шекспіра, старовинні особняки і бібліотеки, годинникові механізми, пориви вітру і спалахи світла, мокрі вулиці Лондона, Праги і Дрездена. «Нічний цирк» – це та книга, прочитавши яку хочеться говорити не про персонажів, бо найсильніше враження справляє саме атмосфера.

***

Загоряється небо, народжується новий день. Поволі гаснуть вогні наметів і вивісок, останні сновиди нехотячи повертаються до звичного їм світу. І майже кожен з них, ледь відійшовши від воріт, зупиняється, поволі повертається, дивиться на цирковий годинник і ледь помітно всміхається - Цирк Сновидінь ніколи не каже «прощавай», завжди лише «до побачення».