5 травелогів, які змусять вас пакувати валізи для відпустки

2017-03-23 23:14:55

Переглядів: 3101

http://chytay-ua.com/

Уявіть собі, як запаморочливо пахне море при заході сонця, як дзвенить повітря у горах чи плавиться пісок у пустелі. Як у непролазних джунглях співають дивні птахи, а у глибинах океанів, серед різнобарвних коралів, ростуть перлини.  Звісно, сидячи у притрушеному пилом офісі чи вирішуючи безкінечну кількість домашніх справ, це важко зробити, але спробуймо і помріємо про далекі та захоплюючі подорожі. А для того, щоб це було легше зробити, ловіть від мене суто суб’єктивний списочок книг травелогів, що надихають на авантюрні та надзвичайні пригоди. Отже, поїхали!

«Любов та піраньї» Макс Кідрук.

Тревелоги Кідрука завжди вирізнялись добрим гумором та цікавою історію. І якщо в перших двох книжках про Мексику та Перу ми ще трохи вагались в адекватному сприйняті автором цього грішного світу, то у «…піраньях» ці вагання розвіялись остаточно. Ну, скажіть мені, кому ще в голову, окрім звісно Макса, прийде ідея їхати у непролазні нетрі Бразилії, аби за великі гроші жити в розваленій халупі, маючи за сусіда двометрового каймана, блукати по пояс у болоті в пошуках ягуарів, плавати у річці, що просто кишить кровожерливими піраньями, і при цьому всьому жалітись, що пригод було недостатньо? «Любов та піраньї» дуже легка для читання та надзвичайно приємна для уявлення історія. Після неї вам гарантовано захочеться сміятись вголос, пакуючи при цьому валізи в якусь далеку та незвідану країну. Але пам’ятайте настанову автора і нізащо не беріть квитки на літак з пересадкою у італійських аеропортах.

«Japanland. Рік у пошуках «Ва» Карін Мюллер.

У 2004 році американка Карін, яка до цього займалась зйомками телепередач, вирішила, що її життя недостатньо цікаве та збалансоване, і їй дуже не вистачає так званого «ва», що в перекладі з японської означає «гармонія». Аби віднайти це «ва», пані Мюллер відправилась до Країни висхідного сонця на цілий рік. Не знаю, чи знайшла авторка гармонію, але пригоди точно її не оминули. «Japanland…» розкаже вам геть іншу сторону Японії, про яку не говорять та не показують у телепередачах. Тут і таємні буддійські культи, складні та незрозумілі сімейні відносини, знамениті самураї, і навіть, офіційне державне свято, яке влаштовують спеціально для місцевої мафії. У цьому романі травелог прекрасне все, окрім, правда, трошки гнітючого відчуття того, що в Японію вже більше і не хочеться.

«Три чашки чаю» Грег Мортенсон.

Ця книга яскравий приклад того, що життя дуже непередбачувана та цікава штука. І одного разу, відправляючись штурмувати гору, ти можеш опинитися зовсім в іншому місці, яке приведе тебе до двох номінацій на Нобелівську премію миру. Саме так сталось з альпіністом Грегом Мортенсоном, який у 1993 році відправився до Пакистану на штурм гори К2. До гори автор так і не дійшов, заблукавши по дорозі, яка вивела його, зраненого та втомленого, до маленького села Корфе. Декілька днів, що Грег провів з мешканцями цього села, так вразили його, що він пообіцяв собі зібрати кошти та побудувати для місцевих дітей школу. Що було далі, ви зможете відшукати на сторінках книги. Але, як можна зрозуміти вище, дві номінації на Премію Миру не даються просто так.

«Уздовж Амазонки» Ед Стаффорд.

Ще один яскравий приклад того, що будь-які мрії, навіть найбожевільніші, збуваються, якщо прикласти трохи зусиль. Так, у квітні 2008 року колишній капітан британської армії Ед Стаффорд вирішив втілити своє давнє бажання і відправитись у пішу подорож вздовж всього русла Амазонки. Ця подорож зайняла 2,5 роки, а автор пройшов на своїх двох близько 10 000 кілометрів. Перебуваючи постійно у напрузі, стикаючись з травмами, небезпечними тваринами, наркоторговцями та вороже налаштованими місцевими жителями, Ед жодного разу не задумувався про припинення своєї амазонської авантюри. І знаєте, йому таки вдалося підкорити найдовшу річку на Землі.

«Стамбул: спогади та місто» Орхан Памук.

Це історія про місто, яке неможливо не любити. Орхан Памук, який народився та виріс у Стамбулі, написав оду своїй батьківщині, після якої дуже легко уявити собі вузькі вулички, східні базари, шпилі мечетей та мозаїки Святої Софії. В книзі історія міста тісно переплітається з життям родини автора, а трохи меланхолійний та хаотичний Стамбул зачаровує своїми текстурами та ароматами. І нехай у ньому не все так добре, як би того хотілось, і може через глобалізацію та внутрішні негаразди Стамбул поволі втрачає свій османський колорит, та це не заважає Орхану Памуку безмежно любити своє місто і змушувати його читачів чинити так само. 

Читайте також: 5 книг про Карпати

Читайте, бо воно того варте. І пам’ятайте: інколи для того, щоб знайти себе, досить загубитись у незнайомому місті. Такий жанр, як травелог в літературі, допоможе вам у цьому.

Завжди ваша,

Книжкова Відьма