Робін Слоун "Цілодобова книгарня містера Пенумбри"

2017-06-14 21:32:34

Переглядів: 809

http://chytay-ua.com/

Чомусь, коли в заголовку є слово «книгарня», мимоволі на думку спадають старезні фоліанти, давні загадки, старовинні артефакти і таємні ордени. І, власне, «Цілодобова книгарня містера Пенумбри» саме про це. Але насправді та дивна книгарня, що тягнеться вгору і  є цілком самодостатнім героєм книги, щось набагато більше, ніж просто книгарня. Це перетин світів, місце, де старе зустрічається з новим, минуле передає естафету майбутньому, блокнот доповнює лептоп, а Буква (книга) зливається з Цифрою (технології). Це справді дуже хороше і атмосферне місце!

Безсмертя, якщо воно й існує, спирається на дружбу і з любов’ю виконану роботу. Усі таємниці світу, які варті розгадування, ховаються в нас під носом.

Робін Стоун «Цілодобова книгарня містера Пенумбри»

 

Стосунки між читачем і книжкою – справа приватна.

Робін Стоун «Цілодобова книгарня містера Пенумбри»

«Цілодобова книгарня містера Пенумбри» (Mr. Penumbra's 24-Hour Bookstore) – дебютний роман американця Робіна Слоуна, написаний у 2012 році. І, треба визнати, то був доволі вдалий дебют! «Книгарня…» увійшла в сотню кращих книг 2012 року за версією San Francisco Chronicle та у список бестселерів NPR Hardcover Fiction, стала бестселером New York Times та вибором редактора цього видання.

Оригінальну американську обкладинку створив дизайнер Родріго Корал, який працював, зокрема, над багатьма книгами Чака Поланіка та «Долями і фуріями» Лорен Грофф. Її особливість в тому, що ця обкладинка світиться в темряві, і за версією BookPage стала однією з 25-ти найкрасивіших у 2012 р.

Отож, під такою чудовою обкладинкою ховається історія Клея Дженнона, дизайнера і трохи програміста, що втратив роботу, і тепер переглядає найрізноманітніші вакансії. Одного дня Клею поталанило: несподівано навіть для самого себе він влаштовується нічним продавцем у дуже незвичну книгарню загадкового містера Пенумбри.

Новоспечений продавець швидко розуміє, що і книгарня, і її відвідувачі, і містер Пенумбра мають свої таємниці. Не те щоб Клею страшенно кортіло їх розгадати, але якось так стається, що він опиняється на порозі розкриття загадки, над якою давній орден книголюбів б’ється не одну сотню років.

Саме тут в гру вступають сучасні цифрові і комп’ютерні технології, всі гігантські потужності і можливості Google, моделювання, візуалізація і… фантазія. Недаремно ж Клей Дженнон та його друг так захоплюються книгами із циклу «Хроніки співочих драконів» (ні-ні, не варто бігти до Вікіпедії, це просто ще один світ, придуманий Слоуном).

«Цілодобова книгарня містера Пенумбри» сміливо може вважатися одою жанру фентезі. Вигаданий автором світ зі співучими драконами не постав сам по собі, а багато чого отримав від «Володаря перстнів» Толкіена, «Хронік Прідейна» Ллойда Александера та «Списа дракона» від Трейсі Хікмена та Маргарет Уейс. А ще тут можна натрапити на сліди Нарнії, світу «Зоряних воєн» і, звісно, Гаррі Поттера. Дракони, гноми, чарівники і магія, які переходять в 3D-сканери та прототипи планшетів нового покоління. І, завважте, жодного тобі закляття чи змаху паличкою – Google зробить все за вас.

Робін Слоун в книгарні на Манхеттені 

Але є і те, чого сам Google не може і не знає. Можливості навіть найпотужнішого в світі комп’ютера обмежуються вмінням програмістів. Вони можуть робити мільйони розрахунків за секунду, але не здатні поглянути на завдання з нової, нестандартної точки зору. А от Клей з друзями може. І не лише тому, що кожен з них сам по собі цікава особистість, а ще й тому, що вони розуміють силу тієї самої дружби, силу, яка може здолати королеву Дракенію, Саурона чи Волан-де-Морта і вже точно впорається з таємницею Альда Мануція і, можливо, навіть дозволить розібратися з безсмертям. І цифровим, і паперовим.

«Книгарня…» Слоуна, на відміну від більшості книг, де є загадки, коди і таємні ордени, немає антагоніста. Немає іншого таємного ордену, який би робив все, щоб перешкодити героям знайти істину (Ден Браун такого б не пережив), немає підступного безжального ворога, який ховається в тіні.  Це нівелює емоційну напругу, бо просто не потрібно переживати за долю улюблених героїв, але залишає більше місця для читацької цікавості.

Такий стиль оповіді сюжетно збіднює книгу і породжує частково справедливі відгуки про те, що вона поверхова і «бліда». Тут можна погодитися: сюжетно «Книгарня…» і справді трохи простакувата, але якщо абстрагуватися, то автор зосереджується на іншому. Він говорить про те, про що ми здогадуємося, але не завжди помічаємо: що справжня магія навколо, що чарівники, які з клею і паперу роблять цілі міста, живуть поруч, про те, що книги є, були і будуть джерелом таємниць, мудрості, натхнення і – ніде правди діти – неприємностей. І якщо стерти з роману Слоуна всі описані технології, пояснення сингулярності та могутність корпорації Google, то залишиться історія про велику таємницю і силу книг. 

«Цілодобова книгарня містера Пенумбри» – це не книжка для читання з перервами. Вона з тих, які ковтають за ніч, а потім несподівано зауважують, що за вікном вже світає. Її не варто розтягувати, інакше збивається ритм всієї історії.

А загалом, це дотепна, іронічна історія, достатньо легка, аби водночас залишатися серйозною, достатньо весела, аби не впасти в занудство і повчальність, технічно просунута, але рівно настільки, щоб не заморити читача словопадом термінів. Вона залишає легкий приємний післясмак і ненав'язливо підштовхує до переперепрочитання Роулінг, Толкіена і «Нескінченної історії» Енде.

А для тих, хто вже читав книгу, – ось! Так виглядає той самий славнозвісний шрифт Gerritszoon, в якому ховається ключ до безсмертя. А, може, і не ховається… До речі, а ви знаєте, що таке пуансони?