Анджей Стасюк "Як я став письменником"

2017-08-11 15:53:23

Переглядів: 438

http://chytay-ua.com/

Як я став письменником / Анджей Стасюк. – Брустурів: Дискурсус, 2017.- 128 с.
Переклад з польської – Богдан Ославський

“Анджей Стасюк – мій улюблений польський письменник”.
Юрій Андрухович, “Ангели і демони периферії

Анджей Стасюк – сучасний польський письменник. Народився у Варшаві. Любить багато подорожувати. У 80-х переїжджає до гірської місцевості в Низьких Бескидах. На основі досвіду, набутого в подорожах, написав свою найвідомішу книжку “Дорогою до Бабадаг!”.

Український читач також  мав змогу прочитати інші книги автора: “Дев’ять”, “Моя Європа” (у співавторстві з Юрієм Андруховичем), “Фадо”, “Галицькі оповідання” та “Схід”.

“Це людина, яка була не згодна з тим, як їй пропонували жити. І яка, на відміну від багатьох, зуміла, нікого не б’ючи й не душачи, зробити собі таке життя, яке хотіла”.
Тарас Прохасько, “Vindaily.info”

Уже з перших речень розумієш, що книжка буде весела. А ще розумієш, що тут немає цензури. Бо одразу впадають в очі такі вислови, як “довбаний  скрип” і “бо всі ми виглядали, як їбанати”. І це чудово! Адже ця книжка – жива розповідь письменника про себе, своє життя і своїх друзів.

Анджей Стасюк цікаво пише про місто, описуючи менше архітектуру, а більше уваги присвячує саме атмосфері міста. Де можна було купити цигарки, і які саме курила молодь. Де була смачна кава, а де смачна і дорога. В якій точці міста можна було знайти дефіцитний одяг, і що було тоді в моді. Як виглядали тогочасні дівчата, що їх цікавило і кого вони цікавили. Яку музику слухали у місті, на які концерти ходили. В які райони краще було не потикатися вночі, а в які і вдень.

“Як хтось опівночі бачить семеро хлопців на Осовській, скажімо, і пробує поміж ними пройти та ще й через “перепрошую”, то сам винен. Та переважно нас таки боронив інстинкт дітей периферії”.

Анджей Стасюк не втомлюється розповідати про невпинні мандри  країною, випивку, гулянки, службу в армії, а пізніше дезертирство і в’язницю. Письменник описує свої вічні пошуки роботи і раптове небажання виходити на цю ж таки роботу. Рок-н-рол, робота, підпільні справи, амурні справи, філософія та дуже багато всякого можна знайти в цій книжці. І усе з гумором, так, наче це не розповідь для багатотисячної аудиторії. Таке відчуття, що Анджей Стасюк сидить на кухні з бокалом вина і теревенить зі своїм другом. Не добираючи слова, вставляючи міцне слівце, і абсолютно не соромлячись своїх спогадів.

Звичайно, є дуже багато спогадів про книжки. Стасюк розповідає, що читав він і його друзі. Ділиться враженнями про прочитане. Згадує книжкові кімнати знайомих і місцеві барахолки, де можна було придбати омріяну книгу. Ділиться з читачем спогадами про улюблених авторів і улюблені романи. І усе це знову ж таки зі специфічним гумором, який притаманний, напевно, тільки Анджею Стасюку.

“Я взяв із собою читати К’єркегора. “Страх і трепет”. Це був добрий заголовок. Особливо, в районі зарплати. Одного дня К’єркегора я не застав. Обкладинку знайшов у сральнику. Я був надто молодий, аби зрозуміти метафоричне значення цього факту”.

Якщо ви ніколи не читали Стасюка і не знаєте, чи варто читати його Як я став письменником, моя вам порада – беріть і не вагайтеся. Будете сміятися без упину. 

Мар`яна Паславська

Редактор Читай.ua, booklover і провайдер іміджу команди

Сторінка автора в Facebook

author photo