Вікторія Авеярд "Багряна королева"

21.09.2017

Переглядів: 2490

http://chytay-ua.com/

Правда буде така, як я скажу.

Вікторія Авеярд «Багряна королева»

Вікторія Авеярд – одна з наймолодших письменниць, яка не лише працює в жанрі підліткового фентезі, а й по-справжньому вдало дебютувала на літературній ниві: перша її книга стала кращим дебютом за версією користувачів порталу  Goodreads у 2015-му (Goodreads Choice Awards Best Debut Novel ) і того ж року отримала німецьку нагороду Buxtehude Bull.

Такий успіх Авеярд принесла «Багряна королева» – перша частина тепер вже одноіменного підлітково-фентезійного циклу. Зараз до нього також входять книги «Скляний меч» і «Королівська клітка», а фінальна, четверта частина, «Шторм війни» має з’явитися англійською всередині наступного року. Також серія включає новели «Пісня королеви» і «Сталеві шрами», які були об’єднані під спільною назвою «Жорстока корона» і фактично є передісторію до подій, що починаються в «Багряній королеві».

Підліткове фентезі зараз переживає, можливо, пік своєї популярності. Ледь не щороку з’являється нова історія, яка знаходить свою аудиторію майже по всьому світу, адже видавці, відчуваючи загальні тенденції, не гають даремно часу і, трапляється, викуповують права на переклад ще навіть не написаних книг. Лише за останні роки читачів встигла підкорити сага Стефані Маєр «Сутінки», серія «Той, що біжить лабіринтом» Джеймса Дешнера, трилогії Сюзанни Коллінз «Голодні ігри», Вероніки Рот «Обрана» («Дивергент»), Мойри Янг «Землі пилу», Лі Бардуго «Гриша», її ж дилогія «Шістка воронів» і це лише дуже коротко і не сильно задумуючись. У 2015 році внесок у тріумфальну ходу підліткового фентезі зробила і Вікторія Авеярд своєю серією «Багряна королева».

Як і личить пристойній письменниці, авторка створює власний світ та правила, за якими він живе і функціонує. В даному випадку перед нами світ, розділений на дві групи: панівна еліта срібні, які від народження володіють надприродними здібностями, та багряні, звичайні люди, нижча каста, які часто живуть за межею бідності, в далеко не найкращих умовах, коли не вистачає ні їжі, ні електрики, ні чистого повітря. А ще багряних призивають на війну, що триває вже десятиліттями.

Саме до багряних належить головна героїня Мара Барроу, швидка і кмітлива злодійка з вбогої сім’ї, яка вже майже змирилася з долею і чекає власного 18-ліття, коли її відправлять на фронт. А проте, сталося все трохи по-іншому, і Мара потрапляє не в окопи, а в королівський замок, де і закручується головна інтрига всієї серії.   

Дівчина опиняється в епіцентрі політичних інтриг, любовного трикутника, повстанського руху і навіть державного перевороту та відчайдушно намагається зрозуміти, хто ж вона насправді така. Як результат, «Багряна королева» трохи нагадує «Людей Ікс» з мутантами, «Тора», якщо згадати стосунки між братами-спадкоємцями та батьком-королем, дуже спрощену версію «Гри престолів» з таємними домовленостями між владними домами (недаремно Авеярд віддана прихильниця романів Джорджа Мартіна) та «Голодні ігри» з їхніми постійними тренуваннями і війнами на виживання.

Важливе місце посідає питання класової рівності та соціальної справедливості. Це не правильно, коли одні живуть в нечуваній розкоші, а інші в прямому сенсі слова світу білого не бачать. Водночас навіть Мара визнає, що пригноблені багряні самі почнуть здавати повстанців, якщо їм запропонують певні привілеї. То чи справедливу ціну вони тоді заплатять, проливши кров, бо того ж не лише срібну, а й багряну?

«Багряна королева» – це розповідь про пошук себе, про вміння брати відповідальність не тільки за себе, а й за інших, про здатність поставити потреби країни і народу вище за власні, про недолюблених дітей, глибоку зачаєну образу і страшну зраду і, звісно, про любов, яка не визнає жодних бар’єрів: ні соціальних, ані кровних. А ще вона про одну просту істину, яка повторюється рефреном, – будь-хто може зрадити. Будь-хто і будь-коли.

Заразом треба визнати певну шаблонність персонажів Авеярд, відверту авторську симпатію до однієї з ворогуючих сторін (занадто вже повстанці вправні, винахідливі і везучі, а срібні жорстокі і безсердечні), трохи змиту картину світу в цілому (хоча, можливо, в наступних книгах на цьому аспекті зосереджено більше уваги і дається пояснення, наприклад, тому, звідки взялася радіація чи які стосунки Норти з іншими країнами). Однак, це не заважає легко зануритися в описаний у книзі світ. Героям справді співпереживаєш, фінальний сюжетний твіст хоч і не дуже несподіваний, але однозначно ефектний, емоційний і став окрасою всієї книги.

«Багряна королева» не претендує на геніальність, але здатна запропонувати історію, яка захоплює і тримає до кінця. Це класичний зразок підліткового фентезі, який буде однаково цікаво читати як школярам, так і старшим любителям жанру. І, ніде правди діти, якщо книга закінчується фразою «Я його вб’ю», то так чи інакше, а продовження вам захочеться прочитати.