Марк Лівін "Рікі та дороги"

2017-09-28 23:48:29

Переглядів: 776

http://chytay-ua.com/

У лісі добре, бо знаєш, що з часом у тобі закінчиться хтось інший і почнешся ти сам. 

Марк Лівін "Рікі та дороги"

Ви коли-небудь, стоячи в лісі, рахували, скільки дерев навколо? А каталися на велосипеді так довго, що непритомніли від голоду? Або залазили під ліжко, бо там не так страшно? Вам відомо, скільки секунд мовчали, перш ніж відповісти на запитання? А скільки точно глибоких тарілок маєте вдома? 

Переважна більшість людей цього не знає. А хлопчик Матвій знає. Йому 14 і в нього синдром Асперґера, який іноді ще називають формою високофункціонального аутизму. Характеризується він серйозними труднощами в соціальній взаємодії, а також обмеженим, стереотипним, повторюваним репертуаром поглядів і занять.

Матвій прекрасно розмовляє і читає, він глибоко і мудро мислить, дуже тверезо, хоч іноді занадто прямолінійно, сприймає світ і, як і будь-яка дитина, хоче, щоб його любили, розуміли, захищали і заспокоювали. Але майже нічого з цього у Матвія немає. Він занадто часто стикається з нерозумінням зі сторони інших, з тим, що інші не знають, як з ним поводитися, не мають достатньо витримки, сил і терпіння. 

Матвій знає, що йому потрібно приділяти особливу увагу, але люди просто не знають, як саме це робити, вони не знають, яка увага особлива. А ще Матвій переконаний, що особлива увага потрібна всім, а не лише йому. Він дуже щира, відкрита і відверта дитина, однак погано пам’ятає обличчя навіть власних батьків, якщо не бачить їх бодай тиждень. 

Матвієва реальність дуже структурована і точна: день розписаний погодинно, а дії доведені до автоматизму. Якщо щось заважає йому дивитися дві серії «Альфа» або в чітко визначений час з’їсти яблуко, навколишній світ дає тріщину і надовго вибиває хлопця з колії - так виглядає реальність, в якій живе герой повісті Марка Лівіна «Рікі та дороги», де насправді немає ніяких рік і доріг. 

Матвія забрала до себе бабуся, бо вважала, що так для нього буде краще. Але одного дня, геть заплутавшись в собі та своїх страхах, хлопчик збирає речі і вирушає до лісу. Він будує намет з гілок і починає розповідати свою історію. А ще Матвій знаходить нового друга – трохи дивного і занадто балакучого пса, який допомагає йому краще розібратися в собі і більш-менш розкласти все по полицях. Без цього ніяк. Принаймні, ніяк для Матвія. 

Марк Лівін написав дуже потрібну книжку. Потрібну по обидві сторони барикад: одним вона дала змогу пояснити світ людей з синдромом Асперґера і аутизмом, точніше, те, як вони цей світ бачать і розуміють, а іншим – подивитися на себе зі сторони, зрозуміти, наскільки неприйняття, нерозуміння і часто небажання зрозуміти ранить і бентежить таких особливих людей. Це історія не для дітей, це історія для всіх і для кожного, незалежно від віку. Історія про те, що світ не такий простий, як нам здається, про те, що близькі люди іноді можуть померти двічі, собаки вміють розмовляти, а жити можна швидше. Історія про те, як страх, нерозуміння і умовності руйнують і без того крихкий світ, що його всіма силами намагається зберегти за допомогою лічби і оранжевої ліній чотирнадцятирічний хлопчик Матвій, який часто поводиться як мала дитина. 

«Рікі та дороги» – книга дуже глибока і прониклива, вона затягує і ще довго після прочитання змушує подумки до себе повертатися. Вона світла, але не позбавлена сумнівів і суму, проста і зрозуміла, але точно не легка. І хоч на перший погляд трохи нагадує «Диво» Р. Дж. Паласіо, багато чим повість схожа на «Голос монстра» Патріка Несса

А ще «Рікі та дороги» – це книга, продумана до найменших дрібниць. Суперобкладинка, яка разом з обкладинкою вже наштовхують на думку про світ вигаданий і реальний, ілюстрації, виконані в чорному і оранжевому кольорі в особливій стилістиці, графіки, сторінки маминого блокнота і це вже не кажучи про справді чудовий у своїй простоті текст – так виглядають історії, по-справжньому важливі для автора. Зрештою, як і для всіх, кого стосуються.