Горан Петрович «Крамничка "З легкої руки"»

2017-10-22 21:04:23

Переглядів: 1059

http://chytay-ua.com/

Моменти читання – це найдовші моменти у світі. Кожний можна було назвати маленькою вічністю.

Горан Петрович «Крамничка "З легкої руки"»

Горан Петрович на ряду з Мілорадом Павичем вважається одним із класиків та найважливіших і найглибших сучасних сербських письменників. Він отримав понад десяток національних літературних премій, серед яких найпрестижніша нагорода від часопису «НІН» за найкращий роман року, яким у 2000 році було визнано його «Крамничку "З легкої руки"». 

Твори Петровича перекладені багатьма європейськими мовами. З окремими його оповіданнями український читач вже мав нагоду ознайомитися, а цьогоріч видавництво «Комора» презентувало переклад найвідомішого роману автора, тієї самої «Крамнички...».

Розповісти, про що ж, власне, цей твір – завдання доволі непросте. З одного боку – це ще одна історія про книги, з іншого – розповідь про світ, який твориться словами. Звучить трохи дивно, але саме так і відбувається в романі Петровича. Опанувавши «повне читання», можна по-справжньому перенестися в книгу, гуляти її сторінками, зустрічати інших читачів зі всіх куточків світу, призначати побачення на заздалегідь домовлених рядках і сторінках, а ще можна просто переселитися туди, закохуватися, одружуватися і помирати. 

Талановитий студент Адам Лозанич про це знає, але не сильно замислюється над такими можливостями, аж поки таємничі замовники не пропонують йому виправити дивну книгу, в якій немає ні сюжету, ні героїв, зате є чудова вілла і прекрасний сад. Беручись за таке незвичне, але добре оплачуване замовлення, Адам і не здогадується, скільки таємниць перед ним відкриється, і скількох людей, як в минулому, так і в сьогоденні, стосується ця загадкова історія.

Горан Петрович розповідає про читання не просто як про процес, а як про акт творення. Кожен, хто бере в руки книгу, прочитує її по-своєму: хтось просто намалює в уяві красивий будинок, а хтось зможе пройтися його кімнатами, витерти пил з меблів і повернутися додому з букетом троянд, зірваних в тому прекрасному саду. Ну або повернувшись, нанести на килим піску з морського узбережжя. 

У романі немає нічого незмінного і закостенілого: канва його оповіді перебуває в постійному русі. Не лише автор книги може її змінювати, а і всі, хто теж знайомий з «повним читанням». Як результат, кожен уважний читач сам стає автором і творцем, архітектором і конструктором, який перебудовує і переписує світ «під себе». Як правило, таке переписування впливає і на той світ, який ми звикли вважати реальним і непохитним, але дочитавши роман Петровича, мимохідь закрадається думка, що, можливо, ми тут теж герої або ж читачі чиєїсь книги? 

На відміну від «Моєї спадщини», книги, яку переписують, змінюють і реставрують, «Крамничка "З легкої руки"» не є романом без персонажів. Дійових осіб тут саме стільки, скільки потрібно автору, аби показати історію ХХ століття, точніше, те, як пережила це бурхливе і криваве століття Сербія. Переплетені долі незнайомих в реальному світі, але нестямно закоханих в книжковій реальності людей, нещасливі кохання, невиправдані сподівання, глибокі каяття і вічна любов, а на противагу їм післявоєнне ремарківське «втрачене покоління», падіння монархії, злочини фашизму, жорстокість енкаведистів, сотня років, за які фактично встигли змінитися декілька епох  – у Петровича вийшов неймовірно виразний контраст між двома паралельними світами, які іноді все ж таки перетинаються. Вже сама крамничка «З легкої руки» – найкращий тому доказ.

Окрім оригінального нелінійного сюжету та глибоко пропрацьованих персонажів істиною окрасою роману є його мова. І тут треба віддати належне не лише автору, а і перекладачеві. Мова «Крамнички "З легкої руки"» надзвичайно багата, насичена, розлога і пишна. Широкі синонімічні ряди, численні, детальні, ледь не маніакально точні описи інтер’єрів, пейзажів, меблів, страв, книг, саду (чим книга, до речі, трохи нагадує розлогі описи в «Портреті Доріана Грея» Уайльда та «Я обслуговував англійського короля» Грабала) дають величезний простір для маневру, а заразом і вимагають від письменника і особливо від перекладача дуже кропіткої і уважної роботи. І Алла Татаренко з цим завданням справилася на відмінно.

«Крамничка...» належить до тих книг, які залишають приємний і тривалий післясмак. Цілком можливо, що вона відкриває істинну суть читання: творити нові світи, додавати нові значення і відтінки, латати матерію словом, відкривати нові горизонти, підмічати нові деталі. Її автор переконує, що кожен з нас залишається головним архітектором, проектувальником і оздоблювачем свого неповторно-книжкового світу. І в тому світі місця вистачить всім.