"Видавництво 21": на що чекати?

2018-02-28 09:48:26

Переглядів: 405

http://chytay-ua.com/

Крістіан Крахт «Імперіум» (переклад з німецької Богдана Сторохи). 

Крістіан Крахт (29 грудня 1966, Швейцарія) – автор романів, оповідань, есеїв, репортажів, естет, сноб, ревізіоніст. Його життя не менш захопливе, ніж його твори. Те, що він став письменником, журналістом, мандрівником, було продиктовано стилем його родини. Його батько був виконавцем обов’язків генерального директора одного із найбільших видавничих домів і медіаконцернів Європи «Axel Springer SE». Сім’я часто змінювала країни проживання. Дитинство Крістіана Крахта пройшло у США, Канаді, на півдні Франції. Він мешкав у Бангкоку, Катманду, а нині проживає у Буенос-Айресі. Його численні мандрівки країнами Азії та Африки вилилися у цикли репортажів та есеїв. Лауреат премії Вільгельма Раабе (2012), Літературної премії Германа Гессе – нагороди міста Карлсруе (2017). 

Роман «Імперіум» розповідає про німецького аптекаря, письменника, вегетаріанця, нудиста, філософа, плантатора Августа Енґельґардта, який на початку ХХ століття перебрався до Німецької Нової Гвінеї задля того, щоби втілити свою заповітну мрію. Він засновує квазірелігійний орден Сонця, купує острів Кабакон з великою кокосовою плантацією і пробує створити колонію, мешканці якої мали б існувати за законами природи, сповідуючи нудизм, вегетаріанство. Кокоси, які Енґельґардт вважає найбільш досконалими і найбільш наближеними до Бога, стають основним продуктом і харчування, і промисловості. Але щоденне життя диктувало свої умови – далекі від ідеалізму, та й світ, що вже дихав Першою світовою, не був готовий сприйняти ідеї плантатора-ідеаліста.

Дмітірій Капітельман «Усмішка мого незримого батька» (переклад з німецької Богдана Сторохи).

Дмітрій Капітельман (1986) – німецький письменник, журналіст, музикант родом із України. У восьмирічному віці емігрував із батьками до Німеччини. Вивчав соціологію та політологію у Лейпцизькому університеті, закінчив Німецьку школу журналістики у Мюнхені. Мешкає у Берліні. Лауреат Премії Клауса-Міхаеля Кюне за роман «Усмішка мого незримого батька» (2016).

Роман «Усмішка мого незримого батька» автобіографічний. У ньому описано подорож батька і сина Ізраїлем. Головна мета цієї мандрівки – спроба сина зрозуміти свого батька, який, будучи за фахом математиком, змушений був цілковито змінити свій спосіб життя, переїхавши до іншої країни. В образі батька автор показує, з якими проблемами стикається зріла людина у нових умовах, новому середовищі, як складно їй адаптуватися, віднайти свою зону комфорту, свою землю обітовану - не лише у навколишньому світі, а й в собі. Ще один важливий вектор «Усмішки мого незримого батька» ‒ відшукування себе в іншому, пророщування себе із комунікації і творення себе у діалозі.

Перекладач Богдан Стороха основоположним мотивом роману називає пошук ідентичності: «Те, що відбувається з героями ‒ це саме така зміна, котра долає / перепрацьовує травматичний досвід тої чи іншої складності. Можна сказати – шлях встановлення ідентичності, але ідентичності не як відкидання всього того, що начебто заважає побачити «себе справжнього», а усвідомлення того, що тільки в деталях і такому нашаруванні на перший погляд «зайвого» і встановлюється власна «самість».

Мар’яна Гапоненко «Хто така Марта?» (переклад з німецької Нелі Ваховської).

Мр’яна Гапоненко (1981) народилася в Одесі. Вивчала германістику в Одеському національному університеті імені І.І.Мечникова. Писати німецькою почала у 15 років. Студенткою надсилала свої вірші до німецькомовних видань. ЇЇ творчість привернула увагу німецького письменника і композитора Еріка Мартіна. У 2001 році стає стипендіаткою мистецької спільноти «Künstlerdorf» (Німеччина). 2002 року журнал «Deutsche Sprachwelt» оголошує її Автором року. Після завершення навчання в університеті Мар’яна Гапоненко мешкала у Кракові, Дубліні. Нині мешкає у Майнці та Відні. За роман «Хто така Марта?» була нагороджена Премією імені Адальберта фон Шаміссо. 

«Хто така Марта?» – це роман-казка, який вийшов у 2012 році. Головний герой 96-річний Лука Левадський – професор-орнітолог. У своєму поважному віці він дізнається, що хворий на рак легень та що вже зовсім скоро хвороба здолає його. І чоловік вирішує провести останні дні життя у Відні, де бував у дитинстві, оскільки народився на Галичині ще за Австро-Угорщини, але тієї, яка вже стояла над прірвою, адже це був 1914 рік. 

Лука Левадський згадує про ласощі, якими він смакував у Відні. А також про дівчинку, в яку закохався. У сучасному Відні він у ліфті готелю «Імперіал» зустрічає свого ровесника. Зрештою вони проводять багато часу разом, спілкуються, згадують минуле, розмовляють на буденні теми. Лука, який все життя провів з птахами, починає врешті помічати людей. Та найважливіше, про що цей роман, – таємниця існування і радість існування до самого фіналу, про гідність людини, про велич життя, вміння насолоджуватися дрібницями. 

Німецька критика сприйняла цей роман захоплено, назвавши його святом життя, насолодою, подібним до дитячої довіри. Особливе захоплення викликала сміливість мови авторки, поетичність, нетривіальність, майстерність оповіді, яка тримає увагу читача від самого початку і до завершення. 

 

Матеріал надано "Видавництвом 21".