Річард Адамс "Небезпечні мандри"

2018-03-12 22:08:18

Переглядів: 790

http://chytay-ua.com/

Тварини поводяться не так, як люди! Вони б’ються, коли їм треба битись, і вбивають тільки тоді, коли не можна обійтися без убивства. Але вони не сушать мізків, придумуючи способи, як би зіпсувати життя іншим створінням. 

Річард Адамс «Небезпечні мандри»

Англійський письменник Річард Адамс дуже любив своїх доньок, Джульєт і Розамонд. Під час сімейних поїздок він часто розповідав їм казки та різноманітні історії, аж поки одного разу дівчатка не захотіли послухати «таку довгу бувальщину, якої вони ще ніколи не чули». І Адамс став розповідати їм історію про диких кролів. 

Час йшов, «кролячих» історій ставало дедалі більше, і Річард Адамс не без наполягань доньок починає ці історії занотовувати. Отак поволі і писалася дебютна книга письменника Watership Down («Вотершипський пагорб»), аж поки у 1972 році автор нарешті зміг подарувати її донечкам.

Обкладинка першого видання Watership Down Річарда Адамса

Але не все було так просто. Багато видавництв відмовилися від рукопису цього роману-казки, вважаючи його занадто дитячим для дорослих і занадто дорослим для дітей. Однак, видавництво Collings ризикнуло і не прогадало! Watership Down швидко стала бестселером, обжилася величезною армією фанатів, отримала найпрестижніші британські нагороди у дитячій літературі: медаль Карнегі (1972) і премію газети Guardian (1973) та кіно- і мультиплікаційні адаптації,  і була перекладена багатьма мовами, зокрема і українською. Книга побачила світ у видавництві «Рідна мова» під назвою «Небезпечні мандри» та отримала одразу два варіанти обкладинки. 

Жанр творіння Адамса важко визначити однозначно. «Небезпечні мандри» водночас і казка, і фентезі, і навіть цілий героїчний епос! Вже це дозволяє задуматися про багаторівневість книги. 

З одного боку, це цілком і повністю дитяча історія. Рятуючись від смертельної небезпеки, ватага диких кролів вирушає в небезпечні мандри, аби знайти місце, де вони зможуть безпечно і щасливо оселитися. Звісно, їм доведеться пережити багато випробувань, здолати не одну перешкоду та проявити власну хоробрість, хитрість, благородство і довести важливість дружби і взаємовиручки. Це довга, сповнена пригод і небезпек казка, яка легко захоплює і запам’ятовується надовго. 

До того ж і кролі, в свою чергу, теж розповідають одне одному казки про улюбленого героя всіх вуханів – хитрого, веселого і відчайдушного кроля Ель-аграйру. Тож коли є казки в казці, благородні герої і багато пригод, можна не сумніватися, що дітям така книга припаде до душі. 

З іншого боку, критики недаремно зазначають, що «Небезпечні мандри» варто прочитати двічі: вперше, коли тобі десять, і вдруге, коли вже за двадцять. Саме тоді можна глибше і ширше зрозуміти натяки і проблеми, які Річард Адамс замаскував у книзі. 

На шляху до омріяної землі обітованої кролі натрапляють на дві колонії. Мешканці першої живуть сито і безтурботно, на них не нападають вороги, а фермер не забуває залишити вуханям трохи моркви і капусти. Але за таку безпечність треба платити: будь-хто з кролів будь-якої миті може потрапити в сильце. То чи варте сите життя такої жертви? Чи гідно для кроля (читай, людини) покладатися на милість долі, ховати голову в пісок і навіть не намагатися вирватися з таких обставин? На це питання в Адамса є однозначна відповідь: за власне благополуччя і життя потрібно боротися до останнього.

Другою суспільною моделлю, з якою стикаються кролі-втікачі, є диктатура. Постійна муштра, покора, обмеження всіх і у всьому, возвеличення сили і культ лідера – чи варто говорити, що все це для автора є абсолютно неприйнятним? 

Варто також звернути увагу на епіграфи, які передують кожному розділу книги. Це цитати з відомих, знакових і справді серйозних творів та філософських трактатів. Зокрема, з Шекспіра, Есхіла, Єйтса, Наполеона Бонапарта, Томаса Мелорі, Достоєвського і навіть з Біблії. Доволі оригінальний вибір, як для дитячої казки, однак, обрані фрази чудово доповнюють і розкривають головну проблему розділу, якому передують. 

В цілому ж, «Небезпечні мандри» – це цікава, красива історія, яка вчить  визнавати власні помилки, чути і прислухатися до інших, брати на себе відповідальність як за власне життя, так і за долю всієї колонії. Річард Адамс написав справжню оду дружбі, взаємоповазі і готовності прийти на допомогу, при цьому намагаючись бути максимально реалістичним (автор використовував працю британського натураліста Рональда Локлі «Приватне життя кроля», а Вотершипський пагорб існує насправді, малим Адамс часто бував там).