Ольга Лілік "Після завершення роману я «відпочивала» десь півроку"

22.03.2018

Переглядів: 1515

http://chytay-ua.com/

Хлопці й дівчата з повісті «Чорний дощ» здаються сильними й вразливими, люблячими і по-підлітковому егоїстичними. Чим керувалися, за ким спостерігали, працюючи над героями книги?

Я завжди спостерігаю за людьми. Коли писала повість, просто дістала «скриню спогадів» свого підліткового життя. Згадувала друзів і подруг, ситуації, в які ми потрапляли, те, про що говорили, що відчували. Здалеку все ставало чітким і зрозумілим. Так само, як і для головного героя повісті. Він теж згадує події свого останнього шкільного року через багато років.

Письменництво потребує не лише уяви і володіння словом. Чим особлива Ваша творча «кухня»?

Головне для мене – почати, зайти в річку сюжету. Далі почуваюсь, як риба у воді. Коли твір закінчено, він ще довго не відпускає. І поки живу в ньому, ніколи не починаю нічого нового. Можу обмірковувати ідеї, щось занотовувати, але не більше. Після завершення роману я «відпочивала» десь півроку.  

З чого починається новий твір? 

Із враження. Мене має щось схвилювати, захопити. Якось гостювала в одного чоловіка в селі, ми сиділи в літній кухні, пили каву, розмовляли, на вулиці йшов дощ. Я озирнулась навколо і зрозуміла: тут житиме герой мого майбутнього роману. Найчастіше першим з’являється головний герой, а потім – сюжет. Певний час виношую задум, все обмірковую. Перед тим як почати писати, обов’язково складаю план. Зазвичай бачу лише половину історії, далі все ніби в тумані. Герої починають жити своїм життям і ведуть мене до другої половини. Ніколи не знаю, як все закінчиться.  

Окрім пам’яті, якими способами фіксації дійсності послуговуєтеся?

Завжди ношу з собою блокнот, записую те, що впадає в око. Коли треба описати якесь конкретне місце – їду туди з фотоапаратом. Світлини допомагають зафіксувати враження, найкраще «запам’ятовують» деталі. Ця звичка з’явилась у мене після сценарних курсів. Викладач радив збирати таке портфоліо, працюючи над сценарієм.  

Прийоми сценаристів часто допомагають під час роботи над літературним твором?

Так, я постійно ними користуюсь. Написати в кількох реченнях ідею майбутнього твору, придумати біографії героям, скласти поепізодний план – це все з роботи сценаристів. Це наче карта, маючи яку можна впевнено рухатись вперед і не заблукати.  

Чому звернулись до написання сценаріїв?  

Я страшенна кіноманка. Дивлюсь фільми майже щодня. Інколи й цілий день поспіль. І одного разу я подумала, що теж хочу написати сценарій. Але не знала, як це робити, тому пішла на курси. Сподіваюсь, зі сценаріями у мене все складеться. 

Хто для Вас фаворит у кіно? 

Дуже люблю російського режисера Андрія Звягінцева. Мені неймовірно близьке його бачення світу. У нього цікавий життєвий шлях: він пройшов довгий період безробіття і зневіри, але не втратив себе. Потім було випробування славою. А як сказав мій добрий знайомий, велика похвала, як і зневіра, однаково небезпечні. З роками фільми Звягінцева не стали гіршими. Він лишається вірним собі, і це мені подобається. 

А як щодо книг? Багато читаєте?

Коли пишу, взагалі нічого не читаю, бо не вистачає часу. А взагалі обожнюю читати. Найкраща книжка для мене – «Дім на горі» Валерія Шевчука. Люблю творчість Галини Пагутяк, Костянтина Москальця, Василя Шкляра. В минулому році відкрила для себе Миколу Хвильового і Григора Тютюнника. Як вони писали! Якщо говорити про улюблених іноземних письменників, то це Еріх Марія Ремарк і Дж. М. Кутзее. 

poster