Террі Пратчетт, Ніл Ґейман "Добрі передвісники"

2018-05-22 21:59:58

Переглядів: 956

http://chytay-ua.com/

Ось так завжди: однієї миті світ лежить біля твоїх ніг, а в наступну тобі підкидають Армаггедон.

Террі Пратчетт, Ніл Ґейман «Добрі передвісники»

***

Багато що трапилося у 1985 році. Зрештою, щороку трапляється багато чого, і 1985 не став винятком: перша «шенгенська угода», зареєстровано перше доменне ім’я та презентовано Windows 1.0, у світі трапилися страхітливі авіакатастрофи, а на аерокосмічному салоні в Ле-Бурже відбувся перший показ літака Ан-124 «Руслан», в США відбулася прем'єра фільму «Кокон», в Парижі Сергій Бубка вперше подолав 6-метрову висоту, народився Майкл Фелпс і помер Василь Стус. А ще в лютому 1985 року в китайському ресторані в Лондоні один молодий журналіст брав інтерв’ю у ще не дуже відомого, але вже очевидно, що перспективного автора. 

Той автор щойно написав книгу гумористичного фентезі «Колір магії». Його звали Террі Пратчетт. Молодого журналіста звали Ніл Ґейман. Тоді вони знайшли спільну мову. А Всесвіт, можливо, знайшов, через кого можна говорити з людьми, говорити просто, легко, дотепно, глибоко і дуже щиро. Йшов час, але ці двоє англійських письменників тримали зв'язок…

Графічні романи Ґеймана перевернули уяву американських і не тільки читачів про те, якими мають бути, власне, графічні романи. «Дискосвіт» Пратчетта почав продаватися і розростатися у всіх можливих напрямах. А потім одного дня Ніл прислав Террі коротеньку історію на шість сторінок і заявив, що не знає, як її продовжити. Террі теж не знав, але за рік, видобувши незакінчене оповідання з шухляди, він побачив, що має статися далі. Террі розповів про це Нілу. 

В травні 1990 року перші читачі вже підписували в авторів свої примірники «Добрих передвісників».

Ніл Ґейман і Террі Пратчетт підписують примірники «Добрих передвісників» під час першого туру з їхньою спільною книгою.

***

«Добрі передвісники» – це перш за все дуже англійська книга. І річ не лише в тому, що її автори – англійці, котрі не проминуть нагоди кинути камінчик в охайний садочок американців (чого лише варті уточнення на кшталт «Примітка для американців та інших прибульців» чи «Примітка для американців та інших форм міського життя»). І не в тому, що Апокаліпсис, як і кожен пристойний Кінець Світу, має трапитися в Англії. І навіть не в тому, що Армаггедон Армаггедоном, а чай і ланч за розкладом. 

Річ у тім, що ця книга – майже еталонний зразок справжнього англійського гумору, того самого, колючого, дотепного, трохи різкого, справді тонкого, дуже справедливого і такого, що переливається всіма відтінками комічного: від наївного гумору до неприхованої сатири, від їдкої іронії до нищівної самокритики і сарказму. І при цьому тут немає злості й ненависті, зате є життєствердна віра та надія на майбутнє. Ну і, звісно ж, недільна газета. 

***

«Добрі передвісники» – дуже рідкісний, можливо, єдиний, випадок, коли твір, будучи відверто неоднорідним, без, здається, жодної спроби приховати, хто з авторів яку частину і персонажів писав, водночас був би настільки цілісним і гармонійним. Якщо ви читали бодай по одній книзі Пратчетта і Ґеймана, то легко здогадаєтеся, що Оті, Анатема, Агнеса, мисливці на відьом і все, що з ними пов’язано, ну і, звісно, янгол-букініст Азирафаїл – це Террі; вершники, чи то пак, байкери Апокаліпсису, опариші, все пекельне воїнство і демон-оптиміст Кроулі – це безперечно Ніл. 

Звісно, Террі міг написати і Кроулі, так само як Ніл впорався б з будь-яким янголом. От тільки навіщо це, якщо в нас є двоє майстрів своєї справи, кожен з яких тяжіє до певного типу персонажів? Террі любить і хвилюється за своїх героїв, Ніл своїми з легкістю грається і якщо того потребує сюжет і нитка оповіді, то й легко від них позбавляється. Террі іронічний, Ніл саркастичний. Террі беззаперечно вірить в людей, Ніл теж вірить, однак, воліє завжди мати план Б і бажано монтувальний лом в багажнику. Можливо, в цьому криється одна з таємниць величезного успіху «Добрих передвісників»: кожен із співавторів писав те, що йому ближче, що однак не заважало їм додавати репліки чи вносити корективи в діалоги і фрагменти іншого, зшиваючи, таким чином, полотно роману в єдине надміцне ціле. 

***

«Добрі передвісники» – це перш за все пародія. Пародія на всі можливі історії про кінець світу і всі книги одкровень, на всіх антихристів, вершників і небесну канцелярію, на передбачення і пророцтва, на забобони і штампи, на людську природу і на дійсність в цілому. 

Це історія про демона, але навряд чи хтось більше за нього вболівав за долю людства. Це історія про ангела, який може дати собі раду навіть з податковими інспекторами і часто краще розуміє демона, ніж накази власного Керівництва. Це історія про непримиренних ворогів, які за шість тисяч років і пристойно велику кількість випитих пляшок стали найкращими таємними друзями. 

Але найголовніше те, що це історія Адама Янга, хлопчика з янгольським обличчям, який має принести на землю Армагеддон, а натомість мріє врятувати китів і тропічні ліси.

***

Так, «Добрі передвісники» – це перш за все історія дитини, яка стараннями Раю і Пекла, а також згідно з Незбагненним Задумом Бога, є Ворогом Роду Людського, Вбивцею Королів, Янголом Безодні, Великим Звіром на ймення Дракон, Князем Цього Світу, Батьком  Облуди, Сатанинським Поріддям та Владикою Пітьми. 

Але разом з тим це й одинадцятирічний хлопчик Адам, який безтурботно і в компанії друзів проводить літо, наповнюючи кожну його мить черговою витівкою, історією чи розповідями про НЛО. У Адама є пекельний собака, якого звати Пес і який вже майже забув, як воно: мучити грішні душі в пеклі. Зараз його значно більше цікавлять коти, яких можна поганяти, і сам Адам, який так приємно чухає за вушком.

А проте, Незбагненному Задуму суджено здійснитися, і сили Адама, диявола молодшого, зростають. Йому достатньо подумати – і Атлантида спливає, інопланетяни  літають вулицями, а тибетці вилазять просто з-під землі. Хлопчик розуміє, що все, чого він захоче – здійсниться, світ тепер в його руках і він може робити з ним все, що забажає. В ньому прокидається істинний Князь Темряви, готовий зустріти Вершників Апокаліпсису і довести справу до кінця. Але й Адам не здається! Він хоче бути з друзями, бешкетувати разом з ними, хоче жити в світі, де не вбивають китів, не вирубують лісів і не отруюють повітря. 

Гарний же світ, виходить, нам лишають. Жодного кита, повітря немає, і всі пересуватимуться на човнах через підвищення рівня морів… Вони використають усе вугілля, озон, нафту, китів, дощові ліси і все таке, а нам що лишиться? Ми мали б літати на Марс, а не сидіти у вологій темряві і спостерігати, як закінчується повітря. Якщо подумати, я навіть зроблю Землі послугу. Як же мене дратують всі ці старі ідіоти, що творять таке з нашим світом...

Лише за цю репліку Адам заслуговує на те, аби очолити найекологічніший глобальний рух на планеті. І він, до речі, єдиний, хто справді може щось з цим зробити. Та чи зробить? Пратчетт з Ґейманом дають відповідь на це запитання, і як завжди у цих авторів відповідь буде нетривіальною, непростою, але дуже виваженою і мудрою. А ще залишить можливість для читача пошукати свій варіант, оскільки не претендує на істину останньої інстанції. Тому фінал книги водночас і дуже пратчеттівський, і сильно ґейманівський.

Зрештою, Адам рідко робив те, що хотів від нього батько. Якщо бути точним, він рідко робив те, що хотіли від нього всі його батьки. 

***

«Добрі передвісники» – це глибока філософська історія, яка на свій манер піднімає одвічне питання протистояння Добра і Зла, світла і темряви, боротьби двох цих начал в людській душі і питання людської природи в цілому. 

Девід Теннант (Кроулі) та Майкл Шин (Азирафаїл) на зйомках мінісеріалу «Добрі передвісники».

Діалоги Азирафаїла і Кроулі, їхні роздуми і спостереження (а за шість тисяч років на землі можна багато чого побачити і почути) дозволяють поглянути на ці непрості теми з обох сторін. Зрештою, ангел і демон приходять до спільної думки: 

Варто було пристати на думку, що люди лютіші за всі кола Пекла, як вони показували, що вряди-годи спроможні вчинити більше добра, ніж на Небесах могли навіть мріяти. І дуже часто робили це ті ж таки персонажі.    

Не буває людей безмежно добрих чи безконечно лихих. В глибині навіть найлихішого серця є іскорка добра, і навіть найдобріша людина може зробити щось не зовсім хороше. В цьому і є таємниця людської природи:

Щоб краще зрозуміти діла людські, варто усвідомити: більшість великих перемог та страшних трагедій стаються не через те, що люди є за натурою своєю хорошими чи поганими, а лише через те, що є вони за своєю натурою людьми.

Перекладачі книги Бурштина Терещенко та Олесь Петік в образі Азирафаїла і Кроулі на фестивалі Kyiv Comic Con. 

***

«Добрі передвісники» – це книга, створена не тільки з великою любов’ю авторів, а й перекладачів та всіх тих, хто причетний до появи її українською. Як результат, ми отримали книгу з добротним перекладом (чого варта лише стилізація під староукраїнський правопис для пророцтв Агнеси!), двома варіантами обкладинки, колонтитулами, які віддають шану обом письменникам, чергуючи їхні прізвища, з чудовою передмовою Михайла Назаренка, з розповідями Пратчетта і Ґеймана про роботу над книгою і що з того вийшло та з коментарями і примітками. Останніми нехтувати ніяк не можна, адже «Добрі передвісники» містять стільки посилань, натяків і згадок, починаючи від біблійних текстів і закінчуючи гумористичними мініатюрами «Монті Пайтон» та творами Лавкрафта, що самотужки розібратися з ними буде доволі непросто.  

***

«Добрі передвісники» – це історія, яка дивиться в Майбутнє. Яким воно буде? Достеменно не знає ніхто, бо пророцтва Агнеси Оглашенної залишилися непрочитаними. Але його можна уявити. Наприклад, уявити собі хлопчика в кросівках з розв’язаними шнурками, його пса і його друзів. І безконечне літо.

А ще можна уявити серіал «Добрі передвісники», над сценарієм якого працював особисто Ніл Ґейман, серіал, якого, власне, не повинно було бути, бо автори книги відмовилися від ідеї екранізації раз і назавжди. Але Террі Пратчетт як справжній добрий чарівник навіть після смерті вміє творити дива. В листі, знайденому після смерті письменника, він просить Ніла зайнятися «Добрими передвісниками» і все ж зняти серіал. 

Такому проханню Ніл відмовити не міг і взявся за роботу з усім натхненням, відповідальністю і повагою до оригіналу. Судити ще рано, адже мінісеріал від ВВС очікується в 2019 році, однак з коментарів і фото Ґеймана зі знімального майданчика можна сподіватися, що дух Террі все ж буде присутнім в цій екранізації. Буде його капелюх, буде книгарня Азирафаїла з книгами Пратчетта. Можливо,  Ґейману навіть вдасться створити свого роду пам’ятник серу Террі, Людині, Яка Вміла Носити Капелюхи.

Оголошення Шедвелла в газеті. Поруч – згадка про забутий в книгарні капелюх дядечка Террі та забутий в автобусі роман "Колір магії". 

В книгарні Азирафаїла є місце і для книг одного з його улюблених авторів. 

Фото з профілю Ніла Ґеймана в Instagram

«Добрі передвісники» очікуються з друку найближчим часом, матеріали для попереднього перегляду надано видавництвом «КМ Букс».