Уривок з книжки Ірини Мацко "Кава по-дорослому"

2018-06-07 23:52:31

Переглядів: 459

http://chytay-ua.com/

Шанувальники підліткової літератури мають привід для радості – у тернопільської письменниці Ірина Мацко з’явилася нова книжка – «Кава по-дорослому». Герої цієї повісті ще більш сміливі і відчайдушні в пошуках себе.

«Моє бачення підліткового віку з моменту появи «Перехідного віку…» не змінилося. Проте «Кава по-дорослому» – вже не зовсім про той час із милими чи наївними атрибутами, а про дорослішання. В цій історії мені було важливо і цікаво розповісти про шлях до дорослого життя, такого бажаного в дитинстві. Про те, яким він може бути слизьким, і як обережно і водночас впевнено треба ним йти», – ділиться письменниця.

Авторка підкидає  своїм героям і справді чимало випробувань. Від звичних непорозумінь із друзями та в сім’ї до дрібних злочинів і булінгу. Не оминає вона давно, на жаль, актуальних, але досі колючих тем – сексуального домагання, негативного впливу виснажливих дієт. Але не варто поспішати з висновками, що «Кава по-дорослому» – похмура і гнітюча повість. Тут, звісно, є і трепетні почуття – як до друзів, так і до протилежної статі. Історія головної героїні – Катя – про стійкість, витримку, довіру до себе і ближніх. А хто з нас не помилявся і не розчаровувася в юності? Так, іноді і дорослим складно зрозуміти, чому люди не вміють ладити з людьми і чому потрібно собою доказувати свою любов.

«Кава по-дорослому» – про умовність вікових меж, відносність бар’єрів комунікації, крихкість і силу внутрішнього світу кожного з героїв, що так схожий на нас.

Уривок із книги

Удома Катя не знаходила ні радості, ні спокою. Її все там гнітило, спалювало. І вона знайшла собі місце, яке заспокоювало і дарувало гармонію. Це був вокзал. Ноги самі туди несли. Там, на розі будинку, щодня на гітарі грав хлопець. Вона завжди давала йому дрібні гроші. Настрій тоді поліпшувався: ставала легкою й окриленою. Але додому йти не хотілося.

Сьогодні хлопець з гітарою сидів не на своєму звичному місці, де завжди багато людей, а збоку, під деревами. Катя ледве знайшла його, просто йшла на знайомі звуки. Відому мелодію глушив людський гамір, але вона чула тільки гітару. Підійшла ближче. У ці хвилини їй було так затишно і спокійно, що вона на мить заплющила очі.
— Слухаєш?
Чийсь приємний голос повернув її до реальності. Це був хлопець з гітарою.
— Слухаю. Ти дуже гарно граєш...
— Дякую. Але не всім подобається.
— Ти що! Вони просто не розуміють музики! Як це може не подобатися?
— Більшість байдужі... Байдужі — і все.
— Так, я це помітила. А чому ти тут?
— Знаєш, задумав щось дуже цікаве... І на це цікаве грошей треба. От так. А зараз уже мушу йти. А тебе як звуть?
— Катя, — сказала, зовсім не бажаючи, щоб хлопець ішов.
— А я — Ден. Приходь, коли буде час! — закинувши гітару за спину в торбу, що висіла як наплічник. — Запам’ятай — усе в наших руках! — і простягнув їй маленьку листівку із зображенням долоні. Катю огорнуло дивне тепло. На звороті вона прочитала ті ж самі слова.

Додому не йшла, а летіла. Розмова з Деном окрилила. Сьогодні їй вдалося пройти непомітно повз маму, що сиділа за комп’ютером і, здавалося, зовсім не хвилювалася, що дочки не було вдома. Це й на краще — не буде вичитувати і випитувати. Зараз би поїсти — і спати. Катя навшпиньки пробралася у свою кімнату. Це вона вміла дуже добре. Мама часом кепкувала з неї: «Ходить беззвучно, справжня кицька».

Їсти хотілося дуже, але думка про те, що потрібно йти на кухню, а тоді ще й шукати чи розігрівати собі щось, зовсім не влаштовувала Катю, і вона вирішила перебитися тим, що є. А в її наплічнику завжди було щось таке, чим можна вгамувати голод. Витрусивши з нього все, Катя зрозуміла, що її надії були марними: що можна було з’їсти, вже давно з’їли. А непотріб на її ліжку ніби насміхався з неї: «Ну що, Мотлох, мама таки права?».

Блимнув телефон. Хтось знову написав у групі. Ні, не в шкільній. У їхній групі.
«Післязавтра о 17-й біля підвалу». Це був Сем.
«+»
«+»
Тільки її згоди бракувало. Недовго думаючи, набрала «+». Тепер усі.
Так і заснула без вечері.

Редакція Читай.ua

Редакція сайту Читай.ua

author photo