Томас Олде Хьовелт "Відьма"

2018-06-13 09:14:00

Переглядів: 937

http://chytay-ua.com/

Порожнє пекло, всі демони вже тут.

Вільям Шекспір «Буря»

Замість передмови

Томас змалку слухав страшні історії. Їх майбутньому письменнику розповідав дядько, майстерно переказуючи повір’я про відьмині кільця (гриби, які дивним чином ростуть правильним колом, перейти крізь яке можна лише з заплющеними очима), а також няня, яка наніч переказувала 7-річному хлопчику повість Роальда Далла «Відьми». Ті історії, а особливо даллівська повість, страшенно вплинули на малого Томаса і ще довго змушували його тремтіти від страху, зустрівши на вулиці жінку в рукавичках (адже, відьми, як відомо, з дому без них не виходять). 

Але час йшов, хлопчик підріс і тепер його кумиром став не хто інший, як його жахливість Стівен Кінг. Тож можна лише уявити, що відчув вже дорослий голландський письменник Томас Олде Хьовелт, коли прочитав ось цей твіт:  

Його кумир, людина, яка перелякала півсвіту і нажила собі ворога в образі всіх клоунів цієї планети, сам Король Хорору, він же Стівен Кінг, похвалив дебютну книгу письменника-початківця, назвавши її яскравою та цілком самобутньою. 

«Відьма» (НЕХ) вийшла друком у 2013 році в Нідерландах і Бельгії, при цьому описані події відбувалися в маленькому голландському селі. Але коли англомовні права було продано видавцям по обидва боки Атлантики, Хьовелт повністю переписав книгу, змінивши і місце дії (тепер це містечко поблизу Нью-Йорка) і, що найголовніше, фінал книги. 

Чи стала вона від того кращою? Важко сказати, адже український переклад робився з англомовної версії «Відьми», а оригінальне, «голландське» закінчення письменник розповів лише декому в Україні, відвідуючи цьогорічний Книжковий Арсенал і два дні роздаючи автографи своїм читачам і любителям страшних історій. 

Про книгу

Як не важко здогадатися, «Відьма» написана в жанрі хорору.

Недалеко від річки Гудзон, штат Нью-Йорк, знаходиться невеличке містечко Блек-Спрінг, засноване декілька століть тому вихідцями з Голландії. На перший погляд нічого особливого в ньому немає, але якщо копнути глибше… 

Від інших міст Блек-Спрінг відрізняє одразу декілька речей: по-перше, воно прокляте, по-друге, в ньому живе Катаріна Ван Вайлер, відьма з 17 століття з зашитим ротом і очима, яка виробила неприємну звичку являтися там, де їй заманеться і де її зовсім не чекають, а по-третє, якщо ви народилися чи мали необережність переїхати у Блек-Спрінг – все, ви приречені. Покинути містечко надовго не може ніхто. 

А проте, люди звикають до всього, навіть до відьми і тих обмежень, які вона за собою тягне. Чого хоче Катаріна – достеменно не знає ніхто і дізнатися не сильно прагне, адже за спроби втрутитися в її незбагненні справи відьма карає одразу. Однак, в 21 столітті, в еру інтернету, камер «ҐоуПро» і айфонів, зберігати таку таємницю доволі непросто. 

Зрозуміло, що комусь таки захочеться зробити покалічену відьму відомою на весь інтернет. Зрозуміло, що у відьми таке бажання захвату не викличе. Зрозуміло, що прокляття добереться до кожного…

Бекстейдж

Обережно! Можливі спойлери, натяки і особиста думка!

Оскільки «Відьма» – визнаний самим Королем Жахів роман-лякачка, то будьте певні: табуни мурашок по спині і не тільки вам гарантовані! Тут є все, без чого неможливий справжній хорор: напружена і гнітюча атмосфера, постійне відчуття наближення чогось жахливого, приреченості і безвиході, страшні й огидні таємниці, містика, темний ліс, жертви і божевілля. Ця книга саме те, що потрібно, аби полоскотати собі нерви. В ній відчувається певне наслідування Кінга: оте забігання наперед, ота тяга до детальних описів не зовсім приємних явищ, навіть «реверанси» в бік «Кладовища домашніх тварин», які важко не помітити.

Але у книги Хьовелта є ще один, прихований і глибший рівень. Зрозуміло, що пишучи книгу про прокляття і відьму, автор відверто не проти налякати читача. Але заразом він хоче копнути трохи глибше і не звалювати всю провину на бідолашну Катаріну (а її справді стає жаль). Хьовелт витягає темряву з найглибших закутків людських душ. Повільно, день за днем, злочин за злочином, він змушує по-іншому глянути на прокляття, яке впало на Блек-Спрінгз. Наскільки насправді невинні його мешканці? Чи зробили вони хоча б крок до власного порятунку? Чи такі вже невинні жертви Катаріни? 

Ось так малює Катаріну Ван Вайлер Томас Олде Хьовелт 

«Відьма» – це про те, на що здатні люди, аби задобрити демонів, як далеко вони готові зайти, щоб підтримувати відчуття безпеки, невинності і доброчестя. Це також зривання покровів добропорядності і набожності, коли здерши присохлу кірку, можна побачити, як з рани витікає все мерзенне, жорстоке, тваринне і нице, що таїться в людській душі. І тоді мешканців містечка вже не жаль, те пекло, яке їм влаштувала Катаріна, більше не здається аж таким незаслуженим. До речі, в голландському фіналі відьма розійшлася значно більше, читачі англомовної версії отримали лайт-версію.

Саме тому найстрашнішими є останні сторінки роману, коли до Стіва нарешті приходить розуміння, що все те робила аж ніяк не відьма. То були вони самі. І жах, нерозуміння та шок в очах Катаріни найкраще віддзеркалюють божевілля, яке твориться навколо. Кроулі, той самий демон, який рятує світ від Армаггедону у «Добрих передвісниках», був правий: немає такого зла, до якого б не додумалися люди. 

До речі, а якби ви мусили приректи на смерть власну дитину чи ціле суданське село, кого б ви обрали?