Прогулянка до "Дрімучого лісу" від Анастасії Лавренішиної

2018-07-18 20:08:13

Переглядів: 903

http://chytay-ua.com/

Правильна відповідь сама постукає у твоє серце. 

Анастасія Лавренішина «Дрімучий ліс»

Старезним, дивним і страшенно живим лісом йде ще зовсім юна дівчина. Їй страшно, вона не впевнена, що зможе виконати те, що призначено для неї долею, а довкола клубочиться морок і міцніють темні сили. Але дівчинка не здається. Вона знає, що доля рідного лісу, кожної травинки і тваринки тепер тільки в її руках. А ще вона відчуває підтримку справжнього друга і тепло тієї, котра любила її понад усе. 

Юну дівчину звати Уляна. Вона прямує до середини Дрімучого лісу, аби визначити його долю та здолати одвічне зло. Вона – героїня підліткової повісті Анастасії Лавренішиної «Дрімучий ліс». Книга стала переможцем конкурсу «Напишіть про мене книжку - 2017» від видавництва «Фонтан казок». 

Сюжет повісті закручується навколо Уляни, дівчинки, яка скільки себе пам’ятає, жила у старої, жорстокої, злої і рогатої Старої, що тримає в покорі весь Дрімучий ліс. Але настає час, і юній прислужниці-помічниці відкривається правда про те, хто вона насправді, і чому така важлива для своєї гидкої опікунки. Наближається час вирішальної битви і на кону – доля всього, що дороге дівчинці.  

Дія у книзі Анастасії Лавренішиної відбувається у загадковому містичному лісі, в якого є своя душа і своя історія. Це місце – повноцінний персонаж повісті, можливо, навіть її головний герой. І передати атмосферу Дрімучого лісу авторці вдалося чудово! Постійне відчуття напруги, небезпеки, прихованої загрози і водночас якоїсь застиглої древньої краси. Читач мандрує разом з Уляною, слухає гомін дерев, відчуває м’який мох під ногами і доторки невідомих створіть – такий ліс водночас і лякає, і заворожує. Це справді дуже живий і мінливий образ, за який письменниці хочеться щиро подякувати. Та й в цілому, неживі герої повісті видаються значно цікавішими, колоритнішими і нестандартнішими. Чого варті тільки мавки в світі мертвих, що будують палаци з людських кісток!  

А ось образ Уляни вже не такий яскравий. Вона – це типова «попелюшка», котра живе під важким гнітом і змушена натерпітися горя та негараздів, але одного дня з’явиться чарівний помічник, який відкриє дівчині таємницю її походження і те, яка доля на неї чекає. А далі Уляна долає перешкоди, відкриває нові таємниці, знаходить друзів і, зрештою, бореться з найбільшим злом. При цьому героїня мандрує різними світами, знайомиться з дуже незвичними істотами і своєю мандрівкою дещо нагадує Алісу Керрола. Однак, незважаючи на певну шаблонність, за розвитком сюжету якщо не захопливо, то точно цікаво спостерігати. Дещо розчаровує лише кінцівка, точніше, кульмінація і вирішальна битва зі злом. Занадто легко його перемагають і занадто передбачливим є цей бій. Уляна, звісно, Мері Сью не стає, але не сильно від неї відстає.    

Про Юну Відьму хочеться дізнатися більше. Де її батьки? Чому дівчинку виховувала бабуся? Однак, на це звертається мало уваги, через що героїня виглядає дещо пласкою. 

Хотілося б також більше дізнатися і про Вовка. Це могла б бути цікава і глибока історія, але про минуле життя нинішнього звіра згадується мало і коротко. А жаль, потенційно це міг би бути дуже цікавий персонаж з власною сюжетною лінією, котрий би мало чим поступався Юній Відьмі. 

«Дрімучому лісу» пощастило з ілюстратором. Малюнки Надії Дойчевої-Бут можна розглядати дуже довго, насолоджуватися кожним штрихом і захоплюватися їхнім динамізмом і деталізацією. Ці обличчя майже живі, ця сова от-от випурхне з книги, ці кістляві покручені пальці можуть будь-якої миті вас схопити. 

В підсумку, ми отримали непогану підліткову повість, яка все ж таки більше орієнтована на дівчат, з прекрасно прописаними декораціями і створеною атмосферою, з чудовими ілюстраціями, трохи шаблонною і не дуже глибокою героїнею, дещо змитим фіналом і хеппі ендом. Саме те, що треба для легкого літнього читання десь на осонні старезного лісу!