Іван Андрусяк "Зайчикова книжечка"

2018-08-10 09:44:18

Переглядів: 449

http://chytay-ua.com/

Заплющіть очі. Дозвольте собі вифантазувати двох дітей, схожих на вас -  хлопчика та дівчинку. А тепер уявіть, що це - ваші батьки, тільки ще маленькі. Уявили? Що, тато колись був... маленьким?! І мама - теж?! Ой, точно, як і я, як і будь-хто. Так, у це важко повірити, отак зопалу, що й вони свого часу були дітьми, ба навіть немовлятами! Що бавилися машинками і ляльками, грались у пісочку та пустували. А ще і їх батьки лагідно кликали «мій зайчику»! 

«Звісно, дітки, - був маленький тато! Мама теж маленькою була! З ними теж траплялося багато і пригод, і смішок - і тепла. Цим теплом напоєні, малята, будуть зігрівати стільки літ вас кохана мама, любий тато - і тримається на цьому світ! Виростете й ви колись так само. Час біжить - як віхола мете... Ось і ви вже - тато або мама! Що малятам ви розповісте?» - підсумовує у своїй книжечці віршоказок знаний український дитячий поет Іван Андрусяк. 

Скільки тепла, скільки життєвої мудрості вкладено у ці слова! Ось уже й перегорнута остання сторінка, а вони й досі бринять у моїх думках... 

«Зайчикова книжечка» - це маленька скарбничка семи вухато-пухнасто-куцохвостих казкових історій, які своїм малятам-зайченятам оповідає Зайчик-тато. З них ми дізнаємося, в яких різноманітних пригодах побував наш герой, коли був ще зовсім маленьким. Ось він знайшов мішечок із загадковими зернятками, котрі вирішив посадити: цікаво, а що ж з них виросте?! А тут, крізь хугу та мороз, кидається на допомогу тому, хто десь поруч плаче, хоч і підступний Лис дихає в спину... І навіть Вовченятку, яке занедужало невідомою хворобою, наш Зайчик теж хоче допомогти, пообіцявши прикликати з міста найкращу лікарку - Білу Ворону. 

Ця книжечка належить до тих, які вже з першого погляду так і хочеться погладити - настільки милим та пухнастим виглядає Заєнько на обкладинці! А розгорнувши її, впевнена, ви не схочете з нею прощатись - то тут, то там вигулькують кумедні білосніжні зайченята та їхні друзі, усміхаючись і наче припрошуючи познайомитись ближче. І вже з перших рядків розпочинається справжнісінька магія - магія віршованого слова! Читаючи, раз у раз захоплюєшся багатством та особливою ритмікою мови автора, такі вже натхненні та майстерно скомпоновані ці віршоказки! 

А ще, вважаю, саме цю збірку можна (і навіть треба!) вперше довірити прочитати дитині саме татові, як і сталося з нашим примірником Зайчикових історій. Бо саме таке перше знайомство, коли читає тато - особливо трепетне та незабутнє. Для обох. 

Вірю, що й у вашій сім'ї «Зайчикова книжечка» стане улюбленою, будете перечитувати її багато-багато разів, щоразу переживаючи пригоди нашого героя, як вперше, запитуючи й себе: «Це все було із Зайчиком - чи з нами?». А й справді?