Яким був книжковий рік: "Видавництво Жупанського"

2018-12-19 11:48:39

Переглядів: 386

http://chytay-ua.com/

З директором «Видавництва Жупанського» Олексієм Жупанським говорили про те, що робилося на українському книжковому ринку у 2018 р., що з цим всім треба робити і – найголовніше для любителів якісної потужної фантастики і химерної літератури – на які книги вже можна відкладати грошенята. 

- Що змінилося на видавничому ринку за рік?

Здається, піниста ейфорія від стрімкого пожвавлення видавничого ринку, яку ми спостерігали у 2014–2016 роках, дещо спала, і тепер до багатьох приходить розуміння, що легко не буде. Це в жодному разі не песимістичне твердження, а просто констатація реального стану справ, констатація того, що умови на ринку стають жорсткішими, невпинно зростає конкуренція, – судячи хоча б з кількості назв, які одночасно пропонують видавництва, а це, своєю чергою, приводить до усвідомлення, що в кінцевому підсумку виграє лише той, хто чітко розумітиме, куди він рухається, що і навіщо робить і що та як планує робити далі. 

Загалом, дещо легше має вестися видавництвам, які мають відносно чітке спрямування і, відповідно, свою віддану аудиторію читачів, яка слідкує за новинками видавництва і підтримує видавничі ініціативи. А так званим видавництвам-універсалам ставатиме все важче всидіти на багатьох стільцях одночасно, бо ж їм буде складно конкурувати на одній галявині із видавництвами, які цілковито спеціалізуються саме на тому конкретному напрямі, який для «універсалів» є лише одним із багатьох. Звісно, це твердження більше стосується невеликих і середніх видавництв, бо у великих видавництв дещо інакша модель, і вони без проблем можуть собі дозволити одночасно рухатися у багатьох напрямах. Втім, це не скасовує того, що навіть найбільші видавництва все одно відомі й цінуються передовсім за кількома своїми видавничими напрямами, які і роблять їм основну касу.

Вочевидь, у цьому році почали збуватися прогнози кількарічної давності про те, що услід за бумом перекладної літератури має настати неодмінне пожвавлення інтересу до сучасної української літератури. Все більше видавництв звертають увагу на наших письменників, запускають цілі серії, ініціюють антології та збірки, книжки українських письменників з’являються у топах продажів книгарень і на вістрі читацьких очікувань. Окрім того українські автори заходилися активно заповнювати раніше порожні ніші та напрями, і, знову ж таки, через це читачі все з більшим інтересом починають дивитися у бік саме наших авторів.

Ще одне, що впадає у вічі, це все більше розмивання поняття «нон-фікшн» каламутним потоком різного штибу мотиваційної літератури, яку чомусь теж кладуть у той самий кошик, таким чином плутаючи читачів і заплутуючи самих себе. У цьому році кількість мотиваційної літератури, здається, вже перейшла будь-які розумні межі, не видавав її лише лінивий чи той, у кого загострене відчуття адекватної достатності. 

Сьогодні ситуація з книжками «Як перестати їсти і спати та заробити всі гроші світу» дуже нагадує нещодавній бум з розмальовками, коли навіть якісь порослі мохом держдотаційні видавництва також вважали своїм святим обов'язком видати бодай одну розмальовочку. Все минає, мине і це, кажемо ми і прогнозуємо наступного року читацький і видавничий спад інтересу до книжок про «Десять правил на кожен день, які допоможуть вам стати віце-прем’єром галактики».

Також варто відзначити не факти, а радше відчуття поступового згасання, а іноді й зникнення багатьох видавничих і довколокнижкових ініціатив, які були оптимістично, але, водночас, легковажно ініційовані у 2014–2016 роках, коли, попри початок війни, всім враз почало здаватися, що на нашому книжковому ринку настали благословенні часи і тепер дуже легко запустити видавництво і налагодити його ефективну й успішну діяльність. Але ж ми, як ніхто, знаємо, що видавництво – це про стаєрів, а не про спринтерів. І де зараз ті феєричні старти, які запам’яталися радше гучними промо, аніж вагомими результатами? 

Ми, як і всі, хто займається видавничою справою, чудово розуміємо, що тут не буває швидко і легко, а буває довго, важко і при цьому не обов’язково успішно – така вже специфіка галузі. Так що, як свідчить цьогорічний досвід, зазвичай наївні видавничі ілюзії, як і кохання у книжці Беґбеде, живуть три роки, а далі розбиваються об об’єктивну реальність – так було і так буде, і наша галузь у цьому сенсі не відрізняється від світової, і це теж по-своєму добре.

Тенденція зростання сегменту інтернет-продажів прослідковувалася і в минулі роки, але відчувається, що цього року вона остаточно сформувалася і почала становити відчутну конкуренцію фізичним книгарням, які тепер усе частіше озираються на асортимент, а надто на ціни своїх онлайн-конкурентів.

- Які позитивні і негативні тенденції ви для себе відмітили?

Якихось аж таких особливих негативних тенденцій не помітив.

Із позитивного. Скидається на те, що наша літературно-видавнича галузь не стоїть на місці: щось постійно відбувається, видаються книжки, проводиться все більше літературних фестивалів і книжкових ярмарків, лекцій, зустрічей та обговорень, і на них навіть приходять люди, а іноді й дуже багато людей. Це найкращий маркер того, що тут поки що все гаразд і все рухається у більш-менш правильному напрямі.

Ну і, знову ж таки, оновлена команда УІК вже демонструє приклад ефективної роботи і, що найголовніше, рішучість попри все реалізовувати важливі книжкові ініціативи – це вселяє сподівання, що нарешті з нашим Інститутом книжки все буде добре і він, окрім всього іншого, врешті-решт успішно вибудує той необхідний книжковий місток між нашою літературою і світом.

- Що варто виправляти і як це можна зробити?

Якщо говорити про внутрішню кухню нашого видавництва, то виправляти, загалом, варто не так і багато. Зате чимало треба поліпшувати, оптимізувати і розвивати. Хоча ми у цьому році й зробили певні принципові кроки у цьому напрямі, але все одно залишається необхідність ще дуже багатьох рухів, аби все у нас справді запрацювало так, як нам того хотілося б. Ніякої конкретики наводити не буду, бо це насправді нудні й дуже нішеві та рутинні речі.

А щодо стану на вітчизняному книжковому ринку загалом, то, як на мене, найактуальнішим питанням і досі залишаються мережі збуту, точніше – їхня недостатня кількість, а часто і якість співпраці з ними. Це дуже гальмує увесь книжковий ринок, оскільки видавцям банально бракує джерел збуту книжок, а ті, які існують, на жаль, не завжди ефективно працюють. Перефразовуючи античного мислителя, «дайте нам мережі, і ми перевернемо цю галузь!»

- На що очікувати українському читачу в наступному році?

Звісно ж, на багато чудових, важливих і непроминальних книжок, а інших ми, здається, вже давно не видаємо. Загалом же, більшість наших видань наступного року будуть закриттям кількарічних незавершених гельштатів, які ми не встигли закрити цьогоріч. Сподіваємося нарешті видати перший том повного зібрання прози Едґара Аллана По у перекладі Остапа Українця і Каті Дудки з чудовим ілюстративним супроводженням Ліни Квітки. 

Вже цієї зими вийде перший том повного зібрання короткої прози Філіпа Діка, монументальний і по-справжньому зимовий роман Дена Сіммонса «Терор», а також збірка оповідань дуже потужного польського автора Лукаша Орбітовського, якого, до речі, ми хочемо запросити на Книжковий Арсенал –2019. «Ехопраксія» – другий роман із циклу «Вогнепад» одного з наших найулюбленіших письменників, Пітера Воттса, вже теж на підході. 

А взагалі у нас дуже багато речей на тій чи тій стадії реалізації, тож далі просто перелічу авторів і твори, над якими вже йде активна робота і які вже перетнули серединну точку на шляху до читачів: «Берлін Александерплац» Альфреда Дебліна, «Райдуга гравітації» Томаса Пінчона, «Зібрання творів» Артура Мекена, «Ковток повітря» Джорджа Орвелла, «Місячна дитина» Алістера Кровлі, «Вартові часу» Пола Андерсона, «Черчілль. Біографія» Себастіана Гаффнера, «Глухий кут» Еміля Золя і ще багато інших.

А ще у планах нашого видавництва на наступний рік є декілька несподіваних і дуже потужних сюрпризів, але ми прибережемо їх до часу, щоб коли настане та сама мить, впевнено заявити про них уже напередодні виходу самих книжок. Сподіваємося, що ці речі вас справді потішать.