Улюблені книги: Ярослав Мішенов

06.02.2019

Переглядів: 1387

http://chytay-ua.com/

Ярослав Мішенов – співзасновник київської крамниці коміксів ideo-grafika, власник та директор видавництва коміксів Vovkulaka. Шанувальник графічного мистецтва вже багато-багато років. Наразі видає комікси як українських авторів, так і за ліцензіями американських видавців. На черзі знайомство українського читача з європейським коміксовим надбанням.

Книга: паперова чи електронна?  Лише паперова. Взагалі ілюстровані книжки, комікси та графічні романи, особливо європейські, важкувато читати в електронному форматі. Зазвичай вони більшого розміру і часто повноцінно сприймаються не посторінково, а розворотами, розмір яких може сягати 32 х 50 сантиметрів і навіть більше, що аж ніяк не вміщається на екран планшета і, звичайно ж, телефону. 

Зображення неможливо автоматично адаптувати, як текст. Для цього треба спеціально переробляти дані, як це робить Amazon для Kindle. Звичайно, є і вебкомікси, є і всесвітньо відомий потужний ресурс ComiXology. Але і з вебкоміксами потім ми маємо зворотній ефект – їх адаптовують і видають на папері, і розподіл ринку між цифровими та паперовими виданнями вже не зазнає щорічних серйозних зсувів. Але це, скоріш за все, через технологічне обмеження. 

Гадаю, коли розробники гаджетів нададуть читачам можливість не обмежуватися розмірами екрану і створять проекційні портативні засоби, додаткову реальність  чи щось таке, цифровий ринок продовжить свій наступ. Врешті-решт, паперова книга займе свою «годинникову» нішу - продукту не для всіх, а для естетів, фанатів, для тих, хто зможе її купувати і отримувати тактильну насолоду, яка для багатьох людей є дуже важливою річчю.

Книга, з якою асоціюєте себе.  Питання трохи дивне, бо я завжди сприймав себе лише як людину і не асоціював з предметами, тваринами чи навіть персонажами. На жаль, мені важко відслідкувати якусь спорідненість між мною, моєю біографією та долею якоїсь книжки.

Книги, котрі читати НЕ будете.  Якщо говорити в розрізі мальованих історій, то це твори, в яких я не відчуваю ані графічного стилю, ані історії, ані вміння розповідати. Комікси та графічні новели – річ дуже кінематографічна і треба вміти не лише гарно перемалювати референси, впіймати емоції, створити шрифти та зробити гарну ономотапею. Треба вкласти сенси, мотивації, створити історію. А потім все це поєднати – зробити візуально-логічне оповідання. Без цього комікс перетворюється або на артбук чи скетчбук, або на ілюстровану книжку, а це вже зовсім інший випадок. 

Недочитані книги.  Купа книжок насправді. Але вже давно покинув дочитувати книжки, які не подобаються на старті. Хоча якщо брати мальовані історії, то тут ситуація дещо інша. По-перше, серед коміксів дуже багато серій, які містять багато томів і часто вони дуже різної якості, бо створюються різними авторами чи групами авторів. І тому інколи доводиться читати деякі серії вибірково. Або це великі серії і навіть англійські переклади важко дістати. Чи це великі, важкі для сприйняття графічні романи. 

Тому досі недочитані такі комікси:

- «Реквієм. Лицар-Вампір» (Requiem Chevalier Vampire) – темне, криваве, провокаційне, еротичне фентезі від неперевершеного британсько-французького дуету Пата Міллза та Олів’є Ледруа. 

- «Торгал» (Thorgal) – епічна міфологічна фентезі-сага, яка поєднує скандинавську міфологію, наукову фантастику, неймовірний дух пригод та благородність головного героя. І все це намальовано майстерною рукою Гжегоша Росінські, який працює над серією вже 42 роки! 

- «З пекла» (From Hell) – надприскіпливе дослідження історії та побуту вікторіанського Лондона на фоні історії Джека-Різника від славетного Алана Мура. 

Особистість, котра надихає.  Ілон Маск. Людина з майбутнього.

Музика, що створює настрій.  Останнім часом я слухаю переважно фолк – тувінський горловий спів, уйгурську гру на дутарі, середньовічні мелодії Скандинавії та західної Європи тощо. 

Фільм, що вразив.  Напевно, найбільше враження справив на мене корейський фільм «Олдбой» режисера Пак Чхан Ука. Я пам’ятаю, як після фінальної сцени з ножицями весь зал виходив мовчки. Це було дуже потужно. А сцена бійки з молотком в коридорі, яка знята одним планом, і зараз нещадно експлуатується і повторюється в кіно.

Життєве кредо.  Враховувати, але ніколи не жаліти за вчинені помилки, йти до своєї мети, робити те, що любить твоє серце, і постійно вчитися. Це все, що треба для досягнення успіху.

«Геллбой» (Hellboy)

 Не дивно, що найулюбленішим коміксом для мене є головний комікс мого видавництва. «Геллбой» – це магнум опус Майка Міньйоли, людини, яка змінили як не все, то дуже багато. Самобутній лаконічний стиль малюнка, неймовірно стильний та виразний одночасно, він у той же час не має нічого зайвого. Разом з тим Майк є і неймовірним оповідачем. Він бере міфи і легенди зі всього світу та створює з них свій міф, свою історію боротьби головного героя за власну долю,  за право приймати власні рішення. 

Ця серія коміксів святкує в березні своє 25-річчя і за ці роки виросла в цілий всесвіт. На відміну від коміксів Marvel та DC Comics Геллбой ніколи не був супергероїчним коміксом, це похмура містична історія червоного напівдемона, який виступає супроти інших демонічних створінь задля захисту людства. 

«Інкал» (Incal)

Геній Жана «Мебіуса» Жиро досі не освітив український культурний простір. В Україні про цього автора і про його твори відомо вкрай мало і переважно художникам чи фанатам франкофонного коміксу. Він був художником багатьох культових фантастичних фільмів – «Чужий», «Той, що біжить по лезу», «5 елемент», «Безодня» тощо. Але скільки фільмів надихалися його коміксами – марно і рахувати!

Серія коміксів «Інкал» створена в співавторстві з відомим і дуже неординарним митцем – Алехандро Ходоровські, чілійським сценаристом і режисером українського походження. Ця космічна опера настільки ж безумна, спотворена та екстравагантна, як і талант самого Ходо. Вона розповідає про детектива-невдаху Джона Діфула, який випадково отримує артефакт неймовірної сили – Інкал, що змінює його долю і його самого, духовно і фізично.

«Слейн» (Slaine)

Він створений хрещеним батьком британського коміксу – Патом Міллзом. Головний герой тут – Слейн МакРот, кельтський воїн, який бореться проти ворогів свого народу, проти демонів фоморів з півночі, проти нових племен з півдня, проти римлян, проти давнього бога Кром Круаха. І сам Слейн стає богом, королем та мандрівником. 

У Слейна є покровителька – Богиня Землі, яка дає персонажу силу – так званий Спазм, що трансформує його тіло на бридку істоту, невразливу, спотворену та надпотужну. Над коміксом протягом його 30-річного існування працювало багато художників, в тому числі і дружина Міллза – Анджеліна Кінклейд, і Майк Макемен, і Саймон Біслі, автор найвідомішої частини «Рогатий Бог». Це дивовижна міфічна історія, сповнена кельтських традицій, образів та богів. 

«Ліга Видатних Джентльменів» (League оf Extraordinary Gentlemen)

Про комікси Алана Мура можна розповідати довго, бо він не дарма є недосяжним еталоном. Як і багато інших творів Мура, «Джентльмени» є тотальним переосмисленням і рекомпіляцією літературного надбання. Цього разу рука майстра торкнулася пригодницької фантастики кінця 19-го – початку 20-го ст. Мур створює власний супергероїчний всесвіт з персонажів Стівенсона, Веллса, Верна, Стокера та інших авторів того часу. Робота настільки кропітка, що в це спочатку важко повірити. В коміксі немає жодного вигаданого персонажа, а вивіски крамниць, передовиці газет та купа іншої графічної інформації містить посилання на інші книжки, твори, авторів тощо. Це справжня енциклопедія жанрової літератури того часу. Герої Мура як завжди дуже далекі як від «героїзму», так і від «джентльменів» – наркомани, ґвалтівники, вбивці. Все дуже інакше, ніж звикли читачі коміксів про людей в трико, хоча для тих, хто вже знайомий з «Вартовими», шок буде не такий вже й сильний.

Художником цієї серії є ветеран британського коміксу – Кевін О’Ніл, який довгі роки працював над серією «Суддя Дредд». Механізми, архітектура, одяг, зброя, фантастичний транспорт та парові технології – фантазії О’Ніла просто немає краю! Саме його заслуга в тому, що «Ліга Видатних Джентльменів» є насправді найкращим стімпанк-коміксом у світі.

«Сарія» (Saria) 

Цей комікс є дуже маловідомим твором, але саме тому я хочу про нього розповісти. За жанром це радше містика, а події відбуваються в деякому дивному місті, яке скидається на Венецію сторічної давнини. Існує певне Пророцтво про ключі до дверей Янгола, які відкривають шлях до Пекла, Чистилища або Раю. І за цими ключами, які потрапляють до позашлюбної доньки герцога, йде полювання не лише місцевим військово-релігійним режимом, але і потойбічними силами. 

Над першим томом серії працював справжній титан європейського еротичного коміксу – Паоло Серпієрі. Протягом п’яти років серія була покинута, але потім за неї взявся інший італійський художник – Ріккардо Федерічі, який вивів малюнок на неймовірний картинний рівень. Кожний кадр, кожна сторінка створюється ним як окрема картина, яку він малює фарбами. На жаль, ціна такої захмарної якості малюнку – довгий час створення продовження. Не дивлячись на велику кількість готових матеріалів до третьої частини, які Ріккардо показує час від часу в своєму блозі, дата видання її досі невідома.