Мішель Уельбек "Покора"

2016-01-15 20:36:10

Переглядів: 1523

http://chytay-ua.com/

Європейська бюрократія ніяк не впорається з хвилями біженців, які день-в-день штурмують морські та сухопутні кордони ЄС. Мішель Уельбек, епатажно-відомий французький письменник, у романі "Покора" вирішив не розглядати у тих хвилях окремих людей. Він змалював антиутопію, в якій демократією легко та невимушено  маніпулює молода пристрасна ідеологія.

Події роману відбуваються у далекому-близькому 2022 році. Автор генерує фантазію: реальність, в якій у Франції переможе партія мусульман. Тим часом Франсуа, паризький інтелектуал, літературознавець, впродовж 44-ого року життя порпається у тілесних та інтелектуальних турботах, старіючи на самоті. Покинутий коханками, без друзів та батьків, він помічає активність прихильників ісламу як релігії та як ідеології.

Перемога Братів Мусульман на виборах – це поки-що кількісна, а не ідеологічна, перемога мігрантів. Чим саме з часом причарує іслам обивателів та еліти – політичні, бізнесові, культурні, наукові? Чи, можливо, існує якась хвороботворна бактерія, що гризе тіло П’ятої Республіки, Європи та світу? Очевидно, "імунітет" системи не справляється з "чужорідними" включеннями ні в 2022, ні зараз, у 2016 році. Якою буде розв’язка?

Курс політології від автора

Мішель Уельбек, експериментуючи з прозовим форматом, вставляє в твори локальні наукові тексти, за що інколи його звинувачують у плагіаті Вікіпедії. До вигаданого світу додається  дещиця тверезої реальності. Натомість "Покору" він насичує політологічними дослідженнями виборчого процесу, пояснюючи логічність і законність просування ісламу. Ґрунтовний аналіз перипетій виборчих перегонів, політичні домовленості, скромне невтручання громадськості, "великомудрі" інтриги спецслужб та боягузливе мовчання ЗМІ – ці елементи цілком вписуються в демократичну парадигму. Саме вони страхують систему від фіксації на помилках електорату та еліт. Невже має потенціал мирно перемогти ідеологія, яка, на противагу тріумвірату французів - "свобода-рівність-братерство" – пропагує єдину, всепоглинаючу, безальтернативну, незмінну покору – чоловіка богу, жінки чоловіку?

Клубок змій

Автор не акцентує зовнішність свого головного героя, тому читач так ніколи і не дізнається, який в того колір очей, довжина волосся чи тілесна комплекція. Та й навіщо? Образи персонажів в творах Уельбека сприймаються виключно через потік думок, оцінок, вчинків.

Франсуа – інтелектуал, викладач на пенсії, депресивний, відразливий, вторинний. Він протиставляється професору-ісламісту Редіже – президенту Сорбонни, блискучо-освіченому, активно-живому, перспективному науковцю та політику, з кількома дружинами і фантастичним будинком. М’яко-м’яко, як вікопомний змій, він спокушає Франсуа. І виявляється, світогляд легко пристосовується до загальнолюдських прагматичних потреб.

Типовий європеєць Франсуа, очікує на смерть, відчуваючи – його інтелектуальне й статеве життя зводиться ні на що. В науковому доробку він реінкарнує минуле в теперішньому, не народжуючи нічого сутнісно нового. Франсуа мандрує стежками туристів та паломників, загрузаючи в долі героя своєї дисертації – письменника Жориса-Карла Гюїсманса.

Уельбек запаморочує подвійним, потрійним паралелізмом ментальних вивертів свого героя. Франсуа в "Покорі" інтелектуально й географічно повторює долю Гюїсманса. Гюїсманс впродовж життя та в творчості змінювався – був і символістом, і натуралістом, і містиком, і католиком. Персонажі його творів, починаючи з аристократа дез Ессента в романі "Навпаки", змінюються разом з ним. Між тим інколи Франсуа зливається з дез Ессентом, нудотно-довго міркуючи над кольоровою палітрою в інтер’єрі свого дому. Ці метаморфози і паралелізми сюжету, перетікання подій одного вигаданого життя через перипетії реального життя в події ще одного вигаданого, нагадують Уробороса – змію, яка безкінечно ковтає власний хвіст. Крім того, здається, впродовж 200 років французи та європейці деградують під впливом ідей Великої французької революції, атеїстичного гуманізму, науково-технічного прогресу та засилля реклами. А до міфічного Уробороса чи не вплітається життя самого Мішелем Уельбеком?

Міжстатевий батл

Мішель Уельбек – щирий і незмінний в антифемінізмі. Він проголошує: причини чоловічих нещасть – емансипація, аборти, контрацепція. Саме тому бідного француза покинула егоїстична матір і саме тому він такий невлаштований. Жодна жінка не погодилась присвятити своє життя його шлунку та геніталіям. Навколо – табуни дівчат в коротких спідницях, однак, навіть купуючи ласки, він не вдоволений на 100%. Його старіюче кволе чоловіче єство вдовольняє лише цілковита покора, цілковите жіноче розчинення в його насолоді, беззаперечне визнання його значущості. 

За жіночими персонажами "Покори" автор визнає інтелектуальність. Однак із захватом описує альтернативу – ідилію, яка запанує тоді, коли жінки вертаються на місце – в дім, в стійло, в покору. Розіпніть жінку між плитою та ліжком, навчіть жити виключно для чоловіка, навчіть забути себе – і прийде сімейна гармонія. В "правильній" суспільній парадигмі чоловік впокорює жінку – і вже вона догоджає йому усіма можливими способами. "Вищі" болісно-зосереджені на максимальному вдоволені, отриманому від "нижчих". Змикається коло Уробороса: як жінка усім єством віддається чоловіку, так чоловік покликаний впокоритись богу, єство котрого вимагає неосяжної відданості – і жоден вищий не може існувати без нижчого. Врешті цементується нескінченна піраміда всезагальної, логічної впорядкованої і вічної покори.

Слідкуйте за нашими найцікавішими публікаціями в соціальних мережах Facebook і ВКонтакті

Олена Бурдейна

Професійний читач.

author photo