Сергій "Колос" Мартинюк "Капітан Смуток"

2019-06-30 11:37:54

Переглядів: 203

http://chytay-ua.com/

Мене часто звинувачують в байдужості до людей,—

любив безбарвно усміхаючись, проказувати Пі.—

Я ж просто не хочу створювати їм зайвих проблем.

Хіба це байдужість?

Це любов.

Сергій «Колос» Мартинюк «Капітан Смуток»

 

 

Здається, саме Пі навчив мене любите це життя — 

за незліченність його варіантів

Сергій «Колос» Мартинюк «Капітан Смуток»

 

Роздуми-рефлексії Макса Кідрука, Сергія Жадана і Сергія Танчинця (для тих, хто не в курсі – лідер гурту «Без обмежень») на палітурці та передмова від Юрія Андруховича додають довіри цій книзі авансом. Утім, «Капітан Смуток» повернув кредит довіри читачеві з лишком. 

«Капітан Смуток» – літературний дебют лідера гурту «Фіолет», поета, арт-директора фестивалю «Бандерштат» та, віднедавна, письменника Сергія «Колоса» Мартинюка. Декілька місяців тому роман вийшов у видавництві «Фабула».

 

***

Дорога. Автомобіль. Ви на пасажирському місці. Мимо пропливають образи незнайомих міст, людей. Уявили? Який настрій ви взяли з собою у подорож? На що звертаєте увагу саме зараз? На дорогу з вибоїнами, брудне вікно авто, мудака, який щойно підрізав вашу машину, музику, яка ґвалтує вашу ніжну натуру? Чи на чарівний захід сонця, теплий вітер, який ніжно куйовдить волосся, на поля, лісопосадки та відбійники, які зливаються в суцільну лінію, різнокольорову та строкату, як саме життя? Про що ви думаєте прямо зараз? Передчуваєте пригоди, які принесе пункт призначення? Гарячково згадуєте, чи вимкнули праску? 

Так і з цією книгою. 

У ній кожен знайде щось для себе. Ображених, обділених чи обманутих не залишиться. Кожному дістанеться про смислу, сенсу і думці, яку захочеться виписати в нотатку на телефоні, вивести аерозольною фарбою на стіні, чи, в крайньому разі, вкарбувати чорнилом на тілі. Як частину біографії, як кусок минулого, бо пам'ять, як світлина, зроблена на Polaroid, з часом вицвітає, знебарвлюється, зникає. 

Пам’ятаєте, як виглядали зошити зі стереокартинками? А як пахли фломастери, розведені одеколоном? А яким на смак був свіжий хліб, змочений у воді та посипаний цукром? Діти дев’яностих розважалися як могли! Вони також відчували цей перманентний дефіцит, депресивну сірість, всепоглинаючу гнітючість. Але це епосі не пощастило, що вона випала на наше дитинство. А діти – вони такі, завжди знайдуть чим себе розважити, побавити, відволікти.

І ні, «Капітан Смуток» – не ностальгія за прекрасним минулим, бо прекрасним воно аж ніяк не було. «Капітан Смуток» про те, чому діти дев’яностих виросли саме такими, чому вони так довго шукали власний шлях у «незліченних варіантах життя». Чому продовжують шукати його навіть зараз. 

 

***

І якщо ви все ще обираєте книгу за обкладинкою, варто попередити: саме ця обкладинка може ввести вас в оману. Бо ця історія не про усміхненого, доглянутого юнака, з декількаденною щетиною та гітарою за плечима. Ні. Ця історія про двох друзів-пройдисвітів, приблуд, бороди яких не бачили бритви місяцями. Вони спали там, де їх застала ніч, їли те, що вдалось добути під час численних «вписок», купити за гроші, яких постійно бракувало (та кого це хвилювало)? Вони стали частиною дороги, яка, здавалося б, сама вказувала, яким буде їхній наступний пункт призначення. 

Київ, Полтава, Дніпро, Одеса, Дрогобич, Львів і рідне для обох героїв Дубно... Це всього лишень крапки на карті, з’єднані магістралями для того, аби безіменний наратор встиг розповісти історії – свою, свого єдиного друга і спільника у пригодах автостопом з дивним іменем Пі та історії всіх тих, хто траплявся на їхньому шляху: проституток, продавців меблів, клубних тусовщиць, літніх домогосподарок, безхатченків, колишніх музикантів та блоґерів...

 

***

І якщо ви все ще обираєте книгу за назвою, то і тут мусимо вас застерегти. В одному з інтерв’ю Сергій Мартинюк зізнався, що його рукопис називався «Друг». Ми губимося в здогадах, хто переконав автора змінити назву на «Капітан Смуток», адже ця назва хоч і закарбовується у свідомості читача, однак, не в повній мірі відображає ідею книги, присвячуючи її одному із героїв – Пі. Смуток «капітана Пі» це всього лишень одна з граней його мультиемоційного життя. 

 

***

У книзі стільки музики, скільки взагалі може бути у спробі пера професійного музиканта. У романі стільки книг, скільки взагалі може бути у роботі адепта Слова. У книзі стільки запахів, кольорів, відчуттів, скільки взагалі може бути у праці дорослої людини, яка все ще пам’ятає як бути дитиною. 

Колос презентував увазі читача чудовий зразок «дорожньої прози» у всій її красі та потворності: з роздоріжжями, крутими поворотами, дорожньою пилюкою, порушенням правил, зупинками, що дозволяють перепочити і героям, і читачеві. Це якраз той випадок, коли шлях перестав кудись вести і сам перетворився на ціль. 

Христина Пошелюжна

Юридично грамотний книголюб)

author photo