Сергій Товстенко "Свинка, яка плакала в небо"

2019-07-16 13:39:20

Переглядів: 217

http://chytay-ua.com/

З цією книгою я ледве сама себе не перехитрила. У мене є свої упередження щодо різних кольорів, і от відтінок світло-зелений, як на обкладинці книжки «Свинка, яка плакала в небо. The Piggy Who Cried to the Sky» (видавництво «Фонтан казок», автор: Сергій Товстенко, ілюстратор: Олександр Шатохін), зовсім не входив до списку моїх улюблених, тож і книжку цю я не планувала купувати.

Проте пощастило, що під час Книжкового Арсеналу я мала нагоду погортати її вживу і, оцінивши всю книгу цілісно, я зрозуміла, що вона ще й як варта уваги!

За сюжетом головна героїня Свинка завжди була весела і ніколи не зважала на проблеми інших, інколи не розуміла їх, іноді вони видавалися їй смішними. Цікаво, що ще під час першого прочитання моїй доні стало шкода слона, який посковзнувся на банановій шкірці й упав, тож виникло справедливе питання: чому Свинка з цього сміється?

Ми розбирали з донею кожен епізод – про рибок, які задихалися від нестачі води у ставку, що обмілів до розмірів калюжі, і яким потрібна була допомога. Про бегемотів, які випадково оббризкали Свинку, але ввічливо вибачилися, адже зробити якусь шкоду може кожен, тож визнати провину і попросити вибачення – це не принизливо, а дуже чемно і правильно. Тоді не буде ображених і засмучених, якщо усі так чинитимуть.

Веронічці подобалося зображувати Свинку, яка задирала свого п’ятачка до неба, та все ж доня не розуміла, для чого Свинка так робила. Але найбільше її вразила кульмінація твору, коли Свинка заплакала в небо. Вона почала співчувати рибкам, які задихалися у брудній калюжі – і сльози Свинки досягнули хмаринки, яка теж заплакала і своїми слізьми наповнила ставочок. Далі Свинка рятує жирафів, викликаючи своїми слізьми співпереживання вітер, який зміг стрепехнути дерева і звільнити жирафів, що заплуталися в гілках… Але найголовнішим, мені здається, тут зображено не тільки те, що Свинка стала відчувати чужий біль і намагатися допомогти, а те, що їй самій ставало добре й тепло після кожної доброї справи. Її платтячко було брудним, але дощ його помив, рятуючи рибок, воно було мокрим після дощу, але вітер його висушив, вона замерзала, але сонце її зігріло.

Вона навчилася дякувати, навчилася вибачатися і навчилася співпереживати. Що цікаво, моя Веронічка без «дякую» з жодної крамнички не вийде, за різних тваринок чи людей переживає більше за мене, а от після цієї книги почала вибачатися, хоча поки що вона робить це не зовсім тоді, коли потрібно, але вже не соромиться цих слів і розуміє їхнє значення.

У кінці книги ще є цікаві завдання – порахувати друзів Свинки. Хоч ми їх перерахували ще під час прочитання книги, але підсумувати завжди цікаво, до того ж за сюжетом тваринок така ж кількість, як і в кінці. Є завдання обрати з різних платтячок саме таке, як було у Свинки, а також її розмалювати. По пам’яті доня відразу ж знаходить її платтячко, а от розмальовувати в книзі не дозволяю, роблю копію і даю малювати на ній, боюся зіпсувати книгу.

Ще особливістю цієї книги є те, що вона білінгва, і весь текст дублюється англійською мовою. Сподіваюся, колись це стане нам в нагоді.