Чарльз Стросс "Ачелерандо"

2019-07-21 11:31:36

Переглядів: 212

http://chytay-ua.com/

Колись в одних людей жив кіт.

От тільки котом він не був.

Чарльз Стросс «Ачелерандо»

 

Ачелерандо - (accel.) - "щораз скоріше" (іт.), у музиці поступовий перехід від повільного темпу до швидкого. 

 

Майбутнє настає швидше, ніж ми встигаємо це зрозуміти. Те, що вчора було неможливим, сьогодні вже чийсь бізнес-проект. Те, що завтра здаватиметься малоймовірним, післязавтра стане чиєюсь реалізованою ідеєю. 

Часто доводиться чути, що час тепер летить швидше, ніж раніше. І очевидно, так воно є насправді. Ми живемо в світі, який застаріває до того, як ми встигли його прийняти і зрозуміти, що ж, власне, діється довкола. А довкола все просто: світ рухається в ритмі ачелерандо!

І ця нова, цифрова реальність щодень промальовується чіткіше, з кожною новою технологією стає все виразнішою, набирається сил з кожною новою частинкою інформації, вивантаженої в мережу, і все спокусливіше підморгує дисплеєм вашого смартфона. 

Науково-фантастичний роман британця Чарльза Стросса «Ачелерандо» саме про це, про світ, який набрав таких обертів технічного і технологічного прогресу, що ніщо вже не здатне зупинити його від сингулярності і перетину тієї межі, яка настає за нею. Це книга про майбутнє, в якому людство випередило само себе. 

***

Роман «Ачелерандо» (іноді його назву перекладають ще як «Прискорюючись») був написаний у 2005 році і став лауреатом премії «Локус» у 2006му. Як і в кожній порядній фантастиці, тут є речі і технології, які сьогодні вже зовсім не є фантастичними, а також чудово простежується, можливо, ключова тенденція останнього десятиліття: тотальне оцифровування реальності і масовий переїзд людства в онлайн. 

Дія роману починається на початку 21 століття і завершується тоді, коли час як такий вже не має значення і ніхто не вимірює його роками. Тоді, коли люди, точніше, постлюди, демонтували половину планет Сонячної системи і пояс астероїдів, повністю нівелювали поняття відстаней (між двома кімнатами їхнього «дому» може бути декілька світлових років) і навіть не можуть просто так померти (якщо це слово взагалі доречне в майбутньому світі «Ачелерандо»). 

А починалося все дуже просто і невинно: був чоловік, якого звали Манфред, котрий вмів придумувати ідеї і жив, повністю покладаючись на свої розумні окуляри. Чоловік Манфред любив жінок, але не менше він любив свого кота Айнеко, роботизовану іграшку, яку не забував постійно «прокачувати». 

Йшов час, і в технічному плані людство прогресувало неймовірними темпами. Космос був підкорений, людську свідомість можна було повністю вивантажити в мережу і подорожувати до Юпітера, залишивши фізичне тіло на Землі. Навколишні планети демонтовувалися, щоб люди (принаймні, тоді вони ще вважали себе людьми) отримали можливість постійного збільшення обчислювальних потужностей.   

Чоловік, якого звали Манфред, який ледь пережив втрату своїх всезнаючих окулярів (читай, частини власної свідомості і особистості), який розлучився з дружиною, жив з коханою і був поставлений перед фактом, що має доньку, ще не знав, чим любов до невинної забавки Айнеко обернеться для нього і його сім’ї через багато-багато століть.  

***

«Ачелерандо» піднімає багато питань. Деякі з них стануть актуальними і нагальними дуже скоро, деякі такими починають ставати вже зараз. Редагування людського геному (технологія CRISPR (кріспер)), клонування людських ембріонів (не так давно китайські вчені заявили, що змогли успішно це зробити), ймовірне значне продовження тривалості життя людини завдяки науковим і «медичним» революціям вже задівають багато моральних, релігійних і юридичних аспектів. 

В майбутньому, припускає Чарльз Стросс, таких моментів ставатиме все більше. Як ставитися до штучного інтелекту? На які громадянські права він може претендувати? Що робити з «перестарілою молоддю», людьми, які відверто відстають від епохи, просто тому, що живуть дуже довго? Яким стане поняття демократії в постлюдську еру? А що робити з інтелектуальною власністю? А з виборчими правами? Яким буде майбутнє юридичне поняття особи? Як вберегти свою особистість від копіювання і що робити, щоб не бути «хакнутим»? 

Всі ці питання, дуже ймовірно, зійдуть на людство справжньою лавиною в найближчі десятиліття-століття, а перші камінці, які її зумовлять, ми кидаємо вже сьогодні. 

Не перемикайтеся! У світі, що рухається в ритмі ачелерандо, буде дуже заплутано, але не нудно!

17 липня 2019, 16:18

Стартап Ілона Маска Neuralink, що працює над підключенням людського мозку до штучного інтелекту, вперше представив свої технології. На презентації показали «нитки», призначені для зчитування інформації з мозку, робота, який буде імплантувати їх у череп, і піддослідного щура.

Мета Neuralink – імплантувати чіпи паралізованим людям, щоб ті могли використовувати комп'ютери та телефони. Після операції люди, за задумом Neuralink, зможуть силою думки «писати» текстові повідомлення і «гортати» сторінки в інтернеті.

У далекій перспективі, як вважають в Neuralink, мільйони людей захочуть кібернетично вдосконалити свій організм і отримати можливість за допомогою імплантованих чипів, наприклад, обмінюватися «цифровими» думками або завантажувати в мозок іноземну мову. 

***

Дивно, але всупереч гігантській науково-фантастичній і космічній складовій, «Ачелерандо» – це значною мірою ще й сімейна сага. Тут задіяні три покоління однієї сім’ї (батько, донька, онук), однак, враховуючи реінкарнації, створення контурів власної особистості, що здатні діяти свідомо і незалежно від «оригіналу», а також можливість вивантажуватися, історія виходить не менш заплутана, ніж сага про сімейство Буендіа авторства знаменитого Маркеса. От тільки років самотності в героїв Стросса буде не сто, а значно, значно більше!     

***

Книга Чарльза Стросса є справжнім викликом як для читача, так і, очевидно, для перекладача. Вона настільки щедро наповнена технічними, «космічними», біологічними, комп’ютерними та іншими поняттями і термінами, а також фізичними й не лише законами і теоремами, що майже 500 приміток й доволі пристойний глосарій зайвими не будуть. Такий підхід значно полегшує читання, адже дозволяє в рази менше заглядати до Вікіпедії. Проте, очевидно, знайдуться й ті, хто звинувачуватиме перекладача і редактора в надмірній деталізації і «обтяжуванні» тексту. 

І якщо вже мова про текст… Враховуючи його «технічність» і «термінологічність», варто відзначити роботу Богдана Стасюка, який зробив все, щоб не просто перекласти книгу, а зробити її читабельною і для тих, хто не має диплома технічного ВНЗ. Особлива подяка за мову лангустів, десятиногих ракоподібних, що їх першими вивантажили в мережу, за цей їхній локалізовано-суржиковий діалект російської. Дуже тонко, дотепно і продумано!

Вирізняється і структура твору: періодично дія переривається авторським описом епохи, переліком змін, що відбулися з людством і планетою в цілому. Такі відступи дозволяють відстежувати хронологічні рамки оповіді. У книзі вони надруковані іншим шрифтом, тож виділяються візуально. Якби йшлося про фільм, ці фрагменти були б закадровим голосом.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ніл Стівенсон "Сімміс"