Рей Бредбері "Із праху посталі"

2019-10-25 23:22:40

Переглядів: 199

http://chytay-ua.com/

Будинок становив головоломку, заховану всередині загадки, яка таїлася в таємниці.

Рей Бредбері «Із праху посталі»

 

Сорок мільярдів смертей – це велика мудрість, і ті сорок мільярдів, що лежать під землею, – великий дар живим, аби вони могли жити. 

Рей Бредбері «Із праху посталі»

 

Далеко-далеко звідси, в американському штаті Іллінойс, стоїть Будинок. Будинок старий, заселений і занедбаний водночас. Вежами і горищами тягнеться до блідого повного місяця, підвалами вростає в коріння Найглибшої Таємниці.

Вогкий, туманно-осінній вечір. Дерева голі, опале листя вкриває могильні плити під ними. 

Монотонне завивання вітру і заколисуюче лопотіння м’яких нічних крил розбивають рвучко відкриті двері – з Будинку вибігає хлопчик років десяти. Йому аж не йметься, а від нетерплячки малий ледь не труситься – скоро, тепер вже скоро, вже майже зараз. Вже ось-ось – і вони з’являться! День повернення додому почнеться за мить!

Хлопчика звати Тімоті Елліот. Він єдиний абсолютно і цілком живий, хто за багато-багато віків вибігав з цього Будинку. Всі інші були не такими. Вони не були живими. Вони не були мертвими. Вони були посталі. З праху посталі…  

***

Якщо вам здається, що історію про хлопчика, якого виховали еммм… не зовсім люди, ви вже чули, то вам не здається. Так, Ніл Ґейман, «Книга кладовища»

Якщо вам здається, що історію про дуже дивне сімейство, яке живе в старезному, готичному і таємничому домі, ви вже десь бачили, то вам не здається. Так, серія мультфільмів Чарльза Адамса та цілі серіально-кіношні розсипи численних її екранізацій і перезапусків. 

Але «Книга кладовища» була пізніше, у 2008 році, а «Сімейка Адамсів» трохи раніше, починаючи з 1938го. Посередині був Рей Бредбері і роман, який писався десятиліттями, – «Із праху посталі».

Англійською назва роману звучить як From the Dust Returned, а перші напрацювання до нього з’явилися ще в далекому 1945 році. Спершу книга складалася з шести оповідань, які до того виходили в різних виданнях і розповідають про дуже химерну та незвичну сім’ю Елліотів. Згодом їх ставало більше, однак в остаточному вигляді, у форматі самостійної книги, «Із праху посталі» постали лише у 2001 р.  

Рей Бредбері розповідав, що насправді сімейка Елліотів явилася до нього набагато раніше, ще тоді, коли семирічним хлопчиком майбутній письменник разом з братом щороку напередодні Геловіну вирушав до Жовтневої Країни збирати кукурудзяні стебла і гарбузи, що залишились у полі. Такі сімейно-осінні зустрічі, передчуття свята та тітка Нев, яка вміла його влаштовувати, і стали насінинами, з яких через роки виросте дуже химерний роман.

***

Велика і древня родина Елліотів складається з дуже різних істот: вампірів, привидів, духів, балакучих єгипетських мумій, кішки, яка з’явилася, щоб бути абсолютно першою, дівчини, що мандрує снами… Але однієї ночі на порозі їхнього будинку опиняється немовля, справжнє, живе дитя, з теплими щічками і серцем, яке б’ється. Хлопчика приймають в сім’ю, але незважаючи на приязнь і любов названих родичів, Тімоті все ж повинен зробити вибір: залишитися в вічності з неживими чи прожити людське життя, яке неминуче закінчиться смертю, однак буде сповненим того, що для інших Елліотів залишається недосяжним. Наприкінці хлопчик такий вибір зробить. 

Але до того часу буде День повернення додому, буде знайомство з Будинком, його мешканцями і гостями, буде війна в Європі і не тільки, буде втрачена віра людей у надприродне, через що духам, привидам на іншим елліотам загрожує зникнення… І буде зникнення, яке насправді таким не буде, бо ніщо не зникає назавжди і не минає просто так.

***

«Із праху посталі» – одна з найосінніших книг найосіннішого письменника. Тут багато голих дерев, опалого листя, вітру, могильних плит, вкраденого пилу з очей кам’яних ангелів і геловінського настрою. Багато ностальгії, неймовірно смачних, вишуканих і ніжних порівнянь, несподіваних зворотів і описів, які хочеться читати щонайповільніше, аби насолодитися ними сповна.    

Тут також багато книг і натяків на них. Цілі розсипи книг про привидів. Книги в книгах, заколисані опівнічним туманом і присипані порохом, що їх ангели зі зламаними крилами здмухнули зі старих надгробних плит. Оплакані душами, яким не вистачило тіл. Вони десь так далеко, розмиті тіні позаду покинутого будинку. Вони десь тут, зовсім поруч, холодним вітром шматують за вікном кволу осінню тишу. 

Тут згадки про подзвін, який лунає по тобі, про падіння дому Ашерів, так майстерно описане По, про шекспірівського Гамлета і не тільки, про собаку Баскервілів, про рідзяно-дікенсівських духів Різдва і, звісно, хіба міг автор втриматися від відсилок до інших своїх оповідань? До речі, ви ж пам’ятаєте Каїр у штаті Іллінойс, США, до якого поспішали Тінь з Середою? Звісно, в цій книзі він теж є! Його просто не може не бути в історії, де всі ниточки ведуть до Древнього Єгипту, з його пісками, котами і красунею Нефертіті. 

***

То, загалом, про що ж цей роман, який більше скидається на повість? Він про життя. Про його цінність, тривкість і крихкість. І про любов, яка приходить в найнеочікуваніші миті і найдивнішим чином. Ця книга про Будинок, який, очевидно, й досі стоїть десь у штаті Іллінойс, стояв задовго до і стоятиме набагато довше, ніж… І ще зовсім трішечки, але це історія про те, що досі по-справжньому вірити здатні лише англійці)