Незламний Василь Стус

06.01.2016

Переглядів: 5

http://chytay-ua.com/

У переддень Різдва всі чекають на першу зорю. Вона є символом, який сповіщає про щось велике і справді значиме. Світло першої зірки освітлює морок ночі. Це вселяє в нас віру у майбутнє. Однак наскільки важко повірити у світло тим, хто живе у пітьмі. Як важко було уявити 6 січня 1938 року, що в червоній тюрмі народів народиться Вільна Людина. Про Василя Стуса ще не сказано найважливішого, Україна ще досі не пізнала величі цього чоловіка. Однак важливо, що в переддень Різдва 2016 року він залишається поруч з нами. Його слова не перестають бути актуальними. Стус не затвердів у бронзовому постаменті. Його проникливий погляд з фотокартки зігріває нас, а вуста немов застигли на пів слові, і щось хочуть нам сказати. Головне налаштуватися на його тональність. Для цього потрібно відключити себе від зовнішнього інформаційного поля. В присутності Поета хочеться говорити про найважливіше. Про що говорять лише з друзями напівпошепки. Така розмова приносить найбільше задоволення. Після неї виникає бажання ворушити гори. 

В такий момент відчуваєш, що між вами присутній хтось третій. Поезія - це розмова душі з Богом, де кожне слово на вагу золота. Вона відкриває двері туди, де вхід простій людині недоступний. Саме тому кожен рядок з поезії Василя Стуса, це нова сходинка, яка підіймає нас по вертикалі. Наша банальність та примітивність починає зникати, коли ми доторкаємось живого слова. Тоді перед нами відкриваються безмежні простори. Лише тоді, наші маленькі іскри здатні перетворитися на палаючий вогонь. 

Уявіть собі, який неоціненний скарб зустріти поета, що не зрадив собі. Вести з ним діалог. Відчувати як сяйво його розуму розвіює всю сірість в середині нас. Читати поетичні рядки перенасичені змістом. Після прочитання таких віршів виникає неймовірне бажання ділитися з ближніми найсокровеннішим. Над поезією Василя Стуса потрібно медетувати. Читай.ua пропонує прочитати один з віршів, який вимагає якнайглибшого розуміння. Де поезію творить не так рима, як ритміка, а між динамічними рядками ховається зміст, який вибухає всередині. Після чого все фальшиве, несправжнє, награне відходить в сторону, а на небосхилі з'являється перша Зоря. 

* * * 

Ось вам сонце, сказав чоловiк з кокардою на кашкетi 
I витягнув п'ятака, схожого на сонечко. 
А це вам дорога, вiн зробив кiлька ступнiв праворуч, 
носаком позначивши її межу. 
Щоб вам було радiсно — 
вмикайте магнiтофони, транзистори, 
берiть до рук iграшковi калатала, 
бемкайте, хоч би й по головi. 
Щоб не хотiлося їсти й пити — 
слухайте лекцiї, дивiться популярнi кiнофiльми, 
як ви житимете щасливо, 
коли доправитесь небесного царства. 
А щоб не капав за шию дощ, 
пам'ятайте, 
що будь-яка злива 
колись-то кiнчається, 
навiть потоп. 
Буде холодно — спiвайте оцих пiсень, 
при цьому вiн подав жмутик 
проштемпельованих текстiв 
(дозволено цензурою 
для колективного спiву 
двом, трьом i бiльше спiвакам). 
Коли вам захочеться вiдпочити — 
розучуйте цiкаву гру про вiйну, 
уявiть, що опали вас вороги 
i хочуть позбавити щасливого iснування. 
Словом стрiляйте, кидайтеся на амбразури, 
падайте пiд танки, 
тiльки не розбiгайтесь, докинув вiн. 
— Благодiйнику наш, 
кому хочеться тiкати з раю, 
загукали ми в одне горло, 
вдивляючись в очi пiд кокардою, 
схожi на двi крапельки ртутi.

Рецензій: 1

Валентина 2016-01-09

Цей вірш - наше сьогоднішнє. .....
poster