Українські письменники роздягнулися для календаря

15.10.2020

Переглядів: 4217

http://chytay-ua.com/

У суботу, 10 жовтня, відбувся останній, третій, день зйомок 12 українських письменників для календаря, який за півтора тижні обговорення в публічній площині встиг обрости такими епітетами як відвертий, еротичний, сексуальний.

Це спеціальний проєкт з промоції читання, ініційований літературною агенцією OVO, — Literature illustrated.

12 оголених чоловіків.

11 оголених чоловіків і Сергій Жадан.

11 сучасних українських письменників більшою чи меншою мірою оголюють торси і Сергій Вікторович Жадан своїм проникливим поглядом випалює нутрощі об’єктиву камери.

Нарешті літературний світ почав обговорювати не методи ведення видавничого бізнесу, не російську книгу в онлайн-книгарнях, а ледь оголені чоловічі тіла в напрочуд чуттєвій фотосесії від неперевершеної майстрині еротичної фотографії, польсько-німецької фотографині українського походження Марисі М’яновської.

Проєкт вже встиг наробити чимало галасу, адже на противагу схвальним відгукам з’явилися критики «занадто відвертого» формату популяризації читання, а також звинувачення у тому, чому організатори проєкту не роблять такого календаря із жінками письменницями. Але, здається, такий жвавий інтерес Literature illustrated тільки на руку.

«Дівчата, можете відійти за ширму або в гримерку? Марисі треба ширший особистий простір, аби письменник розкрився більше!», — наполегливо просить Вікторія Ма, ідейниця та організаторка проєкту.

Дівчатам двічі повторювати не треба. Але все ж нам вдається зробити нишком декілька світлин та поспілкуватися з героями фотосесії, з якою, безперечно, стартує новий етап промоції укрсучліту таполіпшення рівня обізнаності про сучасних авторів.

Привідкриємо завісу бекстейджу найвідвертішого літературного проєкту 2020 року й для вас.

Розширення рамок

«У нас було чимало ідей для популяризації української літератури та поліпшення впізнаваності сучасних авторів не тільки серед книголюбів, а й серед ширшої аудиторії», — діляться в коментарі для Читай Вікторія Ма і Олена Одинока, арт-менеджерка та менеджерка зв’язків з громадськістю. Окрім промоції читання проєкт Literature illustrated переслідує ще й соціальну місію: роялті учасників проєкту з продажу календарів підуть на закупівлю книжок цих авторів для бібліотек та лікарень України.

Вікторія і Олена жартують (або ні), що надихалися календарями священників з Ватикану і австралійських пожежників, а декотрихгероїв для їхнього календаря обирали з лауреатів премії «Золотий ліфон».

У підсумку, наприкінці листопада – на початку грудня (якщо карантин не втрутиться в плани організаторів) вийде календар з світлинами Сергія Жадана, Валерія Ананьєва, Павла Матюші, Мартина Якуба, Віктора Янкевича, Павла Дерев’янка, Андрія Новіка, Сергія «Колоса» Мартинюка, Павла Коробчука, Сергія Демчука, Петра Яценка та Артема Чеха.

Деякі з цих письменників співпрацюють з літагенцією ОVO, інші — «зовнішні автори». Вікторія пояснює, що вони діяли за принципом різноманіття — запросили і відомих авторів, і менш популярних; а також намагалися представити різноманітні літературні жанри. «Так, у нас є і романісти, і детективісти, і трилерист, і фантаст, і представник жанру соціальної драми, поети. Є музиканти і спортсмени»,— додає Олена. За її словами їм пощастило залучити до проєкту представників підрядників, які одразу ж захопилися ним, пропонують цікаві ідеї для його поліпшення, готові контролювати кожен етап виконання якнайретельніше. «Економити на матеріалах ми не збираємося, а наші партнери, захопившись проєктом, зробили нам дуже хорошу пропозицію з виготовлення календарів. Це буде якісний продукт»,— переконана Олена.

Також організаторки розповідають, що виходу календаря передуватиме прес-конференція з виставкою тих самих світлин. А поки вони ламатимуть голову над тим, яку ж саме одну фотографію вибрати із серії неймовірно чуттєвих і проникливих світлин. Здається, письменники оголювали не стільки тіло, скільки душу…

Незвичний досвід

Павла Дерев’янка прийнято вважати новачком на літературній ниві. Але своїм потужним дебютом «Аркан Вовків» він завоював серця чималої аудиторії прихильників темного фентезі. А вихід продовження — «Тенета Війни» було ознаменовано закінченням накладу першої частини трилогії «Літопис сірого ордену» і десятками захоплених відгуків читачів.

Поки Павло працює над третьою, фінальною частиною трилогії, наважився на унікальний для себе експеримент — відверту фотосесію.

«Взагалі, це дуже незвичний досвід. Бо де література і написання рукописів, а де фотосесія в еротичному стилі. Утім, гадаю, що це прикольний задум, який може допомогти популяризувати сучасних українських письменників, адже sexsells»,— коментує Павло. На його думку, такі проєкти є дієвими інструментами виходу за межі «літературної, культурної, фейсбучної бульбашки». «Це в межах цієї бульбашки наші імена більшою чи меншою мірою відомі, а широкому загалу досі невідомо про існування сучасного українського трилера, сучасного українського фентезі, сучасного українського детектива. Вони не просто не чули про ці імена, а й не знають про те, що українці пишуть у цих жанрах»,— констатує Павло.

Користуючись нагодою ми розпитали про його творчі плани. Павло зізнався, що йому по 2-3 рази в тиждень доводилося відповідати на повідомлення, де можна придбати «Аркан Вовків». Чомусь читачі думали, що якщо книгу не можна знайти у видавництві та книгарнях, то в автора точно буде декілька примірників. Але це не так.

Зараз Павло працює над фінальним акордом трилогії. «Хочу завершити цю історію, перегорнути останню сторінку. Але у зв’язку з тим, що у моєму житті є ціла купа справ окрім написання книги (нагадаю, що письменництво це не основна робота, а моє хобі), то робота просувається не так швидко, як би цього хотілося. До того ж це заключна книга, вона вимагає закриття усіх сюжетних ліній, відповідей на усі запитання. Ба більше, за якістю третя книга має бути не гірше попередніх»,— ділиться думками Павло. За його попередніми прогнозами, книга вийде восени 2021 року (але, знову ж таки, якщо життя не внесе свої корективи).

Дійсно, Павло задав високу літературну планку для самого ж себе, і ми поцікавилися чи не відчуває він тягар відповідальності перед читачами? «Певний тягар дійсно відчувається, але я вже звик до нього, адже «Аркан Вовків» був дуже тепло сприйнятий читачами. Мабуть, вони очікували, що друга книга буде слабшою. Але успіх першої частини мотивував мене написати другу ще ліпше. Відповідно, успіх другої мотивує написати третю якнайкраще. Сподіваюся, я впораюся, принаймні докладатиму максимум зусиль! У моїй голові сценарій оповіді вже склався. Я знаю чим все має закінчитися. Тепер головне втілити це на папері»,— резюмує Павло.

Інший бік літератури

Андрій Новік — також нове ім’я на літературній ниві. Торік вийшов його дебютний роман «Останній спадок», а у 2020-му новий пригодницький науково-фантастичний роман «Аномалія».Письменник і мандрівник Андрій Новік погодився на цей проєкт перш за все тому, це щось нове та оригінальне, яке показує світ літератури трохи в іншому плані. «Зацікавити людину до читання можна різними методами, то чому ж і не таким? До того, в проєкті залучені потужні представники своїх професій, з якими неймовірно цікаво співпрацювати», — коментує Андрій.

«Такий формат абсолютно має право на життя, він екстравагантний, можливо, дещо гучний, але, повірте, він виявиться дієвим, — відповідає на критику такого формату промоції читання наш співбесідник. — Майбутній календар уже зчинив не мало галасу, а, отже, ми все робимо правильно. Окрім головної мети (змотивувати людину прочитати хоча б одну книгу на місяць) також хочемо показати, що письменники не є якимись забитими відлюдниками, які сидять у своїх комірчинах та пишуть тексти, а цікавими персонами зі своїми історіями, характерами та бажаннями. Ми можемо бути різними —як стриманими серйозними чоловіками на презентаціях та спокусливими чоловіками для своїх жінок. Стосовно об'єктивізації, то я взагалі не розумію претензій. Серед 12 авторів, що беруть участь, усі різної статури, не моделі чи ще щось в тому плані. Ми навпаки хочемо показати, що кожен є красивий, кожен є особливим, а до того ж ще й живе літературою».

Іноземний фактор

Павло Матюша, один з авторів агенції, має цікавий життєвий досвід. Розпочав кар’єру в дипломатії, навчався та працював у Парижі та, зрештою, повернувся до України, бо вірить в авторське зростання на рідних теренах. Його поетична збірка «Париж.Сплін» відзначена літературним конкурсом «Смолоскип», так само як і дебютний роман «Кокліко», який побачив світ у 2020 році. За твердженням літературних критиків: «Наразі (рік бо ще триває) це є найкращий романний дебют 2020-го».    

«Враховуючи ваш досвід проживання у Франції, як, на вашу думку, був би сприйнятий такий календар там?», - цікавимося у Павла. Він каже, що Франція набагато плюралістичніша за Україну. «Там можливе існування, наприклад, такого видання, як Charlie Hebdo, чиї карикатури для певних верств населення мають неоднозначний характер. Утім, свобода думки та слова є основоположною цінністю для тамтешнього суспільства попри те, що дискусії точаться щодо безлічі питань. Переконаний, що у Франції також постали б різні думки щодо такого календаря, але схиляюся до того, що більшості суспільства така ідея видалася б цікавою», - вважає письменник.

А чому погодився взяти участь в ініціативі? Сподобалася ідея календаря. «Особливо внутрішній конфлікт, який в ньому закладено. Письменники чи письменниці – це зазвичай про внутрішній світ, про ідеї, а календар розкриває тілесність, тобто спрямованість на фізичне. Цей контраст додає календарю Literature illustrated цікавості, а подекуди й пікантності. Оскільки я виступаю за більш відкрите суспільство, яке готове проговорювати ті чи інші теми, то гаряче підтримую проєкт, адже на зіткненнях, протиставленнях найкраще помітні важливі деталі. Сприйняття календаря цікавить мене не менше, ніж його естетика – а вона є! Яким проявить себе українське суспільство? Якими будуть провідні ідеї, що зіткнуться в оцінці проєкту? Чим більше різних думок і дискусій виникатиме навколо календаря, тим краще», — переконаний Павло.

Експеримент вдався

«Коли мені запропонували взяти участь в цьому проєкті я одразу погодився, адже люблю експериментувати, пробувати щось нове, — ділиться враженнями автор чотирьох детективів Віктор Янкевич. — А у питанні популяризації читання — це взагалі найновіше що я коли-небудь пробував! Я просто не міг відмовитися від такої чудової пропозиції. Крім того, не даремно ж я протягом п’яти років ходжу в зал! Уже можна демонструвати результати».

Віктор переконаний, що будь-яка промоція читання є на часі. «Нам треба повертати читання в країну. Нам треба піднімати країну, а без людей, які читають, навряд чи це вдасться. І якщо завдяки цьому проєкту люди більше читатимуть, вважаймо, що його місія і наша робота виконані на всі 100%», — вважає він.

У низці інтерв’ю з Віктором, увага акцентується на його бухгалтерській кар’єрі. «Письменництво не є вашою головною роботою?», — цікавимося ми. «Письменництво для мене — основна робота, а на життя я заробляю бухгалтерією. Принаймні, наразі. Як буде далі —побачимо», — відповідає літератор.

Віктор поділився, що робота над цим календарем гармонійно поєднується з виходом його першого любовного роману! Так-так, автор чотирьох детективів виходить на літературний ринок з творчим експериментом — любовним романом, який він написав на спір. Книга вийде у «рідному» видавництві — «Навчальна книга «Богдан». «Роман розрахований на жіночу аудиторію, хоча, гадаю, чоловікам його також буде цікаво прочитати. Називається він «Останній лист». Вихід календаря якраз збігається з виходом книги. Для мене це дуже символічно», — розповідає Віктор Янкевич. Тепер він вагається щодо подальшого напрямку роботи. З одного боку, його звична царина — детективи, а з іншого — читачі «Останнього листа» переконують його продовжувати в цьому жанрі. «Я завершив роботу над ще одним детективом, але пообіцяв дружині написати любовний роман. У мене є чимало хороших ідей. Головне сідати і працювати», — підсумовує Віктор.

Руйнування стереотипів

Не довелося довго вмовляти на фотосесію і Мартина Якуба. У фотобізнесі він уже 12 років, свого часу знімався в рекламах, а у 2017-му навіть вийшла його книга «Invisible Photo Business. Що має знати фотограф, який хоче знімати для світових брендів». Мартин Якуб автор двох кримінальних романів: «Мертві Моделі» і «Не твоє собаче діло» — книга наразі в процесі редагування.

А критикам цього проєкту Мартин Якуб відповів просто: «Зробіть щось своє!». «Критика буває конструктивною, а буває частиною сутності людини — негативно реагувати на будь-що чуже. Не подобається календар з чоловіками? Організуйте якусь конференцію, як ви це зазвичай робите…», — іронізує Мартин.

Мартин розповів, що невеликий скандал спровокувала обкладинка його «Мертвих Моделей». Основна тема книги відсилає до популярного у 19 сторіччі жанру фотографії Post-mortem. Тодішні люди вірили, що за допомогою фотографії можна зберегти душу людини. Відтак, вони гримували померлого родича, спирали на різні предмети і фотографували. Це була ціла наука. «Я просто уявив, що було б, якби хтось у 21 сторіччі захотів відтворити це схиблене мистецтво. Власне, саме тому на обкладинці книги є дівчина, сперта на штатив. Я також відгріб за об’єктивізацію жіночого тіла. Видавництво запропонувало видати половину накладу з «толерантнішою» обкладинкою. Тепер у мене книга з двома обкладинками», — ділиться письменник.

Не так давно Мартин Якуб започаткував свій YouTube-канал MartynYakubSho°. Контент складають його відео-інтерв’ю з письменниками, літераторами та іншими цікавими особистостями. Приміром, серед його інтерв’ювованих є чоловік-феміністпро фемінізм і феміністок.

Мета YouTube-каналу — популяризація україномовного контенту. Це по-перше. «А по-друге, література у нас сприймається трохи закостеніло, а письменник — не більше аніж портрет над дошкою у школі. Інша стереотипна особливість письменника – він давно мертвий. А я хочу показати письменників справжніми живими людьми зі своїми фішками і приколами. Тому, якщо я записую інтерв’ю з Валерієм Ананьєвим, то ми розбиваємо пляшки об голови. З Максом Кідруком ми граємо в гру про науку, і якщо він відповідає невірно – в якості покарання має розповісти про факт біографії за який йому соромно. З чоловіком-феміністом ми вигадували екстравагантні фемінітиви. Тобто окрім обговорення серйозних речей треба робити якісь фанові, тік-токові штуки. Якщо письменники не пристосуються до нових реалій, то вони так і залишаться мертвими навіть живими», — підводить риску Мартин.

 

poster