Уривок з книги Лесі Демської «Літо психіатра»

2018-04-24 09:41:49

Переглядів: 406

http://chytay-ua.com/

Письменниця Леся Демська вперше спробувала себе в детективному жанрі – її роман «Літо психіатра» нещодавно побачив світ у видавництві «Легенда».

Леся Демська розповіла про те, як наважилася написати детектив:

«Я завжди хотіла написати детектив. Зрештою, майже в усіх моїх творах існує маленька «лінія розслідування». Довго не наважувалася. Не знала, чи вийде повноцінний текст. Детектив, як на мене, це особливий жанр, де немає місця для автора. Це якраз той випадок, коли письменник любить не себе в літературі, а літературу в собі. 

Я добре пам’ятаю той момент, коли побачила цей текст. Кілька років тому їхала з Трускавця до Коломиї десь між 5 і 6 ранку. Не дуже люблю спати у транспорті. Це швидше якесь напівпритомне марення, ніж повноцінний сон. Якраз у такому стані я раптом побачила увесь текст – героїв, сюжет, місце дії, навіть мову їхню почула. 

Вони з’явилися практично всі разом. Парадоксально, але я відразу впізнала Левинського. Хоча тоді він був ще без імені і прізвища, але точно - психіатром. Я хотіла міцно пов’язати його зі Львовом, тому не придумала нічого іншого, як дати героєві прізвище славетного львівського архітектора, а ім’я позичила у мого двоюрідного брата, з яким виросла.

Сподіваюся, читачам сподобаються пригоди Андрія Левинського. В голові вже є кілька наступних сюжетів, де авантюри тісно переплетені з розслідуваннями».

Леся Демська (Демська-Будзуляк) – письменниця, перекладач, критик, літературознавець. Належить до Асоціації українських письменників. Серед відомих книжок її прози – «Осінь мага» (1997), «Місто в тіні» (2000), «Жінка з мечем» (2005).  Лауреат літературних премій «Зоря Аркада» (1997), «Смолоскип» (1999), «Коронація слова» (2004). Мешкає в Києві. 

***

Дядька Гната Левинський пригадав миттєво. Бо ж таки справді з ним рибалив. Якось відправив тому всю рибу з відра назад у ставок, то такого потилични¬ка дістав, що до Страшного Суду пам’ятатиме. Андрій теж обійняв старого.

— Чому ж забув? Я вас дядьку, ніколи не забуду, як і тої риби, що вам випустив.

Старий, видно, теж відразу пригадав, про що мова, відтак зробив невинні очі й продовжив:

— Та Бог з тою рибою. Надовго до нас?

— Ще не знаю, але тижнів на три точно.

— Міг би й надовше.

— Куди надовше? У мене робота...

Після останніх слів дядько Гнат знову пожвавішав:

— Щодо роботи. Андрійку, синку, ти тільки не гні¬вайся на старого, але тут кілька людей прийшло до тебе пораду вислухати (цих «кількох» було явно душ двадцять).

— Яку пораду? — не відразу втямив Андрій.

— Ну, — трохи зам’явся дядько Гнат, — ти ж доктор, так? А в нас один фельдшер на п’ять сіл. До міста дале¬ко, не всі мають час і здоров’я туди їхати. А в кожного свій клопіт. То, може, ти подивишся? Ні-ні, не задурно, звичайно…

— Дядьку Гнате, — швидко перебив його Андрій, — я не можу їх оглядати, і річ не в грошах.

— А в чому? — здивувався старий.

— Я не такий доктор, як ви думаєте, я психіатр, — од¬нак, бачачи, що той таки його не дуже розуміє, спро¬бував пояснити простіше: — Я лікую лише нерви люд¬ські, всілякі страхи, істерики, безсоння… ну, все, що в голові у людини робиться неправильно.

— Чекай, — перебив його дядько Гнат. — Скажи мені конкретно: ти в медінституті вчився?

— Вчився.

— Скільки в тебе було предметів?

— Багато.

— Диплом доктора дістав?

— Дістав.

— Значить можеш лікувати. Я ж не операції тебе змушую робити. Та що тобі, шкода людині температу¬ру поміряти й ліки від поносу прописати?

— А якщо я помилюся з хворобою і комусь погіршає?

— Їм і так погіршає, бо самі лікуватися почнуть. А вони, бігме, за тебе менше в медицині петрають.

— Дядьку Гнате, — почав благати Андрій. — Та я з радістю їм допоміг би, але мені й самому відпочи¬ти треба. У мене напад серцевий був, мене на природу і спокій відправили, подалі від роботи.

— І правильно зробили, — відразу погодився дядь¬ко Гнат. — Отже, голови лікувати не будеш. Я всім так і скажу. Тобі від цього відпочити треба. А все ре¬шта — по дві-три години на день — зможеш подиви¬тись. Я вже й графік тобі намалював. Ну, як? — і він швидко показав йому аркуш паперу А4, на якому ве¬ликими зеленими буквами було написано: «Доктор Андрій Ковальчук. Приймає щодня, крім суботи та не¬ділі, з 11:00 до 12:00 та з 16:00 до 17:00 год». — Ось тільки допишемо, що «з проблемами голови не звертатися».

 

Замовити книгу можна за цим посиланням.

Редакція Читай.ua

Редакція сайту Читай.ua

author photo