Кен Лю «Паперовий звіринець»

11.11.2020

Переглядів: 172

http://chytay-ua.com/

Кен Лю – американський письменник-фантаст китайського походження, за фахом юрист і програміст, отримав ступінь бакалавра англійської мови у Гарвардському університеті, одночасно вивчав курс комп'ютерних наук в коледжі. Після закінчення навчання працював у філії Microsoft, протягом декількох років розробляв програмне забезпечення в Кембриджі, отримав ступінь доктора права у Гарвардській школі права, працював корпоративним юристом в галузі патентного права.

Але ми цього пана знаємо як людину, яка відкрила світу «Проблему трьох тіл» Лю Цисіня, переклавши її англійською з китайської. В результаті отримали першого перекладного переможця премії Hugo.

Для Лю популяризація китайської літератури і особливо фантастики – дуже важлива місія і ледь не справа честі, в цьому він справді вартий захоплення.

Кен Лю Паперовий звіринець

«Паперовий звіринець» – це збірка оповідань, свого роду ретроспектива, в яку Лю включив як імениті і знакові, так і ті, які подобаються йому самому, хоч і отримали менше визнання.

Якщо говорити про збірку в цілому, то тут багато Китаю і трохи менше Японії, але що порадувало – незважаючи на складність, суперечливість і болючість китайсько-японських стосунків (а там яке їхало, таке здибало: і перші, і другі не проти залити кров’ю все довкола, причому якщо японці воліють робити це чужою кров’ю, то китайці і китайською непогано обходяться), в Лю немає моралізаторства, однобокості чи засудження. Він намагається не закидати, звинувачувати чи виправдовувати, а саме оповідати і описувати. Автор наче дивиться на все згори і такий підхід дуже імпонує і підкупляє: зникає відчуття, що вам намагаються нав’язати власні погляди і переконання. І так, після прочитання можна непогано прокачатися в історії Китаю.

Оповідання Кена Лю, звісно, фантастичні, але ця фантастичність багато в чому ґрунтується не на бурхливій авторській уяві, а на науці, технологіях, наукових статтях тощо. Як результат, розумієш, що читаєш фантастику, але постійно про це забуваєш, бо вона настільки органічно, продумано і грамотно вплітається в сьогодення і «нефантастичний» світ, що просто любо глянути і приємно читати.

В підсумку маємо 15 зовсім різних за формою, стилем і тематикою історій, кожна з яких варта як мінімум екранізації. Власне, у Netflix теж так подумали. Їм можна взагалі не переймалася 2 частиною антології «Любов, смерть + роботи». Просто береш книжку Кена Лю, роздаєш різним режисерам по оповіданню – і все! Цікавих сюжетів вистачить всім!

Розповімо про деякі з них.

«Зміна стану». Люди народжуюся, і душа їхня прив’язана до якогось предмета, наприклад, пачки сигарет чи сільнички, від якого не можна далеко і надовго відходити, інакше кінець. Пощастило, якщо ваше життя в маленькому кулоні. А якщо в кубику льоду?

«Цілковитий збіг». Сюжет неоригінальний: штучний інтелект на зразок Siri чи Alexa, який ненав’язливо керує абсолютно всіма сторонами людського життя, дає поради, вибирає дівчину для побачень, каже, що дивитися і кого слухати. Корпорація, яка його розробила і ним керує. Сай, який без такого помічника жити не може, і Дженні, яка хоче то все знищити, бо не бажає жити під тотальним контролем і хоче справжніх, власних відчуттів. Хороший фінал. Точніше, закономірний.

«Вдалого полювання». Якщо дивилися вже згадані «Любов, смерть + роботи», то знаєте, про що. Якщо ні, то це про міфічну лисицю-перевертня, яка обертається красивою дівчиною, і хлопця, який повинен полювати на таких, як вона. Але стара добра магія відступає під натиском нової – механізмів і техніки, тож обоє вони стають зайвими у звичному для себе світі. Обом доводиться навчитися виживати.

Вдалого полювання Кен Лю

Вдалого полювання Кен Лю Нетфлікс екранізація

«Літеромант». Так називають того, хто тлумачить долю, дивлячись на ієрогліфи, з яких складається ім’я людини. Історія Китаю і Тайваню очима маленької дівчинки-американки. Лю любить реалізм, а китайці (і не тільки) знаються на жорстокості.

«Постійний клієнт». Оповідання – перший претендент на повнометражну екранізацію! Приватний детектив береться за розслідування жорстокого вбивства повії і в процесі розуміє, що ніякі це не розбірки між китайськими бандами, а справа рук серійного вбивці з незрозумілою метою. Зрозуміла вона це, зазираючи в очі жертв. 

«Паперовий звіринець». Оповідання-рекордсмен і перший твір, який за сезон отримав премії Nebula, Hugo і World Fantasy Awards. Це про орігамі, материнську любов, повернення до власних коренів, біль чужинця на не своїй землі, конформізм, втрату, каяття і невідворотність. Емоційно сильно, безжально правдиво і невимовно щемко.

«Повість про пригоди Ґуань Юя, китайського бога війни, в Америці». Це як «Американські боги», тільки не американські, і не в наш час, а в часи першої хвилі китайських емігрантів у США. Тут би знадобився серіал.

«Коротка історія Транстихоокеанського тунелю». Японію і США з’єднали тунелем, який проходить під земною корою. Історія про технологічний прорив, економічні вигоди, лицемірство, військовополонених, подвійні стандарти, провину і тисячі мертвих, про яких ніхто не повинен знати.

«Майстер тяжб і Король Мавп». Китайська казка з елементами самопожертви, історії, жорстокості, намагання похоронити правду і роздумів про те, хто ж такий справжній герой.

«Людина, яка поклала край історії». Оповідання написане у вигляді сценарію документальної стрічки. Згідно з сюжетом, вчені знайшли спосіб повертатися назад в часі і ставати безпосереднім свідком будь-яких історичних подій. Єдина заковика в тому, що після того, як подія «подивлена», вона знищується і ніхто більше її не побачить. Таким чином, фактично, знищується пам'ять.

Місцем призначення такого експерименту стало селища Пінфань і часи діяльності там «Загону 731». Це спецзагін японської армії, що займався дослідженнями в області біологічної, у тому числі ентомологічної, зброї, зокрема проводив дослідження на людях, вівісекцію та здійснював масові знищення китайського населення. Кількість їхніх жертв за окремими підрахунками дотягує до 10 000.

За смисловим навантаженням це найглибше і найважче оповідання. І не лише через описи звірств, дослідів і експериментів, а й тим, які питання і проблеми піднімає. Кому належить історія? Що робити з експлуатацією мертвих і паразитуванням на їхній пам’яті? Кому ця пам'ять взагалі потрібна? Чому одні мертві важливіші і достойніші за інших? Колективна відповідальність нації і народу за свої злочини. Лицемірство і подвійні стандарти. Прощення чи економічно вигідне «незвертання уваги», «забування» і «какаяразніца»? Чия правда правильніша?

Це з тих оповідань, до яких треба повертатися, бо занадто багато всього там закладено для разового читання.

Оксана Пелюшенко

Редактор рубрики «Книги», відповідальна за PR, Твіттер, смаколики і вазони в офісі.

Сторінка автора в Facebook

author photo