25 фільмів і 1 скандал, або Як полюбити українське новітнє кіно

05.07.2022

Переглядів: 1075

http://chytay-ua.com/

ПРЕАМБУЛА

Початок 2013 року. Українська режисерка презентує фільм, знятий в Карпатах за п'єсою шведського драматурга. Кіно хороше. Інтерв'ю на загальнонаціональному телеканалі. Окрім режисерки присутні виконавці головних ролей, жіночої і чоловічої, актори з українських театрів. Режисерка розповідає про фільм російською. Журналістка усі питання задає російською. Доходить черга до актора. Він перепрошує три рази і з винуватим очима, як школярик: "Можна я буду українською? Я просто так звик". На що журналістка відповідає: "Нічєво, я понімаю по-українскі". 

Це лише один спогад. Фрагмент світу, в якому ми жили до Євромайдану. До жертви, принесеної Сотнею Янголів. Жертви, яка була не даремною. 

29 листопада 2013 року нинішній резидент ростова Віктор Фьодорич Янукович (aka "лєгітімний" і #підарешт) перекреслив європейський вибір України, чим запустив невідворотні процеси нашої історії. А з висоти 2022 року можна впевнено сказати, що і не тільки нашої. Почалася нова ера для України. Революція гідності стала наріжним каменем створення нової Модерної, Вільної України. В задушливій кімнаті тісної пострадянської України відчинили вікно. Вітер свободи додав сил нашим вченим, літераторам і не міг обійти кіно. 

Україна стала на шлях створення власного оригінального кіномистецтва, яке було б цікаве світові. Колись ми таке вже мали (мінімум двома хвилями, довженківською і ерою "поетичного кіно"), але імперія іржею роз'їла все, що на крок вліво чи вправо відходило від затвердженого партією соцреалізму. Кіно перебудови не мало коштів ні на що. А далі наші митці ніяк не могли порвати із задушливою російською пуповиною, яка утримувала митців більшими зарплатами плюс імітацією престижу. 

Дана стаття — подорож кінороками суперновітньої історії України (від 2014): вісім згаданих років формують коло: в 2022 ми як ніколи близькі до 2014. "Укроборос": росія почала з участі в розстрілах Небесної Сотні, відрізала по живому Крим і Донбас та дійшла до відкритої експансії. Українське кіно розквітає в 2014-му, займаючи все вищі щаблі у світовому кіно, трохи спускається і розганяється для підкорення нових "еверестів". 

 2014 РІК

Оскаргейт, або Як ми перемогли Тарантіно

Вже в перший післяреволюційний рік ми зробили квантовий стрибок в нову кінореальність. Піднялися на щабель, до якого могли йти років 50. 

Відбулася Революція Гідності. Оплакали і поховали героїв. Тиждень Україна жила вільно, були скасовані мовні закони часів Януковича. А далі — війна, до якої ми не були готові. Перші під удар потрапили кримські татари. З вересня'14 по січень'15 тривав подвиг кіборгів в Донецькому аеропорту.

А що ж в кіно?

Першу половину року в прокаті царюють дореволюційні фільми. Варто відзначити два: "Параджанов" і "Брати. Остання сповідь". І якщо перший, копродукційний "Параджанов" (разом з Францією, Грузією і Вірменією), знятий двома режисерами (Олена Фетісова і Серж Аветікян), потрапляє до лонг-лісту Оскара від України та пройшов майже непоміченим, то з другим все складніше. 

Параджанов фільм постер 2014

Вихід другого фільму за часом співпав з Майданом. Знятий режисеркою Вікторією Трофіменко, він нині входить в топи українського кіно. Але що з ним не так? В промо фільму було анонсовано автентичну гуцульську ґвару (насправді ні, не лунає там ніяка оригінальна мова, окрім тої, якою володіє будь-який мешканець Правобережжя України). 

Брати. Остання сповідь 2014 постер фільму

П'єса в основі фільму оповідає про двох братів, засліплених міжусобною війною, що веде до втрати найдорожчого. Знято все в Карпатах. Краса неймовірна. Здавалося б, загальнолюдська тема. Але ні. Російськомовна режисерка повезла цей фільм російськими кінофестивалями вже після початку війни. Там, відповідно, росіяни пускали крокодилячі сльози, оскільки зрозуміли безпідставну сімейну ворожнечу як "два братських народи, котрих посварили політики". І настільки цей фільм сподобався росіянам, що отримав приз в Анапі. І так, саме цей фільм винесено в преамбулу до статті. Актор, що перепрошував за мову, - один із виконавців чоловічих ролей (в фільмі 2 брати, кожний показаний в молодості і старості). Два молоді актори: Роман Луцький і Микола Береза. Їх варто запам’ятати, бо ми до них ще повернемося. Той-таки Луцький і в "Параджанові" був, грав Іллєнка. 

Головне ж кінодиво сталося в другій половині року і супроводжувалося скандалом такої гучності, що чутно донині. Історія робить крутий віраж і підносить наше кіно на немислимі вершини, під іржаве скрипіння корупції і сморід скандалів. Що ж сталося? 

Оскаргейт-2014

Щороку від України обирається кіно на Оскар в категорію "Кращий іноземний фільм". Того року претендували три стрічки ("Поводир" Олеся Саніна, "Плем'я" / The Tribe Мирослава Слабошпицього і дитячий мюзикл "Трубач" Анатолія Матешка). Було відібрано фільм Саніна.

Поводир фільм Олеся Саніна 2014 постер

Скандал розгорівся довкола національного відбору, який провели "через коліно", нахабно плюючи на правила і не створюючи хоча б меншої видимості справедливості. До комісії відбору входили представники творців фільму "Поводир". Голосування відбулося без необхідної кількості учасників тощо. 

Ситуація переросла в чорну комедію, коли режисер "Поводиря" Олесь Санін викликав на бій Мирослава Слабошпицього. Ні, дякувати Богу, не кулаками. Він пропонував зала на залу, тобто провести благодійні безкоштовні покази. І куди прийде більше людей, той і переможець. 

Олесь Санін

Олесь Санін

Але є одне але. Давайте згадаємо, які фільми "любить" Оскар. Це касові хіти типу Марвела, Бетмена чи Зоряних війн? Ні. В категорії "Іноземне кіно" лідирують незалежні маленькі фільми від нестандартних режисерів. 

То хто в цьому батлі переміг би? "Поводир", дорога за мірками України постановка про розстріляний з'їзд кобзарів (якого не було) і колективізацію з Голодомором? Чи маленьке незалежне кіно про глухонімих дітей? Отож. Батл покаже тільки уподобання українського глядача. А він аж ніяк не дорівнює американським кіноакадемікам. Мова не про порівняння фільмів як таких, а про те, як вони пасують до конкретного заходу. 

Племя Мирослав Слабошпицький постер 2014

Корейський, український і англомовний постер фільму "Плем'я" / The Tribe Мирослава Слабошпицького

Але Україна в особі корупційників обрала "Поводиря". Епік-фейл сотого рівня. Оскільки "Поводир" навіть на ідейному рівні сумнівний. Репресії проти кобзарів були. А от з'їзду, де їх усіх зібрали і одномоментно знищили – ні. І знімати про це фільм – спірне рішення. Але. Фільм все одно можна подивитися, заради Джамали, наприклад.

А що ж сторона, яка програла бій? Стрічка почала набувати популярності, зібравши сумарно понад 50 світових нагород, і не так, як "Брати" в Анапі. Діамантом серед статуеток-надбань картини виявилися Канни!

Травень, 2014 рік. На Каннському фестивалі на тижні кінокритики презентують фільм від України. І фільм перемагає! Треба бачити інтерв'ю тих днів! У команди на обличчях сум'яття і гордість. Фільм "Плем'я" – перше українське кіно, яке отримало реліз у світі в понад 40 країнах. Воно має вищі показники і на Роттен Томатах, і на Метакрітік. Але і це не все. За версією журналу Rolling Stone стрічка увійшла в 50 кращих картин світу за десятиліття, обігнавши деякі творіння Квентіна Тарантіно!

команда фільму Племя на Каннському кінофестивалі

Команда фільму "Плем'я" на Каннському кінофестивалі

Для порівняння: українська і англійська версії сторінок фільму на Вікіпедії ніби розповідають про різні твори. Англомовна в два рази довша і повніше розкриває суть. 

А комісія, обираючи між фільмом-переможцем Канн і фільмом про неіснуючий з'їзд кобзарів, вибрала другий... 

"Плем'я" – наша альфа і омега новітньої історії. Будь-яка українська стрічка в прокаті так чи інакше з ним пов'язана. 

А тепер про фільм. Він оповідає історію глухонімого хлопця, який потрапляє у відповідний спеціалізований навчальний заклад, і показує усі аспекти життя такого закладу зсередини. Але такий опис не передає суті, оскільки "Плем'я" – експеримент, де з кіно повністю викреслена мова, і це дуже органічно в рамках історії. Герої спілкуються між собою мовою жестів, при цьому фільм не передбачає жодного дубляжу чи субтитрів. 

Мирослав Слабошпицький

Мирослав Слабошпицький

Ти просто сідаєш біля екрану і залипаєш. Відбувається магія. Є тільки ти і кіно. Деякий час потрібен, щоб звикнути, а далі воно поглинає тебе всього. Відірватися неможливо. Поставити фоном неможливо. Треба тільки дивитися. Не відвертаючись. Операторська робота бездоганна. Декілька сцен вам запам'ятаються на все життя. А для начитаних глядачів багато з них відгукуватимуться “Володарем мух”. 

І що цікаво. Фільм, описуючи інтернат поза часовими рамками, легко в очах глядача трансформується на історію поза часом, набуває загальнолюдських рис і піднімає вічні теми. 

А як прийняли кіно в Україні? Спершу він програва “Поводирю” в прокаті (кількості переглядів). І це не дивина для артхаусу. Однак після того, як його виклали в ютубі, вже за пару років станом на 2019-ий мав 20 мільйонів переглядів. Так, це не лише українці. Але ж тим краще, бо The Tribe став воістину міжнародним. В 2015-му до статуетки з Канн додалася і від Європейської Кіноакадемії (а могла б бути і від Американської, якби не…).

За бездоганну операторську роботу відповідав Валентин Васянович. Теж запам’ятаємо це ім'я. 

А сам Слабошпицький починав як актор. В гумористичній короткометражці на "навколодостоєвську" тему про студента з сокирою і бабусю. Зіграв бабусю.

2015 РІК

Досягти дна і відштовхнутися

Після феєричного 2014-го український оскарівський комітет було переформатовано. Учасники пішли. Мирослав Слабошпицький увійшов в комісію з відбору фільмів на Оскар. 

Проєкти, які створювалися до революції, вже були випущені. А ті, що розпочалися в новій Україні, ще не вийшли. Тому про 2015й сказати особливо немає чого. Однак, з висоти 2022-го варто звернути увагу на одну документалку.

"Зима у вогні" / Winter on fire, 2015, режисера Євгена Афінеєвського, створена у копродукції США, Великої Британії і України платформою Нетфлікс. Фільм було презентовано на фестивалях і номіновано на Оскар в категорії документальне кіно. Він не вишукує складних мистецьких форм (як-от документалка від Лозниці), зате починається опенінгом від Помаранчевої революції і показує події динамічно, лінійно і доступно. Настільки доступно, що рейтинг фільму на Томатах 95%. Фільм має приз від глядачів на фестивалі Торонто. Всім до перегляду. 

 2016 РІК

Підготовка до ривка

Цього року всі проєкти в стані підготовки або виробництва. Але дещо все ж було представлено. І це дещо знову створено руками жінки (режисерка Олена Дем'яненко). І про жінку (Фані Каплан). 

2016-го року на екрани виходить цікава за своїм жанром і формою українська картина "Моя бабуся Фані Каплан". Так, це про ту саму Фані, які стріляла в Леніна, але промазала. За це її ненавидять всі. Комуністи і совкофіли за те, що стріляла, а всі здорові люди – за те, що не влучила. 

Моя бабуся Фані Каплан 2016 постер фільму

Цей замах на вбивство розв'язав більшовикам руки і став формальним виправданням (навіть писати жахливо) для червоного терору. Так, це смішно. Але цим замахом вони прикривалися. В справі Фані не те, що не все гладко. Там нічого не зрозуміло. Підтвердженої інформації про неї майже немає. Окрім того, що вона була майже сліпа, і до того в неї був роман з молодшим братом Леніна, Дмитром. 

Моя бабуся Фані Каплан 2016

Мирослав Слабошпицький в ролі Дмитра Ульянова

Історію, відповідно, можна розказати зовсім по-різному. Режисерка обрала драму з вкрапленнями документального кіно. Фільм досягає майстерності в зображенні епохи. А для того, щоб вас зацікавити, додамо, що того самого брата, Дмитра Ульянова, грає вище згаданий Мирослав Слабошпицький. 

Режисерка фільму після Фані візьметься за іншу дівчину. Вже карпатську. Гуцулку Ксеню. 

Документальне кіно

2016 року виходить Mariupolis (режисер Мантас Кведаравічюс, лит. Mantas Kvedaravičius). Блискучий інтелектуал, магістр Оксфорда, захистив докторську в Кембриджі. Литовець, якому боліла наша війна. Наш Маріуполь, який роз'їдала росія зовні і зсередини. Цьому присвячено неймовірно тонке і проникливе документальне кіно. Варто дивитися в повній тиші і максимально погрузитися в нього з головою. До історії, що влучає в серце, додається кінематографія. 

Забіжімо флешфорвардом в 2022. Мантас знімав друге кіно про Маріуполь. Його викрали сили зла на ймення росіяни. Замордували і вбили. А колеги все, що лишилося по ньому, змонтували в "Маріуполіс-2" і привезли на Канни. Однак жоден французький фестиваль і статуетки не поверне людину. 

Мантас Кведаравічюс

Мантас Кведаравічюс, литовський режисер, документаліст, вбитий росіянами 2 квітня 2022 в українському Маріуполі

2017 РІК

Їх вже двоє 

 2017-й рік – це час монтажу і постпродакшну головних українських фільмів, а деяким з них навіть пощастило вийти на екрани. 

Які ж теми хвилювали творців? Перш за все, зовсім нещодавні події, які попри свою "свіжість" є ключовими точками в історії України 21 століття, а також осмислення більш ранньої історії, пошук в ній відповідей на питання про те, хто ми такі і куди йдемо? 

 Фільм #1. 

"Кіборги. Герої не вмирають" (який зазвичай в розмові скорочують до першого слова). 

Режисером виступив Ахтем Сеїтаблаєв, який створив неймовірне: зміг вкластися в нереальні строки і видати продукт, від якого досі (в 2022-му, вже в новій стадії війни) палає у російських кінооглядачів. Як приклад останнього варто згадати ескападу Є. Баженова (aka Bad Comedian), який у 2022 наводить "Кіборгів" як вершину, до якої росія в своїх пропагандистських потугах ніколи не наблизиться. Російський блогер біситься від найголовнішого: українці створюють шедеври, бо на їхній стороні правда, і творять вони за покликом серця, а не з-під палки кривавого кагебіста. 

 

Ахтем Сеїтаблаєв

Переповідати сюжет фільму немає сенсу. Символічно, що першими, хто побачив фільм, були наші військові в Маріуполі. Прем'єра фільму про незламних захисників Донецького аеропорту для бійців у Маріуполі. Історія вражає. 

 

Картина має потужний сценарій, авторкою якого є Наталія Ворожбит. В 2021 вона вистрілить фільмом "Погані дороги" і буде відібрана на Оскар від України.

Сценаристка і режисерка Наталія Ворожбит

Сценаристка і режисерка Наталія Ворожбит

Фільм #2

"Червоний", режисер Заза Буадзе на основі сюжету одноіменного роману Андрія Кокотюхи. В головній ролі Микола Береза (актор з фільму "Брати" на початку статті). Стрічка знята динамічно, вона легко сприймається західним глядачем. Власне, була викуплена на Amazon Prime, де її назвали Escape from Stalin's Death Camp / Втеча зі сталінського табору смерті. 

 Червоний фільм 2017 постер

Кіно передає вільну інтерпретацію подій масових повстань в ГУЛАЗі і спирається на правду про те, що саме українці (за участі ув'язнених з республік Балтії і з Польщі) підняли цілу серію повстань. Ці постання, зрештою, поклали край тогочасному табірному режиму. Ні, він не зник остаточно, але його загнали хоч в якійсь рамки. 

Варто додати, що і попередній, 2016 рік, для Кокотюхи був продуктивним: вийшов серіал за романом Володимира Лиса "Століття Якова". Адаптований сценарій для серіалу – справа рук саме Кокотюхи. На момент виходу серіал порвав ефір і був дуже популярним. Молоду ітерацію Якова грає Роман Луцький (див. "Брати"), а стару – Станіслав Боклан (див. "Поводир").  

2018 РІК

У нас є комедія. І ще дещо

Почнемо з "дещо"

Дещо – те, що не вкладається в рамки. Це фільм "Донбас" Сергія Лозниці, який Україна висунула на Оскара. Фільм про невеселі будні ДНР, знятий стилізовано, наче "зсередини". Грається в нейтральність і об'єктивність, дякувати Богу, хоча б не забуває показувати зоопарк, який влаштувала росія на захоплених територіях, перетворивши їх на гнійники. От власне гній в фільмі і показано. Хотілося б звести все до сьогодення, підвести до позиції Лозниці у 2022 році, але ні. Фільм таки міцно знято. Він може і вміє показати гидоту, а до українців викликати співчуття. Деякі сцени настільки міцні, що глядачам із слабкою психікою варто тримати поруч поліетиленовий пакет. 

Канни видали Сергію Лозниці приз за кращу режисуру. Слабошпицький проторував шлях, відкрив двері наступникам. 

"Дике поле" (на основі "Ворошиловграду" Жадана). Зрежисовано фільм Ярославом Лодигіним. Оператора треба відзначити окремо. Це Сергій Михальчук. До того він доклався до купи російського мотлоху, потім до "Поводиря", а тут виклався на 100%. Кадр. Світло. Контражур. Бездоганно. Нині Михальчук працює над французькою картиною про Анну Ярославну. Тримаємо кулачки. А "Дике поле" варто глянути як мінімум через кінематографію, ракурси і світло. 

 

Але ахіллесовою п'ятою екранізацій, і цієї конкретно, є сценарій. Шкутильгає. А ще мова на 90% російська. Українською говорить хіба що головний герой. Так, у 2022 це боляче. 

І останній штрих до фільму. Якщо вам прізвище режисера видається знайомим, то так і є. Лодигін – це директор суспільного мовника, який у 2022 вляпався в купу бруду, будучи головним з Євробачення. Ну не зрозумів він, що співачка, яка катається захопленим Кримом, не може у 2022 представляти Україну! 

калуш ладигін євробачення

Нарешті! Комедія!

"Герой мого часу". І знову режисерка, дебютантка Тоня Ноябрьова. За 80 хвилин фільму переживаєш сотню емоцій. Співчуваєш, засуджуєш, засмучуєшся і регочеш разом з головним героєм, який приїжджає в Київ на пошуки кращої долі. Фільм про те, що з цього виходить, чи, радше, не виходить. 

Герой мого часу 2020 фільм постер

Хоча можливо, це все-таки трагікомедія. Ми заслужили на таке кіно!

 2019 РІК

Довгоочікуване відродження

Всі три фільми 2019-го пов'язані з темою ідентичності, самосприйняття, прийняття своєї сутності і відстоювання її усіма доступними засобами. На кіноекрані оживають наші майстри слова.

Фільм #1

"Тарас. Повернення" режисера Олександра Денисенка. Чию ідентичність розглядає фільм, видно з назви. Стрічка оповідає про останній місяць заслання Шевченка і його очікування на шлях додому. 

 Тарас Повернення фільм постер

Тарас у фільмі знесилений і замордований, але попри слабкість фізичну вражає оточуючих своєю силою. В основі сюжету – певний любовний трикутник, на кутах якого, власне, Кобзар і сімейна пара: "біг бос" фортеці та його жінка. Фільм залишає змішані відчуття. Він починається не з початку, не вводить в курс справи і закінчується наче на півслові. Однак подивитися варто.  

Тарас Повернення фільм постер

Цікава деталь. Головну роль, Тараса, виконує Борис Орлов, якого загримували до невпізнаваності. Ну і ще є декілька цікавих моментів, де в кадрі одномоментно присутній і Орлов-Шевченко і за фільмом поляк Мацей у виконанні Романа Луцького (наступна ітерація Шевченка). А іронію довершує головна дама фільму, жінка боса, у виконанні Ганни Топчій, яка пам'ятається роллю коханки Якова (Луцького) із серіалу "Століття Якова". Отож, коли ці троє сходяться в кадрі – голова вибухає: чи хотів режисер стати майстром такого роду постіронії?

Фільм #2  

"Заборонений". Режисер Роман Бровко. 

Фільм про Василя Стуса. Попри свою освітню місію (на початку фільму є сцена, яка показує виступ Параджанова на прем'єрі свого фільму) і ознайомлення майбутніх поколінь школярів зі Стусом, фільм так чи інакше не може втекти від одного з головних питань, а саме ролі чоловіка оксани марченко (aka "кума путіна") – медведчука. 

 Василь Стус Заборонений постер фільм

За рік до виходу стрічки вибухнув скандал. Представники медведчука намагалися втрутитися в творчий процес і вирізати з фільму будь-які згадки про адвоката диявола. На жаль, творці фільму таки максимально затерли роль медведчука в знищенні нашого національного генія. Можливо, колись ми побачимо початкову, повну версію фільму.  

Василь Стус Заборонений постер фільм

Обидва вищезгадані фільми присвячені нашим поетам, їхній боротьбі за право бути українцем. Третій фільм – про ідентичність, і він теж присвячений боротьбі за право бути тим, ким ти є. 

Фільм #3

"Додому" / оригінальна назва "Evge". Режисер Наріман Алієв. 

Фільм, у кожній миті якого видно, наскільки це вистраждана робота для усіх його творців, і наскільки глибоко вони відчувають те, що роблять. А інакше і не могло бути. Просто кіномистецтво не може відповісти миттєво на виклики сьогодення. Потрібен час, щоб кримські татари змогли показати всім, що 2014 року вони пережили повторення національної катастрофи 1944-го. Киримли пережили подвійну трагедію – України і свою власну. І якщо про першу розповідає Ахтем Сеїтаблаєв в "Кіборгах", то про другу – молодий режисер Алієв, а Сеїтаблаєв уже є виконавцем головної ролі. 

 Додому Евге постер фільму

Зійшлося все: глибока драматична складова, неймовірна операторська робота, динамічний сюжет і актори, які викладаються на 200%. Під час перегляду неможливо відвести очі від екрану. Режисеру Наріману Алієву на сьогодні 29 років. Виходить, що фільмував він у 26? І це варто окремих аплодисментів. Як і те, що в 2016-му Алієв представляв свою короткометражку на Берлінале! Це неймовірно!  

Додому Евге  фільм

Якщо перебрати стос рецензій, можна дочитатися до критики режисури, віднайти якісь сценарні косяки тощо. Але! Все це не варте попелу на підлозі. Фільм вдався, він тримає, чіпляє, заглядає в душу. Саме його обрали на Оскар від України того року. 

Сеїтаблаєв Алієв

Виконавці головних ролей у фільмі "Додому" Ахтем Сеітаблаєв та Ремзі Білялов і режисер Наріман Алієв 

В українській режисурі засяяли молоді таланти. А наступний вундеркінд українського кіно замайорів на кінообрії вже наступного року. 

 2020 РІК

Розквіт в часи пандемії

В 2020 році почалася нова ера, ера обмежень і пересторог. Але деякі картини встигли вийти до локдауну. Пощастило. Загалом 2020й дав нашому кіно стільки, скільки не було ні до, ні, мабуть, після нього не буде ще довго. 

Фільм #1. Комедія 

"Мої думки тихі". Режисер Антоніо Лукіч. І це чи не єдиний випадок, коли кіно (а не скажені весілля) виходить в прокаті в нуль (хоча б без збитків, і то добре). 

 

Фільму пощастило застрибнути в останній доковідний вагон. 10 млн бюджету дали 10 млн касових зборів. Суперрезультат від супермолодого режисера! На момент виходу стрічки Лукічу 28. На момент зйомок – 26. Фільм настільки прекрасний, що його в нашому кінематографі немає з чим порівняти. Світлий, сонячний і глибокий. Україна в ньому світиться, дихає і звучить. Звучить на всі 100. Ірма Вітовська – це глядацька любов. Рахівський крижень – птаха року-2020! 

Фільм #2, теж січень 2020, і теж комедія. Тільки вже сатирична

"Наші котики або Як ми полюбили лопати в умовах обмеженої антитерористичної операції з елементами тимчасового воєнного стану" режисера Володимира Тихого. 

 наші котики фільм 2020 постер

З висоти справжнього воєнного стану 2022 фільм виглядає зовсім по-іншому. Деякі жарти відлунюють болем (як-от ПТСР головного героя в кінці фільму). Але авторам треба віддати належне за сміливість. Так із запалом ще ніхто в нашому кіно про війну не розповідав. Ну а високочолим кіноманам можна зайнятися відшукуванням відсилок до Кубрика, звичайно, окрім назви і жанру відповідно. 

Фільм #3. 

27 лютого 2020 року виходить в прокат "Черкаси" режисера Тимура Ященка. Якщо ви цей фільм бачили тоді, його варто передивитися зараз. 

 Черкаси фільм постер 2020

Розповідає він про останній український корабель в Криму, який не здався. Слоган фільму –  "Черкаси" будуть чинити опір". Про те, як жменька моряків на старому радянському кориті протистояла русскому ваєнному караблю. Якщо вас відвідало дежа вю, то далі буде. Там є сцена, де юний худенький морячок перед обличчям російського воєнного монстра тиче йому середній палець. 

Черкаси фільм 2020

На тому б і все. Але, передивившись нині дуже відомих блогерів, стає зрозуміло, що тоді вони були не праві. Фільм реально пророчий. Майже кожною сценою. Поставлено сильно. Основна претензія, що не розкриті головні герої, — смішна. Головний герой тут — тральщик "Черкаси" і сама Україна, незламна і відчайдушна, яка не має ресурсів, на яку насувається махина, в 100 разів більша за неї, але яка посилає русскій корабель по курсу. Що це, як не сучасний Давид і Голіаф? 10 з 10! Ну а сцена морального вибору і зі зрадниками довго стоятиме перед очима. 

Фільм мав іноземний прокат і називався U311. 

 Черкаси фільм постер 2020

Документалки 2020 року — прекрасні. 

Фільм #4 

"ЮКІ"/ UKE (скорочення від Ukrainians). Режисер Володимир Мула. На рекламних банерах фільму красувалися хлопчики в хокейній формі, на спинах яких були імена видатних хокеїстів 20 століття з українським корінням. Гасло фільму "Історія перемог вільних українців". Оповідає він про зірок хокею, нащадків вихідців з України, які потрапляли за океан впродовж різних хвиль еміграції. Дуже цікаво. Режисер довів, що кращий хокеїст всіх часів Вейн Грецькі – теж українець за походженням. Фільм має форму інтерв'ю з нащадками спортсменів, він доступний на Amazon Prime i Apple TV. 

 Юкі фільм постер

Але ще дивовижніша доля у другого документального фільму.

Фільм #5

"Земля блакитна, ніби апельсин" режисерки Ірини Цілик. 

Фільм настільки проникний, що вражає в саме серце. Він розповідає про життя звичайної (або не дуже звичайної) родини під бомбами, в сховищах. Мама Ганна має 4 діток і виховує їх сама, живучи при цьому в червоній зоні АТО. Але вони і в цих умовах посміхаються, грають, живуть. І це настільки потужно знято і змонтовано, що перехоплює подих. 

 

Фільм було презентовано в США на фестивалі в Санденсі. І… правильно! Ірина Цілик там отримує нагороду за кращу режисуру в документалістиці. Це нереальний успіх. Жаль, що ковідні новини заглушили гордість за Ірину і за Україну. У фільму крім Санденса ще є ціла вервиця нагород. А головне, ця робота стала трампліном для Ірини. Її покликали бути суддею в Каннах. Ще раз! Молода українська режисерка – суддя на Каннському кінофестивалі! 

Ірина Цілик на кінофестивалі Санденс

Ірина Цілик на американському кінофестивалі Санденс

Повертаємося до художнього. 

Фільм #6 

"Безславні кріпаки" режисера Романа Перфільєва. 

Що буде, якщо схрестити "Джанґо" від Тарантіно з Тарасом Шевченком? А якщо додати самураїв? Вийде самурайський сало-вестерн. Той, де Тарас у виконанні Романа Луцького з допомогою мудрого самурая рубає в капусту своїх кривдників і визволяє кохану дівчину, при цьому виробляючи немислимі трюки.  

Безславні кріпаки 2020 постер фільму

Фільм легкий, приємний, а головне, для України унікальний. Це перше кіно, де Тарас Шевченко – не сивий страждалець, а Роман Луцький в його кращій формі (після "Сторожової застави"). Самурая-джедая грає Сергій Стрельников, який прописався в російських серіалах, але після 2014 порвав усі відносини з ворогом, чітко окреслив свою позицію, а зараз в Теробороні захищає нас всіх. Як, зрештою, і зробив би справжній майстер-джедай. Бачити Стрельникова і Луцького в кадрі цікаво. Хімія між ними присутня. На ній і тримається пів фільму. 

І врешті-решт, головний фільм 2020-го!

"Атлантида" / Atlantis режисера Валентина Васяновича. 

 Атлантида фільм Васяновича 2020 постер

З його роботи "Плем'я" (як оператора) ми починали. І от історія зробила коло, і тепер він видав фільм, де виступив у ролі продюсера, режисера, сценариста і звісно, оператора. 

Що ж відбулося з ним між "Племенем" і "Атлантидою"? За цей час Васянович виробив власний унікальний режисерський стиль і вже 2020-го завоював вершину світового кіноолімпу. Він повіз картину у Венецію – і виграв у категорії "Горизонти". Фільм також потрапив в лонг-ліст Золотого глобусу. 

За що ж його так оцінили критики? Він унікальний. Візуально досконалий. Кадри і плани вивірені, промальовані, як картини. Тема легко знаходить відгук – фільм розповідає про життя на спустошених війною землях після нашої перемоги.  

Атлантида фільм Васяновича 2020 постер

У стрічці знялися непрофесійні актори. Головні ролі виконують розвідник та  волонтер Андрій Римарук, а його екранну супутницю – справжній парамедик Людмила Білека. Це стукає прямо в душу – реальні люди в поєднанні з візуальною досконалістю, та виводить стрічку на загальнолюдський рівень. А обрамлення фільму через тепловізор – це просто нереально потужно!

Валентин Васянович на кінофестивалі в Венеції

Валентин Васянович та актори фільму "Атлантида" на кінофестивалі в Венеції 

Режисера часто критикують за правильну українську мову його героїв. Закидають, що в житті не так. Але і два роки тому, і зараз Васянович має чітку позицію. Кіно повинно вести глядачів, не обов'язково при цьому йти на поводу, намагаючись відобразити реальність такою, як вона є, один в один.  

Валентин Васянович на кінофестивалі в Венеції

Валентин Васянович на кінофестивалі в Венеції 

В списку 100 кращих українських фільмів всіх часів займає 11 щабель, поступившись Довженку, Параджанову і "Племені" (але тут Васянович теж доклався). 

 2021 РІК

Суцільні переноси

Фільми 2021 плавно перейшли на початок 2022, а деякі і досі не вийшли й нині перебувають в статусі "Вийдуть у день перемоги". 

Фільм #1 

"Стоп-земля" режисерки Катерини Горностай. 

 

Розповідає про підлітків, їхні щоденні турботи і думки. Основну лінію перериває стилізація під інтерв'ю з цими ж підлітками, які відповідають на питання і діляться сокровенним. Взагалі, слово "сокровенне", мабуть, краще за все характеризує цей фільм. Діти прекрасні. Головна героїня, зіграна Марією Федорченко, прекрасна. Фільм не має динамічних сцен, він оповідає про саме життя, малюючи акварельний портрет покоління, народженого в 21 ст. 

Фільм #2.

"Носоріг" / Rhino режисера Олега Сенцова. 

 Носоріг фільм постер

Розповідати про це кіно неможливо без контексту. 

Олег починає роботу над "Носорогом" в 2012 р. Підготовчі роботи затягнулися до початку 2014-го. Окрім цього, Олег активно майданив і волонтерив в Криму. Намагався достукатись до місцевих, протерти їм очі від російської пропаганди "возвращєнія крима в радную гавань". Возив їжу українським військовим. В травні 2014-го його схопили. А що далі – відомо всім. Нелюди протримали його до 2019 року. Уся світова кіноспільнота писала в країну, де богом обрали лисого чекіста, петиції і листи, звернення і прохання. 

А коли Олег вийшов і оговтався, він приступив до роботи над картиною. Носоріг – це кличка головного героя, бандюгана з 90х, коли і відбувається дія фільму. Оскільки бандюган повинен за сюжетом мати відповідну зовнішність, кастинг затягнувся. А спробуйте знайти того, хто виглядатиме в кадрі, як гопнік з 90х, але при цьому має багатий внутрішній світ, має акторські здібності, дикцію і не боїться камери. По ходу фільму герой ще й росте певним чином над собою. Це важко. 

Але герой знайшовся. Ним став майданівець і азовець Сергій Філімонов, що прямо зараз, вже ставши кінозіркою, захищає нас на фронті. Сергій в першу кампанію – учасник визволення Маріуполя і двічі учасник боїв за Мар'їнку. Тоді і зараз. Історія циклічна. І актор-початківець з роллю впорався! Хіба що проблемою стали гримування татуювань в сценах з оголенням (в тональний крем пішов бюджет фільму).  

Сергій Філімонов, колишній керівник київського осередку

Сергій Філімонов, колишній керівник київського осередку "Азову" та виконавець головної ролі у фільмі Олега Сенцова "Носоріг"

А фільм вийшов цікавий. Відкриваючи сцена – вище всяких похвал. Як написано на Метакрітік, опенінг цього фільму – це краще, що сталося в кінематографі у 2022-му. І тут навіть дискутувати нема про що. Далі, звичайно, фільм входить в більш традиційне русло, але все одно тримає глядача. Атмосфера 90х передана на 100%. Глядачі років 35-45 в багатьох сценах пізнають своє дитинство. Одні джинси на картонці на базарі чого варті!

"Носоріг" був представлений на низці кінофестивалів, в Стокгольмі здобув перемогу як кращий фільм, а Сергій Філімонов – як кращий актор у головній ролі. Фільм був придбаний Нетфліксом.

Олег Сенцов і Сергій Філімонов

Олег Сенцов і Сергій Філімонов

Щодо прокатного релізу в Україні, то для Сенцова все склалося невдало. Фільм вийшов 17 лютого, рівно за тиждень до початку гарячої фази війни. Подекуди він йде і досі (на липень 2022). Однак хвилюватися за фінансові показники не варто, зважаючи на те, що він доступний на головній платформі світу. 

А оскільки стаття починалося з того, що "Племенем" вона закінчиться - то ось. Олег Сенцов розповідає, що одної ночі, ще в тюрмі, він був у коридорі. Там був телевізор, де показували "Плем'я", оскільки його росія закупила для прокату у 2013-му. Але показували його о 2 ночі. І от сидів Олег і дивився кіно, єдине українське. І вирішив зняти свою історію про коло жорстокості. 

А ЩО ДАЛІ?

А далі ми всі чекаємо на перемогу. Вона принесе нові картини. 

Копродукційний фільм "Цензорка" (Україна, Словаччина, Чехія) Петера Керекеса про жінку в одеській в'язниці. 

Ми нарешті побачимо "Відблиск" Васяновича. Фільм, в якому Валентин задіяв вже професійних акторів, в головній ролі Роман Луцький, а дочку головного героя грає дочка режисера. Фільм став першим в історії України чисто українським фільмом на Венеційському фестивалі. 

Відблиск фільм Валентина Васяновича

Ну і згадуємо початок статті. Олесь Санін нарешті покаже свого "Довбуша", якого планували випустити в прокат ще в 2019-му. Потім в 2020-му. А докотилися до невизначеної дати – в День перемоги. 

Режисер каже, що і зараз дещо в фільмі доробляють, а ця відстрочка дала змогу залучити до роботи американські компанії, які працюють зі звуком. Трейлер фільму справді вражає. Головну роль виконує Сергій Стрельников (див. "Безславні кріпаки"). Сергій окрім всього іншого має хорошу фізичну підготовку і більшість трюків виконує сам. 

Довбуш фільм Олеся Саніна постер

Тож чекаємо. 

Таким чином, історія українського кіно від 2014-го і до сьогодні увійшла в свій новий період, в нову еру – еру свободи, яку відкрив для нас Майдан. Саме він дав поштовх подальшому розквіту кіномистецтва. І так, попри всі складнощі і скандали, видно зростання і прогрес. Українське кіно врешті-решт вийшло за рамки суто національного, і почало підкорювати міжнародних критиків і глядачів. 

Залишається дивитися з оптимізмом у майбутнє і вірити, що наша перемога дасть ще більший поштовх цьому процесу (вкупі з жорсткою політикою щодо піратства і уніфікацією законодавства до стандартів Європейського Союзу). 

Алла Міліневська

Люблю кіно в усіх його проявах. Трохи пишу. Намагаюся ділитися своїм кінодосвідом з друзями і тими, хто зі мною на одній хвилі

author photo