Стефан Ґрабінський «Демон руху. Книга вогню»

12.02.2023

Переглядів: 776

http://chytay-ua.com/

Видавництво «Знання», 2018. 287 с. Переклад з польської: Лариси Андрієвської

«Раптом… щось заклекотіло, заскавучало сатанинським виттям – пролунав гуркіт, мов із тисячі гармат, загарчав грім, начебто від сотні блискавиць… Вихлюпнувся вгору вогнистий сплутаний клуб, розвихрений стовп уламків, залізної шкаралущі, погнутої бляхи – приснула аж до неба ракета остатків, розірваних рейок, тріснутих котлів…» («Машиніст Ґрот») 

Творець «темної літератури» та основоположник польської фантастики Стефан Ґрабінський (1887–1936 рр.) маловідомий для сучасного українського читача, проте за останнє десятиліття його творчість стала культовою на Заході. Його іменем названо сучасну Премію польської літератури жахів, а в ХХ ст. за мотивами творів зняли ряд кінострічок. Химерну творчість Ґрабінського, особливо збірку «Демон руху», високо оцінювали польський фантаст Станіслав Лем (навіть написав передмову до збірки «Несамовитих оповідань»), Томас Ліґотті та Чайна М’євіль.

Перші переклади українською мовою творів Ґрабінського відомі з початку 90-х років та публікувалися у журналі «Всесвіт». Сьогодні творами «польського Едгара По», як його часто називають, можна насолодитися у збірках «Саламандра» (Видавництво «Фоліо», 2018) та «Демон руху. Книга вогню» (Видавництво «Знання», 2018). І саме про останню з них піде мова.

Книга «Демон руху. Книга вогню» – це зібрання з двох тематичних збірок «темного майстра»: «Демон руху» та «Книга вогню», які побачили світ у Львові ще на початку 20-х років минулого століття і вважаються вершиною творчості Ґрабінського. Слід відзначити, що українське місто Львів для польського горориста являлося «місцем сили та натхнення», де він вловлював потойбічну чарівність та химерні звуки залізниць та згарищ. Місто Лева стане для Ґрабінського останньою станцією, де назавжди зупинився його короткочасний потяг життя.

«Бо з боку станції повітря струсив жахливий гуркіт, глухий, розкотистий грім вибуху, а потім пекельна колотнеча, гамір і стогони – лемент, плач і виття, сплетені в один дикий хаос із брязкотом ланцюгів, тріскотом розтрощених коліс, грюкотом безжального розтрощення вагонів» («Замазура»)

Збірка «Демон руху» присвячена темі залізниць, паротягів та станцій, розкиданих у різних куточках тодішньої Польщі (в тому числі й Галичини), а той в просторі і часи, яких неможливо віднайти на жодній карті світу. Химерна уява Ґрабінського переконливо зображає повсякдення простих залізничників та кондукторів, нестримне життя вокзалів та богом забутих «глухих колій», вкидаючи у розповідь дрібку фантастичного. Елегантна, пишна та дещо анахронічна мова польського майстра, чудово сплітається з ґрунтовним знанням Ґрабінським технічних деталей, поєднаних з містичними елементами, витворюючи при цьому оригінальну та нетипову історію.

«Звістка про те, що колію от-от розберуть, виявилася передчасною, вона витривала ще одну весну й літо. Однак в околиці подейкували, що після Вавериної смерті петля начебто ожила. А надто надвечір яр бринів відлунням дивних звуків» («Здичавілий шлях»)

В «залізничних жахливих оповіданнях» Стефан Ґрабінський звертається не тільки до місцевих легенд чи горорних складових історії, але й робить футуристичні візії майбутнього (оповідання «Дивна станція»). Атмосфера його творів, як той старенький паротяг, спочатку поволі набирає сонливо-буденних рис повсякдення, але з кожною наступною станцією-абзацом, все більше і більше виграє химерно-тьмяними відтінками та закінчується катастрофою.

Часто герої в сюжетних поворотах оповідань «Демона руху» зазнають неминучої трансформації: у простих та тихих людей, яких ми зустрічаємо чи не  щоденно, зароджується іскра божевілля. Ґрабінський, як вмілий ляльковод, майстерно грається з людськими характерами та долями, плутає думки та свідомий вибір героїв. Зводить їх життєву стежку на ту саму фатальну та примарну колію.

«Віщування Замазури були несхибні: хай би де він з’явився, це загрожувало неминучою катастрофою». Пересвідчившись тричі, Боронь зміцнів у своєму переконані, це вселило йому глибоку віру в лиховісну появу Замазури. Кондуктор відчував до нього поганський трепет і страх – як перед злим та небезпечним божеством» («Замазура»)

У збірці «Книга вогню» Стефан Ґрабінський досліджує тематику пожеж та згарищ, передвісників смерті та короткочасності. Він звертається до фольклору та локальний легенд, які побутували в кожному невеличкому містечку. Наприклад, «майстрова байка» про вампіра, який жив у димоході старої броварні («Білий вирлак»). Герої оповідань завше попереджені про темну славу того чи іншого проклятого місця, проте свідомо стають у двобій з непереборною силою стихії.

Окремо слід згадати оповідання «Вогнепоклонники», яке відрізняється від інших історій у збірці своєю атмосферою та побудовою сюжету. Використання Ґрабінських античної міфології та поганських культів споріднює його з європейськими «майстра готичної прози» початку ХХ століття. Вказане оповідання можна без вагань поставити поряд з робота Елджернона Блеквуда, Говарда Філіпса Лавкрафта, Артура Мекена, Абрахама Мерріта та Алістера Кровлі.

«Культ Вогню повільно, але невблаганно перероджувався у виключне пошанування Аримана і його шістьох сатанинських поплічників, виникло серйозне побоювання, що святі обряди перетворяться зрештою на розгнуздані оргії крові й нестримної хоті. Уже кілька разів траплялося, що в час урочистих зібрань кілька мобедів затягали ласих до насолод жінок вглибину зали, наче лісові силени сластолюбних німф» («Вогнепоклонники»)

На відмінно від історій «Демона руху», оповідання «Книги вогню» мають досить впізнану та чітку топоніміку. Так, сторінках книги ми зустрічаємо згадки про Вінницю та Брюховичі біля Перемишлян, Рим, Ассиз та Єрусалим («Музей чистилищних душ»). Поряд з вигаданами героями Ґрабінського у цій збірці зустрічаються і цілком історичні особистості.

На жаль, велика проза Стефана Ґрабінського, окрім повісті «Саламандра», зовсім невідома українському читачу, не говорячи уже про переклади. Можна погодитися з критиками, що «Тінь Бафомета» (1926), «Монастир і море» (1928) та «Острів Ітонґо» (1934) значно поступаються коротким оповіданням польського фантаста та сьогодні дещо втратили актуальність. Проте, без цих творів Ґрабінського не можливо у повній мірі дослідити особливості зародження та формування європейської «темної прози», яка знаходить свої відголоски і сьогодні.

Читайте також: Меша Селімович «Острів»

Замовити книжку

Підтримати проект

Ігор Антонюк

письменник, історик, книжковий оглядач

author photo
poster