Айн Ренд «Атлант розправив плечі. Несуперечність»

Айн Ренд «Атлант розправив плечі. Частина перша. Несуперечність» - Пер. з англ. Артура Перверзєва – К: Наш формат, 2016 – 432 с.

Прагни більшого завжди – саме така думка виникає, коли перегортаєш останню сторінку першої книги Айн Ренд з трилогії «Атлант розправив плечі». Книга називається «Несуперечність», хоч суперечностей у ній більше, аніж будь-чого іншого.

Дагні Таггарт керує мережею успішних залізниць «Таргет –Трансконтиненталь», Генк Ріарден, власник мережі металургійних заводів, винахідник революційної технології Ріарден металу, Еліас Ваят – власник нафтових родовищ в Колорадо – всі фони успішні люди, які впевнено прямують до своїх цілей, всупереч перешкодам, прагнуть змінити життя на краще, знають мету, а найголовніше – діють, наполегливо та невпинно працюють для втілення цієї мети. Це – книга про те, як досягти успіху в бізнесі, але то – лише одна із тем, яку письменниця глибоко осмислює, розкриває перед читачем, наче запрошуючи кожного з нас до дискусії, плідних роздумів.

«Несуперечність» можна віднести до мотиваційної бізнес літератури. Книга читається захопливо і невимушено, завдяки перекладу Артура Перверзева. Цей текст точно змінює світогляд,  спонукає правильно та виважено ставити свої цілі, чітко продумувати конкретні кроки, що потрібні для успішного втілення задумів. Творення цінностей, відчуття мети, що зробить успішним життя багатьох інших людей – найголовніші постулати, заради яких живуть герої книги.

«Атлант розправив плечі. Частина перша Несуперечність» рекомендував би прочитати, якщо прагнете започаткувати власну справу, або плануєте розширити бізнес, який вже працює.

Конкуренція; виклики; інтриги; протиставлення «суспільне благо» чи прибутки приватного бізнесу; проблема нестачі вільного часу, щоб провести його з рідними, замість того, щоб розв'язувати нагальні проблеми, які постають перед власником  бізнесу, зважаючи на те, що доволі часто ці питання потрібно закрити негайно, адже від цього залежить майбутнє економіки країни, любов до своєї роботи, маніпуляція громадською думкою заради знищення успішнішого конкурента – ось провідні теми, про які йдеться у книзі.

Розуміння між чоловіком та дружиною, їхнє бачення спільних цінностей. Цю проблему дуже красномовно змальовано в епізоді, коли Генк Ріарден на вечірці з нагоди 25 –річчя шлюбу дарує своїй  дружині Ліліан браслет виготовлений зі сплаву металу, який він винайшов, натомість жінка не оцінює цього жесту, а сприймає дарунок, як звичайнісінький шматок заліза, бо мріє про діамантовий браслет. На тій самій вечірці Ліліан обмінює браслет на діамантовий, а Дагні Таггарт – віцепрезидентка компанії «Таггарт Трансконтиненталь з гордістю одягає браслет із ріарден металу собі на зап`ястя. Саме в цей момент, між Дагні Таггарт та Генком Ріарденом виникає особливий внутрішній емоційний зв`язок, хоча для інших людей, вони залишаються лише діловими партнерами...

 Дуже символічним є образ будівництва мосту та залізничної гілки «Лінія Джона Голта» із ріарден металу, тому що Дагні не скорилася життєвим обставинам, наважилася кинути виклик усім, хто не вірив, що цей проєкт буде успішним, взяла відповідальність на себе і збудувала її всупереч усім негативним прогнозам «представників громадської думки».

На мою думку, образ залізничного мосту підкреслює незламність людей, котрі точно знають, що правда на їх стороні, а добро та світло перемагає завжди. Саме тому, книга є настільки актуальною зараз, коли українці віддають своє життя на полі бою в боротьбі за вільне європейське майбутнє.

Текст книги варто вміти читати між рядків, адже на її сторінках багато філософії індивідуалізму, реалізм поєднано з елементами антиутопії, утопії, гротеск із романтизмом, А ще це книга про самотність серед людей та відчуття завершеної справи, як певного кроку на шляху до наступної, ще більшої мети, яка приречена на успіх, бо поки є мета, наполегливість та готовність діяти, докладати зусиль для її втілення, то варто жити, берегти у серці вдячність за кожен день, тому що  це шанс досягти більшого, завдяки незламній силі духу та інтелекту, як найвищої цінності людини.