онлайн-журнал про книги та літературу
Вітаю, Андрію! Ти не часто з’являєшся у медійно-літературному просторі. Проте, читачам ти давно себе зарекомендував, як автор фентезі та горору. Як минуло твоє літературне життя останніх трьох років? Які події відвідував та де побував?
Останні роки працюю над новими текстами. Очевидно, що темп роботи дещо сповільнений в силу очевидних об'єктивних обставин. Якщо говорити про 2021 рік, тоді се був останні рік, коли брав участь в Львівському Форумі видавців та Книжковому Арсеналі. З початку широкомасштабного вторгнення, якщо не помиляюся, лише у 2023 році відвідав Книжковий Арсенал і Kyiv Book Fest.
На твої сторінці Facebook зазначено, що ти зараз працюєш в Офісі Генерального прокурора. Як теперішня робота впливає на твою творчість?
Впливає сильно, оскільки роботи дуже багато. З іншого боку це хороша нагода мати цікавий досвід, який може стати у нагоді у творчості.
Твоя нова книга «Прокляття Іфрита» була анонсована ще у 2022 році у видавництві «НК Богдан». Поки її можна знайти лишень в електронному варіанті. Яка її доля на сьогодні? Чи побачимо ми книгу до кінця цього року?
Вона фактично готова до друку. Перед вторгненням у 2022 році уже була здана для цього. Проте в кінці 2023 року я вирішив її ще раз перечитати і внести незначні правки. Сподіваюся, що цього року вони вийде.
Як ти можеш описати ідею роману «Прокляття Іфрита» всього одним реченням. Що надихнуло тебе при написанні цієї книг? Адже вона зовсім відрізняється від попередніх.
Вона суттєво відрізняється від попередніх, оскільки вона написана в дусі такого, як я називаю, фантастичного роману-бойовик, де події розвиваються стрімко і сповнені різних протистоянь. Надихнула назва пісні гурту Powerwolf – «Incense & Iron».
Пригадую, що на презентації роману «Служитель» в Івано-Франківську ти говорив про продовження історії: читачі пам’ятають, що книга з відкритим фіналом. І навіть була мова про передісторію «Служителя». Можеш поділитися деталями твоєї роботи?
Тут на жаль повний ступор, через купу причин. Я почав працювати над приквелом, бо мені розвивати історію сумнозвісного барона десь цікавіше, тим більше я хочу провести його шлях крізь середньовічну Європу певного століття і описати остаточний його шлях до темно сторони.
Можливо мені бракує досвіду чи вміння це зробити поки що. Хай там як у мене вже є вступ і половина першого розділу, а потім я перемкнувся на щось інше. Позаяк думаю, що до цієї історії я точно повернуся, бо вона мене ніяк не полишає.
Історія пригод Дейлара теж не завершена. Якщо не помиляюся – це має бути трилогія? Ти обрав назву для завершальної книги? І з чим доведеться стикнутися Дейлараму цього разу?
Назва ж лише робоча. Написаний вступ наразі, проте я планую перед виходом третьої книжки ще написати кілька інших про світ Дейлара. Тому вона точно не швидко вийде. Саме третя має бути найоб’ємнішою і найбільш суперечливою. Перед протагоністом постануть непрості завдання і зробити правильний вибір буде вкрай складно.
Твої роман «Падіння орла» і «Крихдему» – це типове героїчне фенетзі, «Служитель» – роман жахів, а «Прокляття Іфрита» тяжіє все ж таки до стімпанку. Це черговий літературний експеримент, чи ти в пошуку найбільш вдалого жанру для історії?
Коли виникає сюжет в голові, я приміряю його в різні антуражі. І за такою методикою намагаюся обрати той, який найбільше пасує до неї. Се також випробування, кожний жанр має свої правила, вимоги і тому подібне. Мені подобається різні жанри, тому це просто такий спортивний інтерес до цієї справи.
Читачам, мабуть, відомо, що ти завзятий меломан. Яка музика найбільш підходить під час читання твоїх книг?
Думаю, кожний сам може обрати собі музику, оскільки сприйняття мистецтва в кожного на свій лад. Хоча зазвичай усе, що пишу завше відбувається з музикою. Зважаючи на власні вподобання, очевидно, що буду рекомендувати геві- та павер-метал, хоча може підійти і класичний рок.
Кого тобі не вистачає з відомих письменників жанрах у фантастики, фентезі та горорі, яких ще не видано українською мовою? Кого можеш порекомендувати?
Мервіна Піка з його Ґормеґастом, Т. Г. Вайта з його «Королем минулого і майбутнього», Клайва Баркера та Роберта Маккаммона, хоча наче останнього в нас мають перекласти і опублікувати. Варто зауважити, що за останні 10 років у нас дуже потужно працюють видавництва з публікаціями перекладів. Це тішить, але десь закралася думка, особливо коли се стосується фантастики, наш читач не надто сприймає її.
Тематика повномасштабної війни однозначно вплинула на творчість не одно сучасного українського письменника. Ми бачимо яскраві приклади, як виважених та важливих книг про українську боротьбу, так і паразитування на «болючих темах». А ти сам плануєш писати про військові події?
Я не хочу казати, що «ні», але всяке може статися. Я не знаю чи вже доцільно писати про війну, крім документалістики, коли вона не завершилася. Романи про справжню війну важкі. Звичайно можна подумати про великий український роман, який охопить усі аспекти цієї війни: смерть, життя, бій, зрада, піднесення, підтримка партнерів, корупція, політика, правові статуси, розбиті мрії і сподівання, руйнування і відбудова, перспектива тощо. Якщо знайдеться такий письменник, що зможе максимально се зробити, не знаю, його будуть любити і ненавидіти напевно. Важко тут щось сказати.
Як гадаєш: про що писатимуть українські фантасти в майбутньому?
Про все, що писали завжди – про життя і смерть, ну і про Пса Патрона.
