онлайн-журнал про книги та літературу
Євгенія Кужавська – письменниця родом з Миколаєва, у творчому доробку якої роман «Зеров. Поховальний промовець», книжки із серії «Історичний детектив» (наразі 4 видані) та дослідниця історії Києва початку XX століття. Дебютувала з горор-оповіданням «Кавальдос» у збірці моторошних історій «Дотик зачаєного жаху».
Полюбляє жанрову прозу, особливо – фентезі та детективи. Організувала авторський детективний курс «Як написати вбивство?» та веде телеграм-канал «Як сказав Гаролд Блум». Пише для інтернет-медіа про жанрову літературу (Divoche.media, Tyktor.media).
БЛІЦ-ІНТЕРВ'Ю
Чи читаєте електронні книжки, слухаєте аудіокнижки? Так, електронні читаю на відпочинку чи в дорозі, не люблю возити з собою громіздкі паперові. Ще в електронному вигляді читаю рукописи.
Раніше думала, що аудіокнижки – складний для мене вид контенту, але зараз багато слухаю в Абук. Це розвантажує очі і руки, по суті аудіокнижку можна слухати на фоні - прогулянки, спорту, домашніх справ. В Абук мені подобається слухати нонфік - от мемуари Метью Перрі, наприклад, і детективи.
Недочитані книги: Не дочитала «Четверте крило». Не знаю, не зайшло, хоч знаю, там в кінці якийсь твіст і гачок на наступні частини, треба, певно, дочитати. Це просто книжка, в яку напхали всього – академію, фентезі з драконами і любовну історію. Там доволі адекватна романтична лінія, тобто нема драматичних аб‘юзивних стосунків, все добре (аж нудно). Плюс крінжово, коли герої говорять під час сексу. Але я якось не захопилась героями, а антагоніст Джек-Різник мене бісив.
Але мені цікаво було глянути, чому вона викликає такий ажіотаж, тому й узяла читати.
Особистість чи особистості, які надихають: Насправді мене надихають радше близькі і знайомі, аніж якісь авторитети, зірки чи знаменитості. Плюс надихають класні персонажі з літератури, кіно чи аніме. І надихають люди, які працюють в сфері, якою я в той чи інший період займаюся. От працюю зараз з містичними детективами, тож мене надихає Абрахам Мерріт. Зміню фокус – надихатимусь ще кимсь.
Музика, що створює настрій: З музикою мені складно, я пишу в тиші, музика мене дуже відволікає. Але люблю слухати платівки на програвачі.
Фільм(-ми), що вразив: Останнім часом страшенно мало дивлюсь фільмів. Більше дивлюсь аніме і це створює дивний ефект - ти перестаєш довіряти грі акторів у фільмах, бо вони грають, а персонажі аніме – живуть життя. Плюс в аніме темп оповіді швидший, більшість фільмів мені здаються дуже повільними, але можу дивитись фільми Гая Річчі – вони в тому ж темпі, люблю його «Джентльменів». Всього Тарантіно теж люблю.
Улюблена екранізація: З того, що одразу згадала – «Імла» за однойменним романом Кінґа. Це малобюджетний горор, який круто витримує атмосферу, не зважаючи на обмеження. Головне – не проспойлерити його собі. Ще «Психо» Гічкока за романом Роберта Блоха дуже люблю.
Улюблене місце читання: Ліжко. Але загалом читаю будь-де
Улюблений автор(ка): Таких багато. Я прив‘язуюсь до текстів, а не до авторів. Джуліан Барнз, Тарас Прохасько, Урсула Ле Гуїн, Микола Хвильовий.
Улюблений літературний герой(-їня): О, я не знаю. Це, мабуть, типаж, а не герой - я люблю пафосних блондинів в стилі короля Трандуїла чи Луціуса Малфоя) Але в різних текстах обираю різних персонажів. Мені подобаються відьомські вайби у персонажках, але і подобаються умовні «хороші дівчатка», як Герміона чи Піп з «Щоденника з убивства для хорошої дівчинки», подобаються фам-фаталь на зразок Ірен Адлер.
Життєве кредо: Нема такого) ну я не знаю, це ж треба підібрати щось пафосне і звести до того все життя.
Кого з митців хотілося б запросити на каву? З мертвих чи живих? Загалом я не аж екстравертна, щоб прагнути спілкування з незнайомою людиною, навіть дуже крутою незнайомою людиною. Це якби ще був літературний фест, де увага розсіяна і з якого можна піти в будь-який момент - то інша річ:) Я б сходила на фест з письменниками з «наших 20-х», наприклад)
Остання прочитана книга: «Дев‘ятий дім» Лі Бардуго
УЛЮБЛЕНІ КНИГИ
Щодо улюблених книжок - про це складно говорити. Я можу перераховувати, які просто сподобались. Мені здається, в підлітковому віці я могла назвати улюблені, а зараз хороших прочитаних книжок багато, вони в різних жанрах або позажанрові, всі хороші. Є хороші розважальні, є хороші з напругою, є хороші за стилем тощо.
Якщо говорити про письменників-стилістів, то як оцінювати стиль перекладної книжки і українського автора - теж питання.
Здається, я дуже все ускладнюю.
Якщо говорити про українських авторів, то я люблю «НепрОстих» Тараса Прохаська, просто тому, що книжка дуже круто написана, але і глибока. Історія про зміну епох, зміну релігій, Карпатську Україну. Мені подобається, що цю історію ми бачимо очима снайпера (як у Кінга в «Темній вежі»), і тут теж можна сказати герою «Світ зрушився, стрілець».
Мені подобаються «Вальдшнепи» Хвильового і його оповідання. У «Вальдшнепах» герої ніби і дискутують на політичні теми, і це такий собі модний на той час роман ідей, але у Хвильового герої живі, їхні репліки дихають напругою, майже еротичною, тоді як у Підмогильного мені нудно було читати діалоги про раціоналізацію і любов в «Невеличкій драмі» (вибачте, хто любить Підмогильного:).
Мені подобаються оповідання Ширлі Джексон, вона моторошно-прекрасна.
Ще з останнього прочитаного сподобалась «Таємна історія» Донни Тарт (зараз просто читаю багато Дарк Академій, оця – одна з кращих).
Якщо заговорили про Темні академії – «Пікнік біля висячої скелі» Джоан Ліндсі – теж люблю.
Читайте також: Улюблені книги: Віктор Янкевич
