онлайн-журнал про книги та літературу
Євгенія Бабенко — сучасна українська письменниця і сценаристка. Навчалася на факультеті журналістики в Національному авіаційному університеті. Вивчає французьку, захоплюється кіно і збирає листівки в стилі вінтажних тревелпостерів. Веде маленький Telegram-канал про муки і радості творчості What a story, Mark! В травні у видавництві «Vivat» вийшла її книжка «Усі мої тривожні дзвіночки» — прониклива історія дорослішання дівчини, яка попри травму спромоглася жити далі. І дозволила майже безтурботному, іншому літу статися.
БЛІЦ-ІНТЕРВ'Ю
Чи читаєте електронні книжки, слухаєте аудіокнижки? Я люблю книжки у будь-якому вигляді. Мама з сестрою якось на день народження подарували мені Kindle, тому я читаю і електронні, але паперові люблю більше. Вона пахнуть! Аудіокнижки слухаю на прогулянках, на манікюрі, в дорозі. Остання, яку прослухала – «МУР» Андрія Любки. Дуже мене повеселив і порадував цей твір. Як і головний герой, я мрію написати великий український роман.
Недочитані книги: Я дуже рідко не дочитую книги. Навіть, якщо читається повільно і довго, все одно намагаюсь домучити. Не дочитала «До зустрічі з тобою», Джоджо Мойєс. Мені її подарували, але не співпала з моїм смаком її літературна мова.
Особистість чи особистості, які надихають: Моя мама. Людина, яка ніколи не зупиняється, постійно знаходиться у русі, постійно розвивається. Всім намагається допомогти і всіх врятувати. Мама викладає літературу в гімназії, у Кривому Розі. Любов до книжок в мене від неї.
Музика, що створює настрій: Я – drama queen в цьому плані. Сумних пісень більше в моєму переліку, ніж веселих. Конкретних виконавців не назву, бо їх багато і вони всі різні. Я взагалі вважаю музику найкращим видом мистецтва. Один з епіграфів до моєї книжки – це якраз слова з пісні. Послухайте її!
Фільм(ми), що вразив: Мій найкращий фільм цього року – «Ідеальні дні» Віма Вендерса. Це чиста любов до життя, натхнення і краса. Два рази ходила на нього в кіно, чотири рази плакала на фільмі. Він неймовірний.
Улюблена екранізація: «Маленькі жінки», фільм 2019 року Ґрети Ґервіґ. Просто люблю цю історію і Тімоті Шаламе.
Улюблене місце читання: Вдома, в ліжку, під ковдрою. Немає кращого місця в світі.
Улюблений автор(ка): Улюблені автори змінюються. Зараз це Ханья Янаґіхара. Я обожнюю «Маленьке життя», також дуже вразила «Люди серед дерев». Зараз читаю її третю книгу «До раю». Ще зі мною назавжди Курт Воннеґут. Недосяжна майстерність і велич.
Улюблений літературний герой: Вілем з книги «Маленьке життя». Він був би ідеальною людиною, якби насправді існував.
Остання прочитана книга: «Похований велетень» Кадзуо Ішіґуро. Дуже медитативна та метафорична книга про кохання, гідність та забуття. Я довго її читала, але не пошкодувала про це.
УЛЮБЛЕНІ КНИГИ
«Бойня номер п’ять», Курт Воннеґут
Курт Воннеґут – мій приклад для наслідування. Я пам’ятаю, як мене вразила книга і ще довго я не могла отямитись від цього досвіду. Для мене це найкращий антивоєнний роман, який може бути. Нелінійна оповідь, життєвість, стиль. Моя улюблена книга протягом багатьох років.
«Цвіт яблуні», Михайло Коцюбинський
Я полюбила українську літературу завдяки Коцюбинському. Його образність, мова, сюжети – завжди дуже мене вражають. В етюді «Цвіт яблуні» я бачу, як митець сприймає навколишній світ через призму своєї творчості і ця тема мені дуже близька. Коли я проживаю біль, втрату чи страх, в моїй голові відразу ж виникають слова, якими це можна описати. Щось схоже відчуває головний герой, спостерігаючи за тим, як помирає його дитина.
«Щиголь», Донна Тартт
Дуже люблю початок цього твору, перші глави, дорослішання головного героя. Для мене все тут майстерно поєднано, сучасно та стильно. Мені дуже близький стиль Донни Тартт, люблю її тягучий текст. Насолоджувалась і «Таємною історією», вона пробирала мене до кісток своїми описами зими та холоду. Цієї зими навіть декілька разів брала книжку в руки, щоб просто знову відчути той стан.
«Щиголь» підкорив мене ще й історією кохання. На перший погляд здається, що це нерозділене кохання, але насправді це любов двох травмованих людей, які просто не можуть і не повинні бути разом, щоб ще більше одне одного не травмувати.
«Маленьке життя», Ханья Янаґіхара
На мене сильно повпливала ця книга. Вона дуже болюча, але в ній зображено моє уявлення про справжню дружбу і безумовну любов. Я раджу цю книгу всім, хоч і розумію, що вона точно не всім сподобається. В ній є сторінки, які я можу відкрити в будь-який момент і розридатися. «Маленьке життя» – це більш сумне уособлення мого внутрішнього стану. Я мрію побувати на виставі по цій книзі в Лондоні.
«Місто дівчат», Елізабет Ґілберт
Роман, в який я закохалася з перших сторінок і дуже швидко його прочитала. Театральний світ Нью-Йорка 1940-х років, жіноча сексуальність, дружба, кохання. Я впевнена, що ця історія дуже близька багатьом дівчатам будь-якого віку. Друга половина книжки розбила мені серце і закохала в себе ще більше. Дуже хочу побачити екранізацію цієї історії і вже чула, що права придбала компанія Warner Bros.
