Еміль Золя "Жерміналь"

23.01.2017

Переглядів: 3077

http://chytay-ua.com/

Еміль Золя – французький письменник, критик і політичний активіст. Вважається найяскравішим представником такого літературного напрямку, як натуралізм. В 1898 році виходить його стаття Я звинувачую. Написана у формі відкритого листа щодо справи Дрейфуса, вона була адресована тодішньому президенту Франції. Така зухвалість не могла залишитись не покараною, тому його звинувачують за наклеп і засуджують. Щоб запобігти арешту, Еміль Золя втікає до Англії.

Роман Жерміналь вперше опублікований у 1885 році. Це був 13 роман Еміля Золя з двадцятитомного циклу Ругон-Маккари. У своєму останньому романі Доктор Паскаль письменник у вступі написав, в якій послідовності потрібно читати романи цього циклу. Більшість головних героїв представлені в першій книжці "Кур’єр Рогонів, але немає необхідності дотримуватися рекомендованого порядку читання, адже сюжет кожної наступної книжки розвивається незалежно від інших.

Жерміналь — сьомий місяць французького республіканського календаря, що діяв з 1793 по 1806 рр. Звідси і назва роману.

Жерміналь – це розповідь про класову боротьбу. Про незліченні страждання нижчого класу людей і безтурботне життя так званої еліти, тих людей, котрі займають найвищий щабель в ланцюзі людського існування. З одної сторони люди, котрі займають найглибші низи Франції, в цьому романі це шахтарі, а з іншої - найвищі верстви країни, тут – власники цих шахт.

Еміль Золя детально розписує життя дрібного шахтаря. Починаючи з моменту, коли він просинається в холодній, страшній і огидній кімнаті, снідає, якщо це можна назвати сніданком, іде на роботу. Насправді, це не робота, це – каторга. Справжнісінька каторга в підземних недрях землі. Кожного дня шахтар, тут навіть немає різниці, чоловік це чи жінка, тут усі шахтарі, спускається під землю, не знаючи, чи повернеться на поверхню.

Там, внизу, в самому пеклі, немає місця скромності, щастю, любові, красі, тут тільки монотонна робота. І люди там не люди, це маленькі гвинтики у великому механізмі. Одним менше, одним більше - яка різниця. Жінки народять нових, адже кожна нова дитина - це майбутній працівник, котрий буде заробляти, навіть якщо це не гроші. Це – новий вид рабства.

У книжці немає описів чогось прекрасного, адже Еміль Золя як прихильних натуралізму хотів зробити свій твір таким, який би відповідав дійсності. Немає краси природи, бо в шахтарському містечку немає природи. Земля там давно померла. І Золя так і напише. Бо натуралізм не уникає неприємних деталей, він покликаний показати усе соціальне дно, спотворену психіку сім’ї, огидність людей.

Еміль Золя у книжці “Жерміналь” найкраще відтворив усю неадекватність, жорстокість і огидність людей у персонажі Жанлена. Дикість, хтивість, ненависть, звірина хитрість, страшні розваги - це те, що присутнє в голові цього хлопця. І насправді він не винен, адже, такими були і його предки.

А ще тут є такі персонажі, як правдошукачі. Вони шукають, кидаються від крайності до крайності, то впадають у відчай, то відчувають радісне піднесення. Кудись прагнуть, завжди охоплені благими намірами. Їм усюди ввижаються правильні ідеї. Вони прагнуть до справедливості і рівності у світі. Вічні борці за правду.  

Дід Безсмертний, персонаж роману - цілковите уособлення усіх цих пригноблених шахтарів. Працює роками в темній шахті, не задає питань. А якщо і бунтує, то якось тихо і відсторонено. Бунтує так, щоб на другий день знову приступити до роботи. Звичайно, якщо хазяїн дозволить.

І хоча роман з 19 століття, своєї актуальності він не втрачає і в 21-му. У нас зявилися мегаполіси, роботи, наука прогресує, медицина не стоїть на місці, але люди не змінилися. Ми такі, які є. І, напевно, навіть не бажаємо змін у собі.  

Мар`яна Паславська

Редактор рубрики Інтерв'ю, адмін Facebook, відповідальна за SEO сайту.

Сторінка автора в Facebook

author photo