Орхан Памук "Біла Фортеця"

Читай.ua розпочинає постійну рубрику «Лауреати Нобелівської премії». Де ми будемо розповідати вам про цікаві та знакові книги, автори яких стали лауреатами найпрестижнішої премії в сфері літератури. Нам хочеться, щоб українські читачі були знайомі зі знаковими книгами, що в свій час мали величезний резонанс. Започатковуючи нову рубрику на нашому сайті маємо надію, що за якийсь час тут будемо розповідати про книгу українського автора.

2006 року Нобелівська премія з літератури помандрувала не так далеко від України. По інший берег Чорного моря є країна, яка одночасно близька і далека нам. Туреччина має тісні історичні стосунки з Україною, однак, в силу різних обставин, ми знаємо дуже мало, як про саму країну так і про її культуру. Слідкувати за новими лауреатами Нобелівки буває дуже цікаво, адже часом можна для себе відкрити письменників з тих країн, де ми навіть не мали найменшого уявлення про літературний процес.

Тим ціннішим для українських читачів є відкриття нового і досі незнаного для широкої аудиторії Орхана Памука. З 2006 року, як турецький письменник отримав премію, п’ять його романів було перекладено українською мовою. Тому цілком доречно звернути свою увагу на творчість цього непересічного автора. Найбільш раннім твором, який є перекладеним українською, є «Біла фортеця». Тим, для кого є важливим першою прочитати книгу з ранньої творчості автора та й загалом всім поціновувачам якісної літератури, буде добре взяти цей роман до рук першим.

«Біла фортеця» - це в першу чергу цікава історія. Вона вплетена в історичне тло XVIIст., коли відбуваються події роману. Однак це той випадок, коли історичні події, постаті, війни, є не найважливішим. Більш цікавим і важливим видається доля головного героя роману. Всі події в книзі розвиваються навколо венеціанця, що потрапив до турецького полону. Європеєць – людина освічена, прогресивна, потрапляє в абсолютно чужу країну, де ще й стає рабом, і турок – теж освічена людина, вчитель, який марить науковими проектами, в свою чергу стає рабовласником.

Найбільш цікаво, що рабовласник і раб, турок та європеєць неймовірно схожі між собою. Тут зустрічаються Схід і Захід, але вони як брати близнюки. В цьому і родзинка роману. Так як автору вдається чудово грати на цьому, змушуючи читача сумніватися хто є хто, відповідати на питання «чи я є я?». Все настільки переплетено, що учитель і учень, італієць та турок, врешті раб та рабовласник виражають одні і ті самі думки. Чи стають вони при цьому одною людиною?

Орхан Памук змінює маски, грає зі страхом та показує контраст настроїв героїв. Немов би розповідь ведеться про дуже далеке XVIIст., але в романі можна побачити віддзеркалення нашого часу. Минуло кількасот років однак ті самі проблеми – люди  і досі часто вдають, що живуть на острові, наука досі (доволі часто) вирішує безглузді питання, раби і рабовласники продовжують бути заручниками одне одного. Від глибоких думок сюжет роману не страждає. Все дуже динамічно, цікаво та з тонким відтінком загадковості, щоб кожен додумав своє.

Невеликий  об’єм книги дозволяє прочитати її повністю за один раз. Це ще одне вміння автора, говорити коротко і цікаво про важливі речі. Таке читання дозволить відірватися від життєйської печалі, та заглибитися в середину самого себе. А «Біла фортеця» Орхана Памука додасть скарбів, в пошуках яких відправляються всі читачі.