Марія Морозенко "Іван Сірко. Великий характерник"

17.09.2017

Переглядів: 4035

http://chytay-ua.com/

Постать Івана Сірка направду легендарна. Хоч краєм вуха, хоч би й тільки з благословення шкільного вчителя історії, та про Івана Сірка чули всі. Однак коли справа дійде до діла і треба буде згадати якусь історію, оповідку, бувальщину, що-небудь пов’язане із легендарністю цієї Людини, то напевне мало пригадається таких переказів і небилиць, бо як можна згадати те, чого ніколи і не знав? І хоч це звісно не життєво-необхідна інформація, та хотілося б володіти більшою кількістю відомостей про таку непересічну і знакову в українській історії особистість.

У пречудовому львівському «Видавництві Старого Лева» кілька років тому була видана книга Марії Морозенко «Іван Сірко. Великий характерник. Славетний кошовий». Власне, це одразу дві книги під однією палітуркою. І можна було б сказати, що це видання для середнього шкільного віку цілком здатне задовольнити цікавість (а у кращому випадку розпалити її з новою силою) і дати відповідь (може не зовсім історично достовірну і аж ніяк не вичерпну) на питання «Хто такий Іван Сірко?».

Ця повість є дивним коктейлем художнього домислу, історичних відомостей, психологічного портрету, авторських роздумів про Людину і про людей. «Про епоху» - це було б занадто голосно сказано, та все ж, читач не може не бачити поза подіями і стежками долі Івана Сірка, і життя тодішніх українців, їхні радощі, жалі, турботи. На прикладі сім’ї Дмитра Половця, Сіркового батька, бачимо водночас багато сімей, бо їхні реалії дуже схожі, а часто наче писані через кальку. Голова родини, найсильніший, найдужчий чоловік – козакує, потім чумакує, повсякчас важить своїм життям. Його місія – годувати і захищати, ну і звісно продовжувати рід. А все решта: господарство, худоба чи городи, виховання дітей, догляд за батьками і безкінечне, безпроглядне очікування – це уділ жінок. Часто діти ростуть напів або й цілком сиротами, а жінки вдовами. Це зумовлено довгою боротьбою ненажерливого панства з людським всенародним бажанням жити вільно, а також релігійною нетолерантністю і, звісно, слабощами самих людей перед спокусами тогочасного світу. І часом короткі авторські роздуми заходять так далеко, що здається зайвим призначення твору середньому шкільному віку, бо читацька аудиторія насправді набагато ширша.

Починається книга народженням і смертю, а задля інтриги додам – і срібним гостро наточеним ножем, й закінчується книга смертю і цим же ж срібним ножем. Подій багато. Десь вони наперед вгадувані, бо мають щось спільне з казками, десь хід розповіді передбачити неможливо. Наче й знаєш, що все буде добре, бо як мінімум до кінця книги далеко, і з головним героєм точно все буде гаразд, та водночас хвилюєшся і співпереживаєш. А це недарма, бо книга як і життя припідносить часом досить неприємні сюрпризи. Тому неможливо не тішиться і не сумувати над долями спочатку вовченяти Сірого, яке виросте у могутнього вовка, а потім Тараса Гострозорого, запального талановитого сироти, а потім Софії, дружини Івана Сірка, що мусіла сама з’явитися у дім до свекрів (невінчана у церкві, а тільки поблагословлена волхвинею Родою), адже її обранець подався на Січ. «Його призначення було не тільки в родинному щасті. Він був народжений задля більшого».

«Іван Сірко» - книга цікава і читається дуже швидко. Ніша підліткової літератури, до того ж на козацьку тематику, ніскілечки не є переповненою. Можливо тексту бракує трохи майстерності, трохи психологізму, деякі моменти варто було б повноцінно розширено описати, а не згадувати побіжно, певні епізоди так і просять більшого емоційного вираження, бо вони дуже емоційні, а в обгортці відточеного слова мали б неймовірну вагу і силу. Однак, хиби можна знайти будь-де і в будь-кого, та це не змінює того, що книга дуже вартісна і цікава, пересипана українськими традиціями, переплетена (без цього ніяк) з точними історичними подіями і датами, наповнена чимось таким невловимим, що можна назвати тільки фатумом. Чудовий приклад для виховання юних нових козачат, для обдумування і переосмислення дій, подій і їх наслідків.

Галина Команяк-Вінтонів

Книги - моя велика пристрасть, особливо книги для дітей.

author photo
poster