Роберт Зіталер "Ціле життя"

24.12.2017

Переглядів: 1373

http://chytay-ua.com/

Чи можна ціле життя вкласти в 159 маленьких сторінок? Мені здавалося, що ні. В ньому ж стільки всього! Життя – це кожен день щось нове: нові люди, нові відкриття, новий досвід, нові емоції, нові враження. І так день за днем, місяць за місяцем, рік за роком воно наповнюється різнобарвними фарбами, накладає відбитки, залишає спогади. Все те, що людина переживає протягом життя, неможливо вкласти в жалюгідні 159 сторінок. Чи вдалося змінити мою думку роману Роберта Зіталера «Ціле життя»? 

Десь перші кілька десятків сторінок мені здавалося, що цьому роману не вдасться достукатися до мого серця. Я люблю довгі, розлогі твори, коли встигаєш дізнатися героїв вздовж і впоперек, проникнути в їхні думки і навіть певним чином злитися з ними. А тут мені було всього мало. Мало емоцій головного героя, Андреаса Еґґера, мало його думок, мало деталей із життя. Мені здавалося, що усе було подано якось поверхово. Наче мені давали на хвилинку зазирнути в комірчину, де ховалося життя героя, і одразу зачиняли двері. Але поступово мене затягнуло. Я навіть не помітила, коли це сталося. Раптом я стала відчувати якесь тепло до Андреаса, співчувати йому, переживати за його подальшу долю. Мені так хотілося, щоб він був щасливим! Щоб його життя не було марним. Щоб він зрештою знайшов себе в цьому світі. Було бажання простягти йому руку у непрості моменти його життя, підштовхнути на певні вчинки, а часом навіть посварити. І зрештою я разом із ним відчула, як промайнуло все його життя. Ціле життя. 

Перегорнувши останню сторінку, я подумала: «А може, саме таким і повинен бути роман про життя?». Сам формат книжки є дуже символічним. Вона наче промовляє: «Дивіться, яка я жалюгідно маленька, тоненька, куценька. Ви і оком не встигнете кліпнути, як прочитаєте мене». Так само невблаганно швидко пролітає і людське життя. І яким би довгим чи коротким воно не було, зберегти у пам’яті кожну його миттєвість неможливо. Багато чого розчиняється у часі, залишаються лише уривки, кадри, які невідомо за яким принципом відібрані нашим мозком. Ми пам’ятаємо лише найглибші сліди на стежці нашого життя. Очевидно, так само і в цій книжці життя Андреаса Еґґера представлене саме таким, яким його запам’ятав сам герой. 

Якщо, відповідаючи на запитання «Про що ця книжка?», вийти за рамки відповіді «Про життя», то сказати можна чимало. Вона про гори і людину гір. Про вміння любити природу і бути їй відданим. Про труднощі і прагнення. Про мінливість життя і вміння пристосовуватися до змін. Про мрії, здійсненні і нездійсненні. Про силу спогадів. Про кохання довжиною майже в усе життя. І, зрештою, про те, як просто бути щасливим, якщо вміти радіти дрібницям. 

А ще ця книга неймовірно атмосферна. В ній гуляє гірський вітер, ревуть лавини, шумлять підйомні механізми канатної дороги, засліплює своєю білизною сніговий покров. Усе це вкупі із шикарною обкладинкою збуджує непереборне бажання покинути щоденну рутину і впасти в міцні обійми могутніх гір.

Фото - beautyandgloom.wordpress.com

Наталія Чернишова

Редакторка розділу Мистецтво, адмін Telegram.

Сторінка автора в Facebook.

author photo
poster