Ольга Мігель "Крук та Чорний метелик"

11.12.2019

Переглядів: 1156

http://chytay-ua.com/

Хоча моє життя і здавалося на рідкість паскудним, утрачати його я все ж була не готова.

Ольга Мігель «Крук та Чорний метелик»

 

Аліса падає в проріху між реальностями та потрапляє у дивний новий світ. Світ магії та чаклунства. І почувається там, як риба у воді. 

***

«Голос давніх сновидінь» — перша частина тетралогії «Крук та Чорний Метелик» української письменниці Ольги Мігель,— пригодницьке фентезі для підлітків, яке нещодавно побачило світ у видавництві «АССА». Творчий доробок Ольги — чималий, адже писати історії вона почала ще у семирічному віці. Облюбовані жанри письменниці: фантастика, фентезі та містика. Ольга є неодноразовою призеркою конкурсів «Коронація слова» та «Брама». Свою першу нагороду на конкурсі «Коронація слова» здобула у 2015 році за роман «Сновида», написаний у жанрі «інтелектуальної містики» (що б це не означало). 

Отже, «Голос давніх сновидінь» — про пригоди дівчинки-підлітка Аліси, яка волею долі (та одного безкомпромісного лісовика) потрапляє до іншого світу — країни Ануари. За всіма канонами жанру головна героїня знаходить там нових друзів, заклятих ворогів, регулярно потрапляє в різноманітні халепи, з яких героїчно виплутується (або ні), опиняється у центрі любовного багатокутника, має врятувати світ і при цьому не втратити (або знайти) себе. Це типова історія про дорослішання дівчинки, яка полюбляє ухвалювати невірні імпульсивні рішення, порушувати правила та навчати дечому важливому дорослих. 

***

У нашому світі Аліса була такою собі білою вороною. Відтак, не дивно, що у світі чарівному вона відразу запала в око Крукові — загадковому чолов’язі, який попри свою відповідальну роботу та обов’язки перед спільною чарівників виступає справжнім янголом-охоронцем для новоприбулої. У нетиповому середовищі Аліса доволі швидко адаптується, щоправда, своєї «біловороності» не позбавляється, що вкотре підтверджує слова британця Ніла Ґеймана: справа аж ніяк не в місці, адже куди б ми не подалися, забираємо з собою себе.

Але для історії Ольги Мігель так навіть ліпше. Аліса не втрачає своєї індивідуальності та унікальності, не зливається з оточуючим дивним світом, навпаки, змушує обставини підлаштовуватися під неї. У новій реальності дівчині доводиться зіштовхуватися з різноманітними проявами темряви; боротьба ускладнюється, коли прояснюється, де насправді знаходиться епіцентр зла, та як насправді народжуються чудовиська. 

***

Що направду добре вдалося авторці, то це описати міста Ануари. Еданор, Фетесарін та Адамарей відрізняються унікальною архітектурою, вуличною атмосферою та колоритними містянами. Свій магічний світ Ольга Мігель залюднила найрізноманітнішими персонажами. Але кількість цих красивих та безжальних створінь настільки велика, що нитка оповіді подекуди закручується у справжнісінький гордіїв вузол. Або перетворюється на пісок і вислизає крізь пальці читача. 

Відверто кажучи, легкості, з якою Аліса виплутується зі своїх безкінечних халеп,  віриться насилу. Як і тому, що дівчинка так добре та швидко освоїла власні надприродні здібності, що невимушено оперує заклинаннями навіть у стресових ситуаціях. Сумнівно й те, що мешканці чарівного світу дотримуються аналогічних обрядів та традицій, знайомих та звичних героїні з дитинства. Так і хочеться апелювати: не віримо!

Утім, авторка не залишає читачеві місця для сумнівів про країну, де виросла Аліса. Повсякчасне висміювання золотих батонів та позолочених унітазів говорить саме за себе. Письменниця використовує доволі несподівані алюзії та порівняння. І якщо подекуди вони «ріжуть око» — це виключно проблеми читача. 

Отже, якщо вам хочеться зануритися у карколомні пригоди дівчинки-землячки у магічному світі й при цьому ви готові до сюжетних вивертів і лакун; готові до історії, яка не закінчується (радше — починається) з останню сторінкою першої книги — ви знаєте, як діяти.

poster