Улюблені книги: Аліна Денисенко

15.11.2020

Переглядів: 1168

http://chytay-ua.com/

Я – комунікаційна менеджерка  в громадській організації “Центр протидії корупції”, думаю, розказувати зайве, чим ми займаємося – на щастя, наша назва доволі промовиста. Я дуже люблю фотографувати, останні роки чотири займаюся мобільною стрит-фотографією, усе це викладаю в свою улюблену соцмережу Instagram. Тут варто сказати, що все моє життя обертається навколо соцмереж: це велика частина моєї роботи вже доволі довгий час, і велика частина мого позаробочого часу – тут я знаходжу ідеї для своїх фотографій, розвиваю свій візуальний кругозір, загалом стараюся використовувати  якомога корисніше для розвитку, а не залипання. Виходить не завжди.

Книга: паперова чи електронна?

Паперова.

Книга, з якою асоціюєте себе:

Топ-книг-Аліни

Стівен Кінг «Темна вежа».

Недочитані книги:

Їх багато, маю сміливість кидати, якщо не йде. З останнього – Мілан Кундера «Безсмерття».

Особистість, котра надихає:

Немає однієї такої, надихають, скоріше, якісь конкретні події, спровоковані цими людьми, чи їхні вчинки. Іноді мене надихає Кріштіану Роналду, бо він просто людина-машина: неймовірно працює над собою, тож кожен раз, як він викладає відео зі спортзалу, я думаю, по-перше, ну нічого ж собі – у людини власний спортзал, а по-друге, що в нього тіло – це суцільний м’яз. Така колосальна робота! Що, зрештою, виливається у результат на полі, попри солідний вік як для футболіста. Часом мене вражають мої батьки, які, попри пенсійний вік, продовжують бути активними і зовсім не відповідають стереотипам про українців за 60 років. Вони досі багато працюють, ходять в театри та в музеї й галереї. Постараюся і я до цього віку не втратити бажання все це робити теж.

Музика, що створює настрій:

Останнім часом Blood Orange.  Вмикаю його або його радіо на Spotify (це функція, яка генерує плейлист подібної музики). Мені здається, це ідеально для осені, коли темно стає вже вранці, і потрібна хоч крапля розслабленого літа.

Топ 5 книг, які у вас асоціюються з містами:

Мені здається, що єдині “міські” книжки, які мені спадають на думку – всі про Нью-Йорк. Це найбільш художнє місто. Ніколи там не була, але, здається, вже обходила його вздовж і впоперек з сотнями прослуханих пісень, побачених фільмів і прочитаних книжок. Передусім з ним асоціюються «Щиголь» Тартт, «Темна вежа» Кінга та «Великий Гетсбі» Фіцджеральда.  Із українських міст в книжках пригадується Дрогобич в «Цинамонових крамницях» Бруно Шульца та Чернівці в «Історії, вартій цілого яблуневого саду» Максима Дупешка.

Останній фільм/серіал, що вразив:

We Are Who We Are – драма на 8 серій від режисера Луки Гуаданьїно. Це авторський серіал, який парадоксально дає трохи відпочити від кричущої поп-культури, хоча її тут багато в піснях, одязі і брендах фастфудів.

Міста, які ви відвідали і закохалися в них:

Мадрид-книги-з-собою-подорожі

Болонья, Санта-Маргерита, Стокгольм, Реус.

Топ 5 місць Києва, куди ви порадите піти:

Зустрічати світанки треба біля пам’ятника Матері-Батьківщини, а проводжати день на Юрковиці. Бажано, щоб при цьому була тепла пора року, бо Київ за опалого листя стає досить непривітним.

Голосіївський ліс, який тягнеться через Голосіївський парк, ВДНГ та доходить до Пирогова  – це теж обов’язково для відвідування у Києві, при чому в усіх з перелічених точок. Це просто щастя, що його досі не забудували всуціль, хоча намагалися і намагаються. Мусульманський ринок їжі на Дегтярівській – просто щоб відчути себе поза Україною: смачно, недорого і колоритно. Не знаю, чи існує ще десь подібне місце на материковій Україні.

Життєве кредо: 

Нема в мене якоїсь красивої фрази, щоб всі мої життєві правила зліпити докупи. Якби я хотіла набити собі татуювання, я б цього так і не зробила, бо не змогла би знайти слів для нього.

Кого б хотілося запросити на каву і в яку кав’ярню?

Останнім часом думаю про те, що частіше треба запрошувати до кав’ярні батьків. Вони вийшли з того часу, коли люди не звикли ходити по кав’ярнях, а я хочу їм показати, що можна розслаблятися, пити якісний напій в красивому інтер’єрі і з приємною музикою, і що це доступно. У Києві в мене багато  улюблених кав'ярень, бо це, без іронії, столиця кави. Мої улюблена – це Takava.

Якби писав/ла книгу, про що (кого) вона б була?

Мені завжди хотілося написати книжку про найбільшу мою любов – Київ. Колись так і буде.

Опишіть, як виглядає ваша бібліотека? Які там книги є? Які ви найбільше любите? Як упорядкована ваша бібліотека? Де купляєте книги для бібліотеки?

Домашня-бібліотека-читати

У мене кілька стелажів (основний в кімнаті, ще є в коридорі), частина книжок складена на підлозі. Порядку нема жодного, ставлю книжки як попало. Ніколи не думала над каталогом чи ще чимось таким. Книжки купую напряму у видавництв чи Книгарні Є та Yakaboo. З-за кордону ніколи нічого не возила, хоча проривалися. Та зрештою згадувала, що в мою ручну поклажу навіть шоколадний батончик не втиснеться. Насправді в мене нема сентиментів до паперових книжок, за винятком двох видань.  Перше – це «Цитатник» Сергія Жадана, який я залюбила в школі до потертостей і залишила там купу закладок. Друге – це «Снігова королева», та сама  з ілюстраціями Володимира Єрка: її мені вже у дуже дорослому віці подарувала мама. Вона якось згадала,  що ми не могли собі дозволити цю книжку в моєму дитинстві, хоча вона завжди заворожувала у вітрині книгарні «Сяйво»: ми часто зупинялися і задивлялися. У двадцять з гаком років мені її приніс Святий Миколай.

Улюблені книги: 

Стівен Кінг «Темна вежа».

Цей цикл з восьми книг забрав пів року мого життя: швидкість читання у мене була така, що я себе змушувала зупинятися, розбавляти серію іншими романами, аби розтягнути задоволення. Я не хотіла її закінчувати, але водночас останню книжку на 800 сторінок прочитала за два дні. Я просто зачинилася вдома і не відволікалася ні на що. Не пам’ятаю, щоб щось інше мене тримало з подібною силою. Я маю на увазі не лише книжку, а взагалі будь-що. Для мене ця серія була цілим життям, і я підсадила на неї ще кількох людей, які потім сказали мені “дякую”. Варто, мабуть, сказати, що цей фентезійний світ мене поглинув повністю, хоча я зовсім не люблю фентезі. Кінг називав цей цикл своїм magnum opus. Я думаю, якщо цей вислів можна сказати про читача, то це magnum opus і для мене – головна праця в моєму читацькому досвіді.

Стівен Кінг «11/22/63».

Це друга книжка Кінга в моєму списку. Тут варто сказати, що до неї я досить довго оминала Кінга, думаючи, що його книжки поверхневі і дуже маскультні. А я ж провчилася шість років на літературознавстві, захоплювалася Селіном та Акройдом. Але ця книжка зовсім перевернула мої уявлення про Кінга, я дуже пожалкувала, що не відкрила його для себе раніше. Його тексти – справжня енциклопедія Америки. Від якихось загальновідомих історичних подій до марки найпопулярнішого соусу на заправках північних штатів наприкінці 60-х років. Ви все це будете знати, поки читаєте його романи. Ви будете відчувати текст крізь тканину типових сорочок для робітничого класу, улюблені газовані напої американців, уявляючи себе на задніх сидіннях типових американських машин. Повне занурення в атмосферу.

Вільям Фолкнер «Шум і Шал».

Південна готика, до якої належить ця книжка, для мене – найвизначніший жанр в літературі, а Фолкнер – найвидатніший літератор. Для мене він є автором з найвищим класом письма. Ця книжка справді вразила: коли я її прочитала, то довго ходила обдумувала і провертала сюжет та композицію в голові, наче власні спогади.

Сергій Жадан «Цитатник».

Для мене це дуже цінна збірка, бо з неї почалася любов до української літератури і мови. В часи мого шкільного навчання українізація лише почала набирати обертів, і оці письменники, які почали робити українську мову модною, лише ставали видимими. Часто згадую, як читала її з дня у день після школи, їдучи в темній маршрутці: я пропускала крізь себе кожний образ, прочитувала його кілька разів: для мене тоді це було якимось прям відкриттям. Можливо, зараз вірші Жадана є кращими, адже техніка з досвідом вдосконалюється. Проте саме «Цитатник» був для мене скарбом. Це щось типу першого кохання – якийсь вибух неконтрольованих наївних емоцій.

Сол Беллоу «Дар Гумбольдта».

Роман втомлених людей, або ненав’язлива мудрість буття. Його прекрасний стиль надихнув  мене написати дипломну роботу. Сам автор називав свій роман “смішною історією про смерть”. Власне, воно так і є. Зараз це так трендово – кепкувати у мемах над власною смертністю, втомою, виснаженістю і так далі, тож якщо ви в цьому тренді, то вам точно зайде ця вишукана версія такої самоіронії.

Звісно, цей список умовний, бо наступного разу, коли мене таке спитають, я, скоріш за все, пригадаю щось ще і воно на той момент буде пріоритетнішим за назване сьогодні.

Мар`яна Паславська

Редакторка, відповідальна за SEO сайту.

Сторінка автора в Facebook

author photo
poster