Читай з OVO: підсумки першого тижня

24.11.2020

Переглядів: 422

http://chytay-ua.com/

15 листопада стартував щомісячний челендж із читання, оголошений Літературною агенцією «OVO»  - «Читай з OVO».

Читай забезпечує інформаційну підтримку цій, безперечно, чудовій ініціативі.

Умови участі:

15 числа кожного місяця читачам пропонується 3 книги для прочитання. Їх необхідно прочитати та написати відгук на всі три книги впродовж одного місяця. Відгуки потрібно залишати на ресурсах: Facebook (на своїй сторінці, репости в групах Враження.ua, Cучасна українська література, тощо), та Instagram з обов'язковими хештегами назви книги, автора, #ukrainianbooks , #ovo , #читай_з_OVO, #читайки та #вигравай_з_OVO.

В кінці місяця два письменники обирають найкращу рецензію на книгу третього. Кожен автор найкращого відгуку отримує винагороду в сумі 1200 грн за свою рецензію.

Книжки 1 челенджу з 15 листопада по 15 грудня:

1) Олександр Козинець. «Картка Марії». – ЛА «Піраміда», 2020 / @kozynets_poetry / Олександр Козинець | Чай з холодним дощем;

2) Cергій «Колос» Мартинюк. «Рок-н-рол». – «Фабула», 2020 / @sergiy_kolos / Сергій Колос;

3) Павло Матюша. «Кокліко». – Видавництво 21, 2020 / Павло Матюша

Мартин Якуб

Для мене дуже важливо щось знати про автора, перед тим, як прочитати книжку. Навіть читаючи класику, я знайомлюсь з біографією письменника. Літературний твір, на мою скромну думку, не може бути відірваний від автора, навіть якщо це повна вигадка. Світогляд, переконання, образ життя автора, неодмінно впливають на книгу.

Павла Матюшу я знаю особисто. Людина він, безперечно, цікава. Топ-менеджер великої корпорації, стратег, батько чотирьох дітей. Але попри ці серйозні регалії, всередині нього ховається вразлива романтична натура, яка не в силах терпіти несправедливості оточуючого світу. Ця його особливість, впевнений, заважає йому жити.

Однак саме вона допомагає йому у творчості.

Хоч він і заперечує, але герой його книги "Кокліко" отримав цю рису від нього у спадок. Да так, що обговорюючи з Пашою його книгу, я увесь час маючи на увазі героя, казав що "ти там у книзі зробив так-то і так".

Його герой не знає точно, як правильно чинити. Бо занадто включає мозок. Хоча відповіді на всі питання  прямо перед очима. Здається бери і роби.

Але як і в житті, ми рідко коли чинимо так як насправді хочемо. Знаходимо різні дуже важливі причини, чому нам не варто бути щасливими.

Пашин герой - не досконалий. І це робить його справжнім.

Від літератури всі чекають, що все має бути "розжованим". Є проблема, має бути рішення. Є питання, має бути відповідь. Ось те от чеховське ружжо, яке має вистрілити під кінець.

Але, як на мене, це робить твір одноразовим.

Найбільше нам запам'ятовуються книги, у яких автор недовідповів, недовідкрив, залишив читачеві простір для осмислення.

В житті ми не знаємо усіх відповідей, не знаємо навіть, що відбудеться через годину. Саме це його робить його неймовірним.

Скажу ще одне. Матюша поет. Я не дуже розуміюся на поезії, але сцена кохання у Люксембурському саду під дощем, мабуть найкращий образ, який мені зустрічався останнім часом.

Читайте українське! #кокліко #читай_з_ovo, #павломатюша, #читайки, #ovo

Тетяна Белімова

Друзі, давно вже хотіла розповісти вам про новий роман Олександр Козинець -- це "Картка Марії". Книжка вийшла цьогоріч у видавництві "Піраміда".

Передусім хочу звернути вашу увагу на оформлення роману: цупка обкладинка насиченого пурпурового кольору, яку надзвичайно приємно тримати в руках, демонструє зображення квітку амарилісу, що проростає з рук. Невипадково саме таке зображення прикрашає книжку, воно символізує Любов і Добро, що їх може зростити людина в собі й подарувати світові.

Про що оповідає роман "Картка Марії"? Ідеться про пошуки справжнього в собі, а в цій справі не обійтися без містичних одкровень. До того ж іще й простежується детективна лінія, а також і любовна з тонкими психологічними підтекстами, без якої роман про Любов годі й уявити.

Для кого ця книжка? На мій погляд, для читачів тонкої душевної структури, які шукають відповіді чи й навіть опертя в житті. Повірте, у "Картці Марії" ви знайдете душевний спокій і затишок, що його прагнули.

Насамкінець хочу привітати Олександра з прозовим дебютом і побажати йому подальших творчих звершень  #читай_з_ovo

Роксолана Сьома

#ukrainianbooks, #ovo, #читай_з_OVO,  #читайки,  #вигравай_з_OVO, #pavlo_matyusha, #kokliko

Ця книга, а особливо герой, викликають безліч суперечливих емоцій. Впродовж першої половини роману я подумки називала героя "шматком лайна". Вибачте за грубість! Але якими іншими словами можна назвати чоловіка, з вини якого його ж кохана впала в кому, а він тим часом цілиться на її "тепле" місце? Та й поведінка в інших ситуаціях не викликала симпатії. В процесі читання підозрювала, що так має бути, таким є авторський задум. І не помилилася. Pavlo Matyusha, психологічний портрет героя вийшов більш ніж переконливим! Та й карколомний фінал розставив усі крапки над "і". Щоправда, кілька питань таки лишилося. Наприклад, чому герой носив виключно червоні шкарпетки і що сталося з єдиною парою чорних? Або: чому, на яких підставах мав ухвалити рішення про відключення Вероніки від апаратів, коли юридично був їй ніким?

Резюме до цього роману можете побачити на другій світлині Браво, авторе! #кокліко

Світлана Привалова

вихідні - це коли за добу написала навчальну програму майже на 150 годин  і прочитала роман.

«Кокліко» Павла Матюші.

рік тому, на початку червня, на терасі Майстер-класу Павло презентував свою поетичну збірку Париж. Сплін.

то для мене Кокліко починається саме з тієї збірки: тональність закоханості, Париж (хоча тут не тільки Париж, а ще купу міст), жінки, пристрасть - це все було там. і я розумію з яким ліричним героєм зустрілась знову.

...

головний герой роману - мрійник, як його називає Вероніка. і коханий, як його називає Ольга. дві жінки як дві ідеології. як два шляхи. один в Женеву, інший - вибір залишитися вдома, у Києві.

одна жінка існує поряд, інша приходить уві сні. тобто все як буває в житті.

у класичній літературі - це традиційна схема, коли герой стоїть серед жінок і вибору, як на мінному полі. бо хто не розривається між кількох пристрастей - той не живе)) за рахунок цього роман пульсує і читається швидко.

триста сторінок з героєм, який, як скаже йому у докір Ольга, не переймається справами держави, хоч працює на неї, і не переймається жінкою, хоч з нею живе.

тут є про що говорити, якщо вивести дискусію на пафосний рівень - герой нашого часу. тільки дуже хотілось, щоб заруби, які герой переживав в Адміністрації були означені більш чітко. бо склалось враження, що вони там тільки пили напіткі покрєпчє.

імпонує, що герой у своїх думках вкрай відвертий: наприклад, відчуває суперництво зі своєю жінкою і говорить про це; думає одружуватись, потім побачивши першу ліпшу італійку на вулиці - передумує  - і теж це озвучує.

у романі відчувається смак подорожей і смак алкоголю, непоборність травм і пристрасть, як головний імпульс.

...

слід сказати, була сцена, яка мене змусила спинитися. бо це було несподівано і круто! але спойлерів щодо неї - не буде. дочекаюсь офіційної великої презентації - поставлю питання щодо цього наживо.

наразі хіба хочеться побажати Павлу творчого лету і щоб писалось далі.

Кокліко - з французької - мак.

красиве звучання.

змістовний символ.

і нарешті є у тексті сучасного роману навіжені у своїй пристрасті жінки, які вас не відпустять ні у снах, ні наяву.

а ще страшенно захотілось круасанів.

#кокліко #читай_з_ovo

Ігор Зіньчук

Олександр Козинець. Карта Марії. - Львів: ЛА Піраміда., 2020 – 288 с.

Кожна зустріч в житті є невипадковою – саме такою була перша думка, коли перегорнув останню сторінку нового роману Олександра Козинця «Карта Марії». За жанром це – психологічний роман, адже автор акцентує увагу читача на внутрішньому світі персонажів, їхніх переживаннях, найпотаємніших прагненнях, думках.

Повна версія відгуку за посиланням.

Валентина Семеняк

Роман «Картка Марії» з небесної книжкової полички: у точці перетину Світла

К59 Козинець, Олександр Картка Марії: роман / Олександр Козинець – Львів : ЛА «Піраміда», 2020. – 288 с.

Почну здалеку. Жива і нежива природа, що нас оточує, має своє призначення на Землі. Візьмімо за взірець річку, зокрема, воду: вона тече і напоює все живе. Вогонь  спалює і дає тепло; магніт притягує залізо, а сонце… Ви можете уявити нашу планету без нього?

Повна версія відгуку за посиланням. 

Саня Малаш

#ukrainianbooks , #ovo , #читай_з_OVO,  #читайки та #вигравай_з_OVO, #ОлександрКозинець, #КарткаМарії

Усі ми знаємо біблійний вислів: «Лікарю, зцілися сам!», і більшість із нас переконана: допомагати іншим варто лише тоді, коли маєш достатньо ресурсів для себе, рятувати інших доречно тоді, коли впевнений, що не потонеш перший. Тому 80 відсотків читачів (за моїми попередніми наївними прогнозами) не втримаються від спокуси наклеїти на обкладинку книги Олександра Козинця "Картка Марії" наліпку:

НЕ НАМАГАЙТЕСЯ ВІДТВОРИТИ У РЕАЛЬНОМУ ЖИТТІ

А втім, 20% уже так робили, і в них навіть вийшло, тому в головному героєві вони впізнають себе.

Сюжет стартує від знайомства з…ну, як би його правильно назвати – класичною гусінню, яка, здається, вже змирилася з тим, що ніколи не стане метеликом. Влад Карпенко – типовий Ніхто на прізвище Ніякий. Так, у нього є якась там робота, яку кинути жаль, бо приносить сякі-такі гроші. Але немає Справи. А роботу від справи відрізняє те, що перша задовольняє матеріальні потреби (між яких і почуття безпеки), друга ж покриває потреби духовні, й тут ми бачимо величезну дірку, яку не затулиш ні пірнаннями в басейн, ані солодкою випічкою від люблячої дружини, ні навіть телефоном, у якому «зависав» головний герой під час їди.

Попри те, що Влад (принаймні, так про нього кажуть інші) цікавий, харизматичний і симпатичний, в нього фактично немає друзів. Але це ніби як і не трагедія. До серця пригорне й обсипле компліментами дружина Люда, щиру добру пораду дасть мама, за певну плату вислухає психотерапевт. Про те, щоб самому стати потрібним комусь, не йдеться. Та й важко уявити, що герой на це здатен. На початку історії він справляє враження вщент вигорілої людини. Що з такого візьмеш, крім психоаналізу?

Та одного дня Влад зустрічає в трамваї просту літню пані, яка виявляється… Дівою Марією.

Тут я трохи відійду від сюжету й нагадаю, що Діва Марія, якщо вірити свідченням про неї, була покликана лишитися в храмі й присвятити своє життя Богу. Перелом настав після з’яви Гавриїла Архангела, коли дівчина дізналася, що Бог має іншу волю щодо її подальшого шляху. А могла б сказати: «Та ну, це якась маячня», - і не була б вона матір`ю Христа, бо навіщо, коли й так непогано живеться?

Влад певною мірою повторює долю Марії, він також присвятив себе, але не Господу, а своїй внутрішній порожнечі, своїй бульбашці, в якій тепло й комфортно, хоч і нудно. Однак бере з рук Марії картку – й відтоді його життя вже не буде таким, як раніше…

Люди, з якими протягом року перетнеться Влад, здебільшого будуть чимось схожими на нього. Інколи ці подібності будуть явними (чотирирічна дитина, яку не зрозуміли батьки; дівчина, яка обрала більш вдячний спосіб заробітку; дівчина, яка не може пережити-перерости втрату найближчої людини), інколи – бажаними (визнана літераторка; масажист, який одного дня зрозумів справжнє призначення), а інколи – глибоко схованими (багата владна пані, яка всіляко противиться чужим спробам розкрити її справжнє «я»). Влад, не будучи в ресурсі, втрутиться в їхні долі та змінить звичний їх плин. Щоб здобути ті самі здібності для себе.

Часто ті, хто не може впорядкувати власний світ, усе ж роблять це шляхом сублімації. Але в «Картці Марії» герой отримує шанс не просто зібрати нового себе з деталей, виточених у різний час на різних заводах, а й почати вдосконалюватися, рости, еволюціонувати, аби стати собою справжнім. І врешті-решт перетворитися на надлюдину, деміурга, за чиї праці – навпомацки! – щедро платять олігархи та якого запрошують до омріяної країни, підтверджуючи тезу про мистецтво без кордонів.

Світлана Ткаченко

Було в мене правило: не читати абияких книжок допоки не перечитаю must read, щоб наздогнати тих, хто має профільну літературну освіту, і просто щоб випадково смак не зіпсувати. Але добренька я. Хочеться підтримати людей, з якими перетинаємося у літературному колі, просто симпатичних, просто тих, кого вихваляють. Видавці бідкаються, автори нерідко й за свій рахунок друкують. Ну і допитливість губіть кішок: що ж там таке пишуть мої соратники, що їх видають, а я ще не наважуюся на велику форму? Ну ви знаєте... Та коли це я слідувала правилам? Все одно траплялися покупки та подарунки з тієї серії. Так минулого чи вже й позаминулого року, здається, я прочитала найгіршу книжку у своєму житті. Це був не просто жах. Це був жахливий жах. Це був неймовірно безграмотний тупий безвідповідальний жах, сповнений зневаги видавця до читача. Такий, що мені соромно було тримати цю книжку вдома. І до бібліотеки не віднесеш таку гидь. І навіть підперти нею моє розчахнуте вітринне вікно, щоб петлі не провисали від ваги, було соромно. А раптом хтось зацікавиться, що це я читала. Я позбулася тієї книги, відфрендилася від автора і поставила хрест на тій конторі, що рекомендувала автора до прочитання. Ну і близьким друзям по літературі розказала, що думаю. Бо ще як беру визнаний текст когось із класиків і кидаю на половині, я можу це пояснити вузькістю власного мислення або простими «не моє», «я чесно намагалася», і я собі це прощаю. А витрачений час на погань я собі простити не можу.

Так от, «Кокліко» Павла Матюши Pavlo Matyusha – перша прочитана книга когось із невизнаних зарубіжними преміями і 20-тисячними накладами після того випадку. Тому на ній лежала особлива відповідальність – навчити мене ото «розвидіть».

І Павло Матюша впорався… Присягаюся – історія, розказана Павлом, викликає емоцію, запитання і думки.

Ця історія про героя, якому важко дається боротьба із власними слабкостями, який не зумів вчасно сепаруватися від матері і тому робить це по-підлітковому тепер,  якому потрібно зробити етичний вибір між життям та смертю найближчої людини, з яким я персонально стикалася у своєму житті. Не кожному так «щастить», тому цікаво відповісти собі на запитання «а що зробив би я». Він кохає жінку, яку не може відпустити. Любовна історія і етичний вибір – це головна тема твору, а ще там є детективна лінія із друзями для любителів гостросюжетних міжсобоїв.

Особлива подяка за образ мами. Я більше ніколи не назву своїх дорослих дітей «синочка» і не повчатиму правильному харчуванню. Паша, присягаюся!

Автор звертається до мого найулюбленішого прийому – ігор із підсвідомістю героя, викликаючи у читача химерне відчуття передбачення «реальних» вчинків. До речі, не зважаючи, що герой на 200 з 300 сторінок займається сексом або цілується, автор не написав жодної еротичної сцени. Саме це, а не міркування щодо стосунків промовляло мені про героя може й більше, ніж автор хотів. Ще мене не полишало відчуття, що я розмовляю із автором. І оскільки автор у житті вельми симпатичний і харизматичний мужчина, то «йой, най буде»!

Звісно, в мене були запитання до автора, які я не посоромилася задати особисто. Звісно, я можу перелічити нюанси, з якими не погоджуюся. Звісно, мені стрічалися невдалі речення і навіть дві коректорські помилки, бо я уважна читачка. Але Богом клянуся, фінал мені дуже сподобався. Так із ними усіма і треба було вчинити! 

#читай_з_ovo

Коля Кулініч

З великим задоволенням прочитав #Кокліко, дебютний роман Павла Матюші. Динамічний трилер, який розгортається між реальним світом і замареним потойбіччям. Ідеальне чтиво для літа. Втім... і для осені теж. Поспішайте до книгарень, друзі! #читай_з_ovo

iryna_and_books

Павло Матюша "Кокліко"

Видавництво: @vydavnytstvo21

Кількість сторінок: 304

Як завжди, прочитавши анотацію в голові починають складатися певні уявлення про книгу. Але вже з перших сторінок я зрозуміла, що всі вони були хибними ( ну майже всі).

2014 рік. Початок війни на Сході України. Молодий фінансист після втрати коханої хоче розпочати нове життя у перспективній Швейцарії. Але в останній момент давній друг змінює усі його плани. Чоловік залишається в Україні та починає працювати в Адміністрації Президента. Здається, що нова робота має відволікти головного героя від проблем, але натомість появляються нові.

Книга схожа на щоденник. Читаючи ти зухвало влазиш в чуже життя та починаєш ритися в брудній білизні молодого чоловіка. Блукаєш стежками його свідомості.

Щодо свідомості.

Мені важко було перемикатися між оповідями, спершу я губилася між реальним та вигаданим, минулим та теперішнім, але згодом уже звикла до таких переходів.

Текст затягував, зникло бажання відволікатися на інші книги. Хотілося одного - дізнатися який вибір зробить чоловік.

Ближче до фіналу все змінилося.

Шок.

Хто ті люди, що оточують? Хто друг, а хто ворог?

Потім був фінал. Все як в прискореній зйомці. Події так швидко змінювалися, що я перечитувала речення по декілька разів, а в голові крик "Як так? Серйозно? Я нічого не переплутала?"

..................

Автор піднімає на загальний огляд багато тем, яких ми зазвичай стараємося уникати.

Евтаназія, життя після смерті близької людини, війна, політична ситуація в державі. І все це заправлено добірним алкоголем та цинізмом. А куди тепер без них?

Моментами мені було дуже складно читати, психологічно складно. Тим паче, що в моєму житті теж була людина, яка довгий час лежала без свідомості. Вона померла, а я ще досі не можу відпустити її, адже не сказала при житті усього найголовнішого. Не встигла нічого змінити, виправити.

Вона не мріяла про затишне кафе, як Арчі. Але я впевнена, що одного дня я віднайду її "кокліко".

Дякую @matyusha.pvl за книгу! Це геніально!

#ukrainianbooks #ovo #читай_з_ovo #читайки #вигравай_з_ovo @lit_agency_ovo #іра_читає #кокліко #павломатюша #світмаєзнатищоячитаю

my_book_escape

Приготуйтеся... Буде дуже музично, не менш щиро та кайфово!!!

"Рок-н-рол" Сергій "Колос" Мартинюк @fabulabook

Бекстейдж, закулісся, несказане, і те, що залишається поза увагою...

Особисто мені, завжди було страшенно цікаво, як живе гурт, після чи до того, як відіграє останній акорд на сцені. Як виглядають будні музикантів, про що вони розмовляють, як сперечаються, де беруть гроші на все це і звісно, натхнення.

Історія, описана в книзі, сторицею дала мені відповідей на усі запитання. Щиро та відверто, приватна екскурсія за лаштунками українського року та шоу-бізнесу.

Пригоди гурту “Дерти Лаха” (як на мене неймовірно гротескна назва) - це миті успіху, зради, мрій, випробувань, депресій і любові, одночасно і сторицею.

- Що ми бачимо зовні?

Фатальних, неголений, брутальних рокерів, від яких зносить дах малолітнім фанаткам. Хітові композиції, дорогущі музичні інструменти, інтерв'ю, релізи альбомів і успіх. Ріки алкоголю, безкінечні вечірки, можливо наркотики, безлад, згасаючу славу, спроби повернутися на велику сцену.

- Що ж всередині?

Впершу чергу, неймовірна любов до музики (попри всіх і все), щире бажання поділитися, титанічні зусилля, особливо на початках. Вкладені чималі гроші (можливо, останні), час, робота. Велика напруга та хвилювання чи "зайде" загалу. Безліч страхів та нервів. Все це лишається поза сценою, поза увагою. А дарма...

Гурт "Дерти Лаха" із усіх сил, намагається не викинутися на берег, як символічно описаний океанський кит на схилі Дніпра. Із останніх поривань та коштів, група їде записувати новий альбом. Величезні надії, амбіції та внутрішні суперечності. І події, що за тиждень назавжди змінять життя кожного учасника гурту. Хочете дізнатися чи вдасться їм повстати про течії? Обов'язково читайте роман!

Так, як я душа дуже фестивальна, то було дуже приємно побачити стільки згадок про знайомі гурти. Одразу захотілося послухати гарної музики на повну гучність, тому я вмикаю Ramones і Green Day, а всім любителям сильного акорду, щиро рекомендую почитати!

Все буде РОК! #escape_books #сергіймартинюк #ukrainianbooks #ovo #читай_з_OVO #вигравай_з_OVO #читайки

Редакція Читай

Редакція літературного порталу Читай

author photo