Правова система Дискосвіту Террі Пратчетта

Це була правова держава, і вона поважала вибір кожного з громадян.

Проте саме тому кожен громадян мав право

давати поради іншим громадянам.

(«Правда» Террі Пратчетт)

Вибудовуючи власний Літературний Всесвіт, варто подбати про деталі. Не те, що правова система була всього лишень дрібницею, однак, письменники-творці-власних-світів дуже часто залишають цю «деталь» за дужками літературної інфраструктури. І віддають її на домисли/розсуд/фантазію (потрібне підкреслити) читача.

Здавалося б, для чого взагалі певні узвичаєні, формалізовані правила поведінки, установлені та санкціоновані державою для регулювання суспільних взаємовідносин у світі, де зазвичай усім заправляє магія чи неприродне, надприродне, космічне чи космологічне? У нас на цей рахунок щонайменше два аргументи. По-перше, задля формування уявлення про одвічні категорії («добро», «зло», «справедливість», «порядок») крізь призму реальності. А по-друге: часом письменники пропонують щось настільки божевільне, що цілком могло б «прижитися» у реальному світі.

Британський письменний Террі Пратчетт є геніальним у багатьох речах: умінні писати просто про складне, описувати Смерть так, як більшість не може написати про саме життя, висміювати літературні героїчні штампи, вплітати гумор і сатиру у свої тексти тонко і безпощадно.

А ще він вигадав для свого Всесвіту унікальну систему права – просту і смішну але, водночас, дієву та ефективну.

Читайте також: Террі Пратчетт «Колір магії»

Отже, розглянемо правову систему Дискосвіту на прикладі найпопулярнішого міста – Анк-Морпорку. Як і будь-який мегаполіс він приваблює чимало приблуд у яких за пазухою замість трудової книжки судові вироки у кримінальних справах. Та й кількість місцевих етнічних меншин і сумнівних елементів монобільшості на анк-морпоркський метр квадратний просто вражає. Як навести у цьому лад й не перетворити місто на суцільну «пекельну кухню» чи «троєщину»?

Річ утім, що тамтешня правова система заснована на суспільному договорі. Це і є запорукою гармонії та порядку. А усі професійні прошарки діють через гільдії. І якщо Гільдія музикантів (дискосвітівській варіант організації колективного управління щодо збору роялті за виконання музики), Гільдія блазнів чи Гільдія друкарів та граверів є цілком природнім та логічним втіленням профспілки, то Гільдія вбивць, Гільдія злодіїв, та Гільдія жебраків – не зовсім типові для будь-якої правової системи. Загалом у Анку діє за різними джерелами від 50 до 300 різноманітних гільдій.

Абсолютну владу в Анку втілює патрицій. Ця посада є виборною – теоретично патриція обирає місцева рада, до якої входять представники багатих і впливових родин, але фактично, патрицієм стають за результатами убивства попередника або революції.

Зараз містом керує цинічний і прагматичний Патрицій Ветінарі. Його приголомшуючим ноу-хау стала… легалізована злочинність:

«Патрицій міркував так: злочинність існує віддавна, отже, вона нікуди не подінеться, тому варто принаймні зробити її організованою» («Варта! Варта!» Террі Пратчетт).

Отже, Гільдія злодіїв стала відповідальною за крадіжки. За ініціативою правителя Ветінарі там було впроваджено бюджетну політику, плани, але найголовніше – жорсткий захист робочих місць. Зате Гільдія «гарантувала стабільний рівень злочинності». Ефективно діяла система самоврядування: самі крадії стежили за виконанням плану, а також карали несанкціоновані злочини.

Злочинність понад встановлені межі не допускалася. Деякі заможні громадяни діяли на випередження і вносили певні преміум-внески Гільдії, натомість їм гарантувався спокій. За подібним принципом діє і Гільдія Жебраків (одна з найстаріших, наймогутніших та найбагатших Гільдій Анку).

Дійшло до того, що Гільдія злодіїв побудувала власне училище з стаціонарною формою навчання. Але найпотужнішим навчальним закладом був університет при Гільдії убивць: він вважається одним із найліпших, і чимало аристократів віддають туди своїх дітей для здобуття відмінної освіти (у навчальному плані переважають гуманітарні науки та науки про мистецтво). За статистикою, тільки один із п’ятнадцяти випускників працює «за професією» найманим вбивцею.

Читайте також: Террі Пратчетт «Морт»

Правоохоронна система у такому структурованому світі, природно, занепадає. Законодавчі акти, якими керується варта, були написані на сувоях. Приміром, Загальний кримінальний кодекс датований ще 1678 роком і відтоді не переглядався (не було потреби).

Інший нормативно-правовий акт (яким, щоправда, керується тільки одна людина у формі) має назву «Закони і постанови Анк-Морпорку». Цей документ був ухвалений ще у часи, коли Сторожа (саме так називається тамтешня поліція) була «місцем, де дбають, аби люди шанували закон і робили, що сказано» («Варта! Варта!» Террі Пратчетт).

Тепер анк-морпорківці не розрізняють Справедливе і Несправедливе. А Сторожа діє за принципами: не бігати занадто швидко, не встрявати у сутички, не привертати до себе надмірної уваги. В Анк-Морпорку не можна просто ходити й заарештовувати злодіїв із Гільдії. Усе просто: патрулюючи вулицю – усе має бути гаразд. А якщо не все гаразд? Знайти іншу вулицю.

Функції дискосвітівської асоціації адвокатів виконує Гільдія адвокатів. Основний принцип: чим ви багатші, тим ви невинніші. Членами Гільдії є напрочуд колоритні законники, наділені особливим здібностями. Наприклад, адвокат пан Підступп здатний «говорити спеціальним адвокатським голосом, що здавалося, всмоктував гроші кожною ноткою» («Правда» Террі Пратчетт).

Добре розвинене у місті звичаєве право. Так, жителі Анк-Морпорка поважають традиції, особливо коли ті стосуються ухиляння від податків («Душевна музика» Террі Пратчетт).

Доволі передовою є пенітенціарна система. Патрицій Ветінарі керувався наступним: «Ніколи не будуй темницю, в якій не хотілось би провести нічку на самоті» («Варта! Варта!» Террі Пратчетт). Ба більше, ніколи не будуй темниці, від якої не матимеш ключа.

Проте не варто забувати й про інший бік Дискосвіту: магічний. Магія у Пратчетта також діє за певними правилами та законами. Основне правило магії: не можна порушувати основні правила.

Але коли досягаєш певного рівня, починаєш усвідомлювати, що є ще й інше правило: якщо порушуєш правила, порушуй їх усі («Віщі сестри» Террі Пратчетт)!

Підтримати нас можна тут - Підтримати проект