Агатангел Кримський: Страчений феномен

17.01.2021

Переглядів: 1085

http://chytay-ua.com/

15 січня 1871 року у Володимирі-Волинському народився Агатангел Кримський – видатний історик, перекладач, науковець, сходознавець, вчений. 14 січня 2020 р. до 150-річчя з нагоди дня народження Агатангела Юхимовича в Українському інституті національної пам'яті відбулася  онлайн відеоконференція «Агатангел Кримський: Страчений феномен».

Цей захід було присвячено обговоренню відомих та невідомих сторінок життя А. Кримського. 

В онлайн-конференції брали участь авторитетні дослідники творчої спадщини видатного вченого. А саме:

Володимир Підвойний, доцент кафедри східної філології Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського, м. Київ

Марина Гримич, письменниця, докторка історичних наук, м. Бейрут

Володимир Омельчук, науковий керівник проекту видання «Східні традиції державотворення» на пошану А. Кримського, м. Київ

Олена Романова, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту сходознавства ім. А. Кримського НАН України.

Богдан Янович, науковий співробітник Володимир-Волинського історичного музею.

Модератор – Наталка Позняк-Хоменко, Український інститут національної пам’яті.

 

Пропоную стислий конспект цього заходу. Відеозапис всієї дискусії дивіться за посиланням.

 

Наталка Позняк-Хоменко: Агатангел Кримський – феноменальна особистість, людина, яка мала феноменальне чуття до мов, яка жартувала, що «легше знайти мову, яку вона не знає, ніж мову, яку вона знає». Деякі дослідники кажуть, що він знав 58 мов, деякі кажуть, що близько 100, тому що крім знання мов, володів діалектами, які розрізняв, людина, яка внесла величезний вклад у розвиток світового сходознавства, стояла біля витоків Української академії наук, все життя присвятила науці. 

Будемо говорити про видатну особистість, мовознавця, сходознавця, людину, яка відкрила для себе Україну і зробила величезний внесок у розвиток української науки та України. 

Народився А. Кримський 15 січня 1871 року, на Волині, у Володимир-Волинському. Є достовірний історичний факт, що предок Агатангела Кримського був мулою із Криму, з Бахчисараю, йому довелося тікати, він знайшов собі прихисток у Білорусі. Із Білорусі пішов рід А. Кримського і звідти він опинився на Волині. 

Н. Позняк-Хоменко. Що відомо про рід Кримського і що ви знаєте про перші роки його життя?

Богдан Янович: Батько Агатангела Кримського, Юхим, прибув на Волинь з Білорусії, оскільки був талановитим учителем історії і географії. У своїй біографії Кримський писав, що «народився на Волині, у сім`ї дуже бідного учителя історії і географії», а у листі до Бориса Грінченка: «Хоча я багато жив на Наддніпрянщині, але, все таки, родом я волиняк». Будинок, де жила родина Кримських, не зберігся до нашого часу, але знаємо, що прибувши на Волинь, Юхим Кримський працював службовцем царської пошти. Будинок пошти зберігся у Володимирі-Волинському до сьогодні. 

Згодом Ю. Кримський починає працювати викладачем історії та географії у двокласному училищі міста Володимира-Волинського. Батько був наставником для Агатангела Кримського і також знав багато іноземних мов. Юхим Кримський володів прекрасною бібліотекою, яка нараховувала понад 2 тисячі книжок, і Агатангел Юхимович ще в юнацькі роки перечитав усі їх усі. Дід, А. Кримського також володів іноземними мовами. 

В родині Кримських існує переказ, що далекий предок – мула із Криму також володів великою бібліотекою, яку перевіз згодом до Білорусі. Гаслом родини Кримських були слова: «Вчити і знати». Агатангел Юхимович вчився усе своє життя. У Володимирі-Волинському родина Кримських жила рік чи два. Згодом Ю. Кримський пише підручники з географії і за отримані гонорари будує будинок у Звенигородці, цей будинок зберігся до сьогодні.

Н. Позняк-Хоменко: Офіційно А. Кримський народився у Російській імперії, батько був кримським татарином з білоруським корінням, мама, за словами А. Кримського, була полькою з Литви. Якою мовою розмовляли в родині Агатангела Кримського? Є версія, що він почав вивчати українську в Колегії Галагана під впливом Житецького. Так чи ні?

Б. Я. Так, звісно, ви все правильно говорите. В родині А. Кримського спілкувалися здебільшого російською мовою, але під впливом Павла Житецького, під час навчання в Колегії Галагана, Агатангел Кримський почав цікавитися українською мовою і став щирим патріотом України. Він багато робить для написання праць по вивченню української мови.

Н. Позняк –Хоменко. У вас в музеї є артефакти родини Кримського. Що збереглося?

Б. Я. Так, ми дуже пишаємося цими артефактами. До 100-річчя з дня народження А. Кримського директор музею спілкувався із прийомним сином Агатангела Кримського – Миколою Кримським, який передав до експозиції нашого музею артефакти: театральний бінокль та перо, яке свого часу тримав у руках А. Кримський, а також зажим для паперу та канцелярське приладдя, яким користувався А. Кримський. Також маємо оригінальні фотографії А. Кримського у гімназійні роки, фото його батька Юхима Кримського та світлину будинку родини Кримських у Звенигородці.

У фондах музею маємо похвальний лист, який підписав батько вченого Юхим Кримський. На подвір`ї Володимир-Волинського академічного коледжу є чи не єдиний у світі пам'ятник-погруддя А. Кримського.

 

Н. Позняк-Хоменко: У Агатангела Кримського була дуже велика бібліотека. Коли вчений переїжджає до Києва на запрошення Володимира Вернадського, то поставив умову, що переїде, якщо йому виділять вагон у потязі для перевезення бібліотеки та колекції грамплатівок, тому що він був великим шанувальником оперного мистецтва. Були в нього і марки. А щодо бібліотеки... Якими були уподобання А. Кримського? Як формувалася ця бібліотека: з юнацьких років і, можливо, далі? Відомо, що значну частину бібліотеки було втрачено, на жаль, безповоротно.

Володимир Підвойний: Для мене Агатангел Кримський – це перш за все – людина-борець, людина, яка змогла протистояти системі: адміністративній, бюрократичній – багатьом системам у різних її іпостасях та формах. Його боротьба проти системи була тихенькою, латентною і закінчилася трагічно, але думаю, він зумів побороти цю систему. Особисто для мене він є переможцем. 

Для кожного А. Кримський відкривається невідомими гранями. Два роки тому мені пощастило у бібліотеці ім. Вернадського, продовжити бібліографічну дискрипцію частини бібліотеки А. Кримського, яка знаходиться у фондах Національної бібліотеки Вернадського. Для мене це такий критичний момент, що людина, працюючи в Москві, напевне, маючи всі преференції науковця, викладача, залишає все і повертається на батьківщину, до Києва. 

Кримський – це найпотужніший, найвидатніший бібліофіл свого часу. Книга облігаторно була присутня упродовж його життя, бібліофільські погляди, традиції почали формуватися в сім`ї. Це була сім`я надзвичайно освічена. Ми говоримо про Юхима, який був письменником і, власне, бібліотекарем. Треба згадати його публічну бібліотеку, яка існувала у Звенигородці. Як показують дослідження краєзнавців, дід А. Кримського, Степан, також був у тренді тогочасних бібліофільських традицій. Книга завжди була присутня біля Агатангела.

Н. Позняк-Хоменко: Яка ця книга була? Яка література цікавила А. Кримського? Яка подальша доля його бібліотеки?

В. П. Мені здається, його цікавило все. Володимир Литвин, дослідник із Звенигородки, пише, що у бібліотеці діда Агатангела, Степана, були східні рукописи. Бібліофільська традиція починає формуватись від діда Агатангела. Малий Агатангел потрапляє у місто Острог, де живе у своєї тітки, яка керує місцевою бібліотекою. Крім того, Острог на той час був центром ісламознавчих, сходознавчих досліджень. Згодом він переїжджає до Києва, потім потрапляє в Колегію Галагана. Агатангел Кримський постійно удосконалює свої знання. Далі він потрапляє у Москву.

Ще один етап в житті вченого – це навчання у Лазаревському інституті східних мов, на той час – найпотужніший на теренах Російської імперії сходознавчий напрямок. В колекції-бібліотеці Кримського збереглися каталоги, які підготували викладачі і бібліотекарі. 

Далі А. Кримський потрапляє в Ліван. Там «шліфуються» його бібліофільські погляди. Нещодавно вийшла монографія Ігоря Осташа. Для мене це було своєрідне відкриття. Життя А. Кримського в Лівані додало до цього бібліофільського досвіду надзвичайно багато. Після стажування в Лівані починається надзвичайно оригінальна й цікава робота як викладача, доцента, професора в московському університеті. Весь час відбувається акумуляція книжкових джерел. Далі він переїжджає до Києва і 20 тисяч – це величезний обсяг томів!

Після 30-х рр. доля цієї бібліотеки набуває трагічного стилю. У Звенигородці, де А. Кримський проводив студентські канікули і відпустки як викладач, теж була потужна бібліотека. Далі Агатангел починає працювати на відповідальних посадах в Академії наук України. Мені здається, що принаймні вдвічі ця бібліотека мала б збільшитися. В тематичному форматі ця бібліотека надзвичайно широка, простіше сказати, чого там немає, ніж пояснити, що є.

Н. Позняк-Хоменко. Це була більше наукова література чи література художнього спрямування? Зарубіжні чи українські книги?

В. П. Перш за все, це сходознавство, його улюблена справа: арабістика, тюркологія, іраністика. Надзвичайно потужний сегмент бібліотеки – курдологія. Цей напрям поки що не дуже представлений на українському науковому просторі, але Кримський зумів зібрати чималий контент курдологічного формату. Дуже чітко визначається такий напрямок, як кавказознавство, можна виділити студії з проблем Середньої Азії, Близький Схід, і україністика присутня. 

На початок 30-х рр бібліотека Кримського складалася з 40 тисяч томів. На сьогодні, за приблизними підрахунками дослідників, ми маємо 15 тисяч томів, тобто значна частина цих артефактів десь зникла.

14 тисяч 800 одиниць представлено у фондах Національної бібліотеки ім. Вернадського. Є описаний оригінальний, цікавий книжковий контент, який знаходиться в Інституті сходознавства Імені Кримського. Ще частина книг знаходиться в Інституті мовознавства АН України. Найпрезентабельніші артефакти з бібліотеки Кримського знаходяться у Києво-Могилянській академії. Деякі бібліотечні артефакти вдалося знайти у Звенигородському краєзнавчому музеї Шевченка. Як на мене, зібрання бібліотеки Кримського в єдиний контент, було б, можливо, найкращим способом вшанувати пам`ять цієї надзвичайної людини. 

Н. Позняк-Хоменко. Яким читачем був А. Кримський?

В. П. Він настільки любив будь-яку книгу... Єдине, що він собі дозволяв, – це поставити знак NB, але простим олівцем, ледь помітно. Іноді писав на форзацах книг «у Звенигород.», щоб позначити, що книга повинна знаходитися у його бібліотеці в Звенигородці. Він був дуже акуратним читачем.

 

Н. Позняк-Хоменко. Чому А. Кримський обрав саме сходознавство як основний напрям діяльності? Це була тогочасна мода чи його якісь внутрішні переконання?

Олена Романова. Це був цілий комплекс впливів, у тому числі і походження. Я б не назвала його сім`ю татарською, хоча в нього були татарські корені батька. Якщо говорити про ідентичність кримських татар, то це іслам і мова. Основною мовою в сім'ї Кримського була російська. Його батько працював в російській системі освіти. Якби на батька написали донос за те, що він спілкується чи навчає дітей української мови, його звільнили б посади. 

А. Кримський говорить, що єдиною мовою, якою говорила його мама, – був північний діалект української мови. Це діалект, яким говорять в районі Чорнобиля. Він пише, що в сім`ї говорили не тільки російською, а й українською. Діти знали обидві мови, але українську на рівні діалекту. Він чув різну мову селян, і українську і російську. Всі мови давалися йому дуже легко. В шкільні роки у школах, де навчався, А. Кримський був визнаний найкращим учнем, хоча це був учень, який відстоював свою точку зору, відстоював права учнів, тому він міг бути найкращим, але не зовсім любимим. Кримський виграв стипендію на навчання в Лазаревському інституті, сім`я була не дуже заможна. Кримський мав дуже хорошу шкільну освіту. Він був дуже розумний і навчався за рахунок того, що йому надавали ці стипендії.

Агатангел Кримський – сходознавець світового рівня, фундатор українського і російського сходознавства. Сходознавство розвивалося в Європі, в імперіях. Російська Імперія на той час, хоч і загарбаладуже великі території, не була країною із розвиненим сходознавством. 

На кінець XIX ст. сходознавство тут (в. Рос. Імперії – прим: І. З.) тільки формувалося і А. Кримський був одним із тих, хто його формував. Кримський працював в Москві, в Лазаревському інституті, окремі лекції також давав в інших навчальних закладах Москви. Коли почав викладати в Лазаревському інституті, то виявив, що робіт російською мовою, скажімо, з арабістики, немає, і йому доводилося писати ці роботи самому. 

Якщо дивитися на структуру його наукових публікацій, то дуже велику кількість займають історії. «Історія Туреччини та її письменства», «Історія арабів». Дехто говорить, що це – підручники. Так, вони починалися як підручники, із синтезу матеріалу для студентів. Це не просто підручники, а синтез всесвітньої сходознавчої науки, як вона бачить певну сходознавчу проблему. 

«Історії» Кримського охоплюють не лише стародавнє сходознавство, а й модерний період. Саме в цьому новаторство його підручників. Коли він поїхав в Ліван, то його цікавили не тільки стародавні рукописи, а й життя сучасне. Окрім величезної кількості перекладів зі східних мов у нього є наукові роботи, написані суто для науковців. Він брався за абсолютно не досліджені теми. У Кримського є «Історія стародавнього Еламу», писав окремі дослідження про християнство на Сході і про полемічну літературу про християнство та іслам, видавав джерела з коментарями.   

А. Кримський писав дослідження про ранньосередньовічний період Грузії, Азербайджану, літератури Ємену та багато іншого. Він прагнув вписати історію України не лише в Західну цивілізацію, але й в Східну. У цьому його погляди на розвиток історії України відрізнялися від поглядів Михайла Грушевського. 

Українські науковці під керівництвом Кримського почали встановлювати дуже багато зв'язків із західними дослідниками сходознавства. Західні дослідники – Французи, чехи тощо дуже активно цікавилися новопосталим українським сходознавством і хотіли співпрацювати. Агатангел Кримський пересилав літературу в країни Заходу і йому прислали книги різного спрямування. Його бібліотека поповнювалася. Він пересилав книги й в республіки Радянського Союзу.

Н. Позняк-Хоменко. Розкажіть, будь ласка, про перекладацький досвід А. Кримського? Яких авторів він перекладав? Чим, з точки зору перекладу, цікавився і над чим працював?

О.Р. Кримський перекладав з німецької, французької, російської, англійської, арабської, арабсько-андалузької, перської, турецької, давньогрецької і грецької. Оскільки він сам писав поезії, то значна частина його доробку – це переклади західних і східних поезій українською мовою. Це те, що є найскладнішим. Він перекладав те, що його цікавило із західних літератур, зокрема, стародавніх -  Сапфо з давньогрецької мови, поезії Байрона, Гете, Гейне, перекладав  літературу епохи декадансу. 

Деяких східних поетів він перекладав не тільки на українську, а й на російську мову. Його цікавила східна поезія філософського змісту та любовна лірика. Кримський першим намагався ознайомити тодішню Російську Імперію із тим, що таке «софізм». Він перекладав збірку давньоарабських поезій «Хамаса», також перекладав Антара, твори класичної арабської науки; з перської перекладав Джамі, Мезамі, Джалаладдина Румі, Фердоусі, Гафіза, Омара Хаяма.

Н. Позняк-Хоменко. Де можна ознайомитися із зразками цих перекладів? Чи є окремі видання?

О.Р. На сайті «Читомо» можна знайти збірку старих робіт Агатангела Кримського. Рекомендую роботи сучасних дослідників про переклади Кримського, зокрема, Тетяни Маленької.

 

Н. Позняк-Хоменко. Як Схід приймає наукові і сходознавчі праці Кримського? Як сам Кримський сприймав Схід?

Марина Гримич. Агатангел Кримський був у Лівані лише два роки, в 1896 -1898 рр. Однак те, що він зробив за цей час і вже потім, після повернення, вимірюється тисячами сторінок. А інформативна насиченість тексту чи не потроює ту кількість сторінок. Він продукував аптечно точні тексти, був точним до дат, до слів, до методик. Постійно робив те, що ми сьогодні називаємо «фактчекінгом». 

Кримський не лише сам так робив, а й уїдливо критикував колег науковців, які так не робили. Він так само точно, уїдливо і педантично описував в Лівані все, що бачив, не шкодуючи ліванців, бідних і неграмотних, критикуючи недоліки їхнього побуту чи відсталість. Не шкодував він і багатих, коли йшлося про зверхність.

Ознайомлення ліванців з творчістю Агатангела Кримського почалося з перекладів «Бейрутських оповідань» і збірки поезій «Пальмове гілля» арабською мовою. Це робота перекладача Імадедіна Раефа. Головною метою сучасних дослідників має стати проект пошуку місця захоронення А. Кримського.

 

Н. Позняк-Хоменко. Що для Кримського була держава?

Володимир Омельчук. Держава була дуже важливою складовою наукової та правової спадщини Агатангела Кримського. Вчений писав, що Київ – це важливий центр культури та сходознавства не лише України, а й тодішнього СРСР. Кримський бере активну участь у різних наукових семінарах з проблем сходознавства.

Ігор Зіньчук

Філолог, автор книжкових оглядів, блогер, копірайтер

author photo
poster