«Провінціал» Олексія Філановського – мікс історії, зрад, кохання й парфумів

Я очікував, що це буде оповідь про ченців та історичні аспекти тогочасної культури. Та я помилявся. Не те щоб критично, адже в романі це все є, але не зовсім у тій площині, у якій розраховував. Також не виникло глибокого споріднення з головним героєм Дефаном. Він здався якимось холодним і неемоційним. Можливо, я передивився драм.

Незважаючи на кригу в серці головного героя, засліпилює історичне тло, на якому розвиваються всі події. Автор повсякчас підкидує цікаві факти про життя ченців, розвиток релігії, винайдення лікерів, створення парфумів й монетизацію віри. А головне, що все це написано легкою мовою і не вибивається з сюжету.

Самий сюжет книжки спокійний. Наче і є багато подій, але вони не викликали захоплення, а більше цікавості, що там буде далі. Головний герой ще зовсім маленьким потрапляє в монастир, ченці замінюють йому сім’ю та друзів. Із самого малечку хлопець дивує досвідчених братів. Він легко цитує Святе Письмо, читає мовчки, добре орієнтується в щойно прочитаних книгах, а йому ще й десяти немає! Це захоплює. З іншого боку – це може викликати заздрість, бо все занадто просто йому дається.

Я довго думав, з якою легкістю Дефан долав перешкоди, які підкидував йому Бог. І зрозумів, що це лише поверхневе уявлення. Дефан цілими днями навчався, пізнавав світ, експериментував, щоб винайти найкращий алкоголь або найвишуканіші парфуми. Читачеві може здатись, що все це легко зробити, виникає спокуса дорікнути авторові, ніби все надто просто. Та ми всі помиляємось. Достатньо просто глибше копнути, і ми побачимо, яку ціну платив чернець за свій успіх.

Знаю, що багатьох людей відлякують християнські мотиви у книжках: мовляв, це нудно, і не для нас, і взагалі зараз будуть учити, як жити. Так от, цей роман не такий. У ньому немає Бога. Головний герой та інші ченці зовсім не переймаються Богом, Його волею й не намагаються пізнати Його. Принаймні в мене виникло таке враження. Так, ми можемо то тут, то там натрапити на відповідні роздуми, але сам Дефан цілком конкретно говорить нам, що Бог – це не для нього. Йому більше до вподоби філософія і власне відчуття світу. Доволі знайомі думки, чи не так?

Читаючи «Провінціала», повсякчас підсвідомо порівнюєш роман з іншими книжками Олексія («Головна маркетингова книга», «Карго-маркетинг і Україна»). Звісно, порівнювати нон-фікшн і художку дивно, але річ у тім, що «Провінціал» - це своєрідний посібник з маркетингу, актуальний і в наш час.

Так, Дефан вигадує нові можливості для збагачення, розробляє логотип, досліджує психологію споживачів, розвиває банківську систему, монетизує віру та й врешті-решт створює всесвітньо відомий бренд. Чули ж про знаменитий лікер «Шартрез»?

У «Провінціалі» Олексій Філановський відкривається як людина, яка обожнює історію, людина, у якої за плечима є великий життєвий досвід.

Читайте також: Олександр Михед «Бачити, щоб бути побаченим»

Підтримати проект