Книги та діти: з чого почати і що читати?

06.10.2022

Переглядів: 768

http://chytay-ua.com/

У цій статті пропоную до уваги читачів огляд найпопулярніших авторів та книг сучасної української літератури для дітей. Перш за все, зазначу, що інформація, викладена у цьому матеріалі відображає мою особисту точку зору, тому всі оцінки художніх текстів та письменників/ письменниць про творчість яких йтиметься далі, мають на меті, спонукати читача прочитати ці книжки самому та зробити власні висновки після прочитання того чи іншого роману, повісті чи оповідання.

Зосереджу свою увагу на тих книгах українських сучасних авторів, які написані для дітей віком 7-14 років. Вважаю, що саме у віці 7 років дитина починає вибрати для себе книжечки більш усвідомлено. Такий підхід до читання можна сформувати у свідомості дитини за певних  передумов, про які йтиметься далі.

Як заохотити дітей до читання?

Якщо батьки прагнуть заохотити дитину до читання, то варто це робити, показуючи власний приклад. Діти схильні наслідувати модель поведінки батьків, тому, якщо батьки читають, то діти теж любитимуть читання. Важливо, не змушувати дитину, бо цей процес повинен спричиняти задоволення, а примус може стати причиною відрази до книги ще в ранньому дитинстві.

Не варто встановлювати дитині «норму сторінок», яку потрібно прочитати протягом дня, бо, в такому разі, дитина лише рахує кількість прочитаних сторінок, а не вникає в суть та зміст тексту.

Запропонуйте малюкові піти з вами в бібліотеку і вибрати для себе книжку. Звісно ж, дитина вибере ту, де більше ілюстрацій, ніж тексту, але напевне прочитає її до кінця.

Важливо, щоб мама чи тато також прочитали книжку, яку обрала дитина, так ви зможете разом з дитиною обговорювати прочитане, ділитися думками та враженнями про пригоди та вчинки персонажів; міркувати над мотивами їх вчинків, просити малюка розповісти вам про те, хто з персонажів книги йому\ їй сподобався або не сподобався?, як би вони вчинили, якби опинилися на місці персонажа? Тощо.

Читайте дитині казки вголос перед сном або на вихідних. Згодом, таке читання перетвориться на своєрідний «ритуал», який зближуватиме, розвиватиме творчу уяву, спонукатиме дитину навчитися слухати, а головне – чути дорослих.

З яких книг почати?

Далі спробую коротко проаналізувати деякі книги для дітей, які здобули особливу популярність серед юних книголюбів у цей складний час війни, яку вже 8 років та 7 місяців веде Росія проти України. Мета росії – знищити не лише українську мову, культуру, національну ідентичність, а й знищити українців, як націю, саме тому читання важливе як ніколи.

Андрій Кокотюха « Таємниця зміїної голови»

Звернув увагу на пригодницький детектив для школярів тому, що стало цікаво, а як же пише Андрій Кокотюха для дітей, а не для дорослих. Раніше мав нагоду читати гостросюжетний роман «Вогняна зима» -про події «Революції Гідності», який належить перу цього автора. І ось тепер роман для дітей...

Події пригодницького детективу «Таємниця зміїної голови» відбуваються впродовж трьох днів на Поділлі. В селищі Подоляни розташований старовинний замок князя Козицького.

Богдан Майстренко разом зі своїми відважними друзями прагне розгадати таємницю замку. Дітей чекає сповнена пригод та небезпек подорож у підземелля, на їх шляху з`являються шахраї –злочинці, які прагнуть знайти скарб раніше, ніж наші юні друзі… Сюжет роману цікавий та динамічний, читач дізнається історію старовинного замку, легенду про його засновника.

Книга, певною мірою, сприяє популяризації дослідженню та пізнанню туристичних маршрутів Поділля, бо прочитавши її, неодмінно виникне бажання побувати у тих локаціях, про які йдеться в оповіді, щоб «відчути історію на дотик».

Детектив зацікавить дітей, якщо вони хочуть дізнатися більше про давно минулі часи, як саме і для чого була влаштована оборона замку і що ж це за «кімната страху»?, чому про існування цієї кімнати знали тільки обрані?, а найголовніше – яку ж таємницю приховував Михайло Ружич, побратим легендарного месника, рятівника знедолених селян Устима Кармелюка?.

«Таємниця зміїної голови» - легка для читання книга у складні часи, коли дуже потрібно відволіктися, бодай на кілька хвилин, від шокуючої, болючої реальності в Україні, у якій живе кожен із нас у ці дні, тижні, місяці. А ще ця книга – про незнищенність історії України, архітектурної та культурної спадщини нашого народу.

На мою думку, книгу варто перекласти іноземними мовами, щоб про мальовниче Поділля, людей, які тут жили і творили в минулому, могли прочитати і дізнатися діти у інших країнах світу. Хлопчики, які не уявляють свого дозвілля без футболу, точно знайдуть на сторінках книги друга, якого не так легко перемогти, навіть, якщо у вас - ціла команда!

Дара Корній «Петрусь Химородник»

«У найчарівнішу пору року, на Івана Купайла, коли сходить на землю Сила Сварожа, коли превеликої моці набувають духи, добрі й лихі, Петрусеві доведеться шукати чарівну квітку папороті. І під час того іспиту від його мужності залежатиме доля не тільки людей, а навіть самих богів. Проти нього постане лихе воїнство підступної Мари.

І пропав би Петрусь, згинув би… але ж серед його друзів – Домовик Дрім і Лісовик Пугач, Віла Жива й сестра її Стрига. Але ж так хочеться повернутися додому, та він не простий дванадцятирічний хлопчик, він — химородник.»

Світлана Талан «Чекаю, на тебе, тату»

«В одному українському містечку живе дівчинка Христина. Перед сном вона любить слухати оповідки бабуні Олени. Їхні герої — однолітки Христинки. Бабуся майже нічого не вигадує, бо багато з того, що трапляється із цими діточками, могло відбутися (а дещо й відбулося) насправді. А ще в дівчинки є мрія, про яку вона розкаже тільки святому Миколаю... А ти хочеш почути історії бабуні Олени?.

Попроси когось із дорослих почитати тобі цю книжку. Так-так, ти вже вмієш читати, але ж так приємно часом вмоститись зручніше в ліжечку, накритися ковдрою і просто послухати цікаву оповідку...»

Завдяки щирості, наближеності сюжету до звичайного, повсякденного життя у заміському будинку, в селі у бабусі, яка завжди зрозуміє та любить малого бешкетника, незважаючи на його витівки.

Дилологія письменника Олександра Дерманського про вужа Ониська

Сашко Дерманський «Пригоди вужа Ониська або Володар Макуци»; «На городі», «Подорож до бабусі» «Бабуся оголошує війну» це — низка пригодницьких оповідань та повістей про малого, непосидючого, іноді неслухняного вужика Ониська, жабку Одарочку, мишку Еврідіку, хробачка Кузю та жука Джека, що стали справжніми друзями. В процесі пригод діти дорослішають, вирішують перші суперечки, перевіряють свою дружбу на міцність та справжність.

Характерною особливістю цих та інших книг Сашка Дерманського є динамічний сюжет, яскравість характерів персонажів, милозвучна українська мова, яка, водночас, проста та зрозуміла для дитини. Кожна книга цього письменника ненав’язливо, безпосередньо, а іноді – з гумором та жартами вчить малюків справжніх загальнолюдських цінностей: дружити, любити рідну землю, піклуватися про природу, боротися зі злом та завжди залишатися відкритим та готовим прийти на допомогу у важку хвилину, якщо другові загрожує небезпека.

Ще одна авторка, яка  завоювала любов та повагу малих читачів це – Леся Воронина

За словами письменниці, найголовніше  — любити дітей, адже якщо діти відчувають достатньо любові, то будуть читати та розважатися, грати у розумні ігри, не страждаючи внаслідок надмірної залежності від ігор чи інших розваг.

На думку письменниці, дорослі, які не встигли на бавитися досхочу в дитинстві, потім стають злочинцями. Найбільш популярними книгами Лесі Ворониної можна назвати книги: «Суперагент 000», «Таємниці Пурпурової Планети» «Прибулець з країни Нямликів», «Таємне товариство боягузів», «Таємне товариство брехунів» та багато інших. У книгах Лесі Ворониної діти допомагають слабшим, відновлюють справедливість. Наприклад, в одній із книг гість із Австралії - хлопчик на ім`я Дмитрик, прагне дізнатися більше про країну, де жили його предки, відкрити для себе мову, культуру, історію України. Таким чином Леся Воронина спонукає читачів знати і любити свою батьківщину, знати її культуру, історію, цінності. Мова авторки легка для сприйняття. Через гру діти не лише вчаться пізнавати, розуміти довколишню дійсність, але й створюють свій власний унікальний світ.

Історичні романи для дітей Володимира Рутківського

А саме: «Джури козака Швайки»; «Сторожова застава», «Сині води». Персонажі романів Рутківського – підлітки, що опиняються в самому центрі буремних подій, але не є пасивними спостерігачами, а навпаки – активними творцями власного майбутнього. Хлопці та дівчата хоробро борються за Незалежність рідної Землі, самовіддано захищають її від нападів ворогів. На сторінках книг Володимира Рутківського персонажі часто діють на межі своїх можливостей, віддають зусилля до свого останнього подиху заради вільного майбутнього України. Прочитавши книги, діти дізнаються більше про запорізьких козаків, їх боротьбу за волю та Незалежність України, побут, звичаї, традиції українського козацтва.

Точка зору Володимира Рутківського про унікальність історії України, мабуть, дуже близька ужгородському письменнику Олександру Гаврошу, книжки якого вийшли у серії «Українська сила». Назва серії, наче заклик: Настав час українцям перемагати ворогів, перестати бути жертвою обставин, долі і т. д., адже якщо ми разом, то ми — сильні, непереможні та обов`язково здолаємо усіх ворогів – загарбників, тому що ми не завойовуємо території, а боремося за свою країну і виганяємо загарбників, які прийшли щоб убивати нас.  Саме такими є герої повістей письменника: спортсмен Іван Фріцак та розбійник Пинтя. Справді, багатьом відомі імена Івана Піддубного, або Івана Заїкіна, а хто знає найсильнішу людину світу, чемпіона з боротьби, одного із засновників культуризму Івана Фріцака, красномовно прозваного в народі Силою? Імена Кармелюка, Олекси Довбуша або Робін Гуда відомі багатьом українцям, а хто такий ватажок опришок, тричі славний розбійник Пинтя?.

На мою думку, пригоди і велета Івана Сили, і славнозвісного Пинті захоплять не одного читача динамічним сюжетом, яскравими характерами, щедрим гумором, сформують  думку про українців, як про націю сміливих, сильних людей, які готові боротися за щасливе демократичне майбутнє своїх дітей та рідної країни до останнього подиху, останнього патрона, останньої краплі крові.

Бережімо, плекаймо свою культуру! Читаймо  українське, бо незнищенні скарби України, та світло душі нашого народу, ще належить показати та відкрити для світу.

Читайте також: Світлана Талан "Не вурдалаки"

Підтримати проект

Ігор Зіньчук

Філолог, автор книжкових оглядів, блогер, копірайтер

author photo