онлайн-журнал про книги та літературу
Чому «Аркан вовків» це те саме заявлене темне фентезі та альтернативна історія в одному флаконі? А може навіть більше. Давайте розбиратися від простішого до складнішого.
Що таке «альтернативна історія»? Ми маємо хід історії, відомий кожному (хоча б поверхнево). В альтернативній історії, як то кажуть, щось пішло не так, а "ефект метелика" спрацював. Тож, ми маємо відмінне майбутнє після цієї певної точки. Воно може бути більш відмінним чи менш відмінним, але не таким, як ми його знаємо. Яскравими прикладами є «Людина у високому замку» Філіпа К. Діка. — Німеччина та Японія перемогли у Другій Світовій війні та поділили Сполучені Штати Америки; «The Hammer and the Cross» Гаррі Гаррісона і Джона Холма — що було б якби християнство не зазнало такого успіху як світова релігія, а це місце зайняв скандинавський пантеон; The Years of Rice and Salt — Кіма Стенлі Робінсона — що було б, якби епідемія чуми вбила не одну третину населення Європи, а 99%.
Отже, серія «Літопис сірого ордену» (саме така назва трилогії, першою частиною якої є «Аркан вовків») розгортається у світі, де держава, яку створив Богдан Хмельницький, вистояла, Московське царство поглинула монгольська навала, іде вже 1845 рік і українці перейшли з кирилиці на латину. Отже, як на мене, пташечку навпроти пункту «альтернативна історія» ставимо.
Щодо «темного фентезі», тут трохи складніше. Сьогодні цей жанр неймовірно популярний, а отже, кожен хоче записати ще одну книгу до нього, що призводить до постійного розширення поняття.
На мою думку, найяскравіші риси жанру такі: сіра мораль (немає чіткого добра та зла), часто у світі вже панує зло (в тому чи іншому вигляді), навіть якщо герой зробив все вірно, це не завжди призводить до позитивних змін, або ж вони позитивні лише для однієї сторони конфлікту. Найвідоміші приклади: «Пісня льоду та полум'я» Джорджа Мартіна, «Перший закон» Джо Аберкромбі, «Відьмак» Анжея Сапковського.
Що ж ми маємо в книзі?
Батько, який не звертає уваги на свого рідного сина, а з головою занурений у свою помсту. Хто саме є твоїм батьком: той, хто тебе народив чи виростив? Вибір: хто має померти - одна знайома людина чи багато незнайомців? Погане відношення до тих, хто «не зовсім людина». Фізичне насилля над жінками та дітьми. «Насильство» турботою. Все це є в книзі. Щось є головною темою, щось розкривається лише поверхнево.
Переходимо до пункту про «більше» (а його назбиралося немало):
1) Український бестіарій — загадкові мавки, лісовики — господарі лісу, щезники, які бавляться як діти. В першій книзі торкнулися лише їх, але, наскільки я розумію глобальний задум: чим далі, тим більше.
2) Академка (піджанр, в якому розкривається процес освіти героя) — чому навчали, як навчали, хто навчав та як потім розподіляли по куренях, — все є.
3) Стімпанк — думаєте в альтернативній Україні з відьмами і магією не буде прогресу? Ще й як буде. Цепеліни, дагеротипи, механічні мажі і, я так розумію, далі більше.
4) Романтична лінія — присутня, ще й не однозначна, ще й поки не певна, ще й не одна. Між головним героєм та відьмою, між головним героєм та характерницею. Крім того досить цікавий любовний трикутник в якому беруть участь батьки головного героя. В принципі висвітлюється різне відношення до любові: від ніжного почуття до гротескного (я хочу написати їй в листі, що коли я кохаюся з іншими жінками, то уявляю її).
5) Детектив — присутня глобальна загадка та локальна, яка розкривається в першій частині та, гадаю, буде пов'язана з глобальною.
6) Сімейна сага — зазвичай для цього поняття потрібно три покоління, але тут ми маємо два покоління, проте не однієї сім'ї. Кожна різного прошарку, з різними проблемами.
7) Дружба та дорослішання — в «Аркані вовків» ці поняття виявилися нерозривно пов'язані один з одним. Настільки правдиво показано як дружба, довіра та повага не заслуговуються в один момент, так само неймовірно правдиво показано як можна моментально подорослішати.
8) Гумор — складно про це писати, не наводячи прикладів, але я не хочу руйнувати вам самостійне відкриття цього скарбу. Зараз еталоном гумористичного фентезі люблять називати «Дискосвіт» Террі Пратчетта. Так от, мені не було так смішно від його книжок, як від деяких моментів в «Аркані вовків». Читаючи, хочетілося сміятися часто і щиро, вголос.
Особисто я отримала неймовірне задоволення від прочитаного. Мені хотілося взяти наступну частину в руки просто негайно. Я досі обмірковую деякі моменти книги, обговорюю в своїй голові, як би зробила я, чи просто дивуюсь майстерному зображенню характерів.
Величезне дякую Павлу Дерев'янку!
Читайте також: Робін Гобб та її світ Ендерлінгів
