Маркус Розенлунд «Погода, яка змінила світ»

03.10.2022

Переглядів: 261

http://chytay-ua.com/

Видавництво Анетти Антоненко – Ніка-Центр, 2021. 224 с. Переклад зі шведської: Микита Никончук

«Погода змінила світ, не залишивши нас осторонь. Аби помститися, людство відповідає зміною світу, не залишивши осторонь погоду»

Відомий вислів стверджує: «історію пишуть переможці». Іноді, свідки та учасники подій, жертви та інші маленькі люди без Кубка фортуни у своїх руках. Однак, мало кому відомо, що історію можуть писати, а то й часто змінювати, вітер, вода, холод, народження нових чи пробудження зі сну давніх вулканів. Одним словом: химерна пані на ймення «Погода» у всій своїй красі та непередбачуваності характеру.

Можливо, вам одразу згадається «історична аксіома» про те, що «Генерал Мороз» неодноразово рятував нашого скаженого східного сусіда, як не від Карла ХІІ, то Наполеона І Бонапарта та Адольфа Гітлера. Що саме вітер скинув козирні карти англійцям та потопив «Непереможну армаду» іспанського короля Філіппа ІІ. А перед тим, ще у ХІІІ ст. не допустив орди монголів у Японію, де відтоді існує міф у синтоїстській традиції про «божественні вітри» – камікадзе. Або, згадуючи про Зимову війну 1939–1940 рр., де безжальний фельдмаршал Холод «підтримав» крихітну Фінляндію у протистоянні з «червоним монстром»:

«… Фінляндія здобула тактичну перемогу над СРСР завдяки холоду, до якого фінські солдати підготувалися ліпше. Міф про генерала Зиму, який воював на боці синьо-білих, із часом став чимось на кшталт напівофіційної правди у Фінляндії»

Проте, саме у вступі до книги фінського наукового журналіста та метеоролога-аматора (як він сам себе називає) Маркуса Розенлунда цей міф піддається критиці. Насправді, як вказує автор: люті морози ледь не погубили фінських захисників. Промерзлі водойми Карельського перешийку та Виборзької затоки дозволили таки радянській армії нарешті підтягнути важку артилерію та зайти з тилу.

Однак, поспішу зауважити, що у книзі Розенлунда не подаватимуться набір розрізнених цікавих фактів чи енциклопедичних даних про ту чи іншу подію, а розповідатиметься про окремі глобальні погодні зміни (і не тільки), які змінювали хід історичних подій та цілих епох.

Фінський дослідник на основі ґрунтовного аналізу та сміливих теорій веде читача стежками від перших людей до проблем сучасності, вказуючи, що за будь-якої погоди та змін клімату, людина навчилася найважливішого – пристосовуватися.

«Наша здатність пристосовуватися до майже будь яких обставин є нашим благословенням і прокляттям водночас»

Маленьким відкриттям, як для істориків так і для пересічного читача, стане розділ присвячений «циклам Бонда» – закономірностям та циклічності природних процесів (близько 1500 років кожен цикл), які безумовно вплинули на цивілізаційні зміни. Так, руйнування Стародавнього світу (кінець Стародавнього єгипетського царства, падіння Аккадської імперії та гибель Індської цивілізації) збігається з початком періоду Бонду 3. Саме у цей час посуха досягла небувалих масштабів: важко повірити, але єгипетське Меріодове озеро з глибиною 65 метрів міліє просто на очах.

Натомість, катастрофа бронзової доби (занепад Мікенської та Хетської цивілізацій) змінює тепла епоха Класичної Греції та розквіту Римської імперії. Не випадкове і Велике переселення народів, яке вщент змело «Тисячолітній Рим»: період Бонда 1 приносить в Європу холодні вітри, посуху, голод та міграції (не дивно, що вчені називають цю епоху «Малим льодовиковим періодом Античності»). В нормандському епосі «Старша Едда» ці часи іменуються «Філбумвінтером», тобто велика та сувора зима, яка мала стати для народів Півночі передвісником Раґнарька (кінця світу).

Проте, Розенлунд не тільки зупиняється на давньому минулому, але й аналізує події сьогодення, які, звичайно, циклічно повторюються та мають безпосередні зв’язки з минулим. Так, автор цілком об’єктивно говорить про те, що сучасне, здавалося б технологічне, суспільство не менш уразливе чим за часів фараона Хета ІІІ.

Події у Єгипті 2200 року до н. е. та сучасна посуха у 2015–2016 рр. однаково підтверджують, що залежність населення цієї частину світу від річки Нілу не змінилося за багато тисячоліть. Нова подія Бонда, спричинена природою чи самою людиною, може набути катастрофічних наслідків навіть сьогодні. В одну мить мільйони людей можуть стати «кліматичними біженцями» та помирати від нестачі найнеобхіднішого – води.

«Усім – а надто мільйонам потенційних кліматичних біженців – стане краще, якщо ми докладемо всіх можливих зусиль, аби запобігти такій нагальній водній кризі, поки найгірші побоювання не стали реальністю»

Причинами кліматичних змін стають не тільки вітри-камікадзе чи тепла течія річки Гольфстрім, але й виверження вулканів. Автор наводить приклад історії з вулканом Лакаґіґару (Лакі) у 1783 р. в Ісландії, який відкрив ворота смерті не тільки для п’ятої частини всього ісландського населення, але й цілої Європи затягнувши небо небезпечним смогом.

Кліматичні зміни відчули США та Мексика: крига скувала Міссісіпі та Мексиканську затоку. І саме, як відзначає Розенлунд, вулкан Лакі став каталізатором Великої Французької революції – неврожаї 1783–1789 рр. змусило голодних людей стати на барикади. Тому, можна погодитися з автором, що вулкани приносять не тільки смерть і розруху, але й зміни:

«Хоча виверження вулкану, безсумнівно, може призвести до великих руйнувань і безпосередньо – лавою та попелом, – і опосередковано – викликавши екстремальні погодні явища, є і зворотній бік медалі. Заради справедливості, треба звернути крихту уваги на той факт, що ми й усі живі створіння насправді повинні завдячувати вулканам життям»

Відзначу, що книга М. Розенлунда «Погода, яка змінила світ» призначена для вдумливого читача, який не побоїться часто зупинятися, довго задумуватися та ставити непрості запитання. Перш за все собі, можливу, іноді автору книги чи часто майбутнім поколінням. Чи ми готові сьогодні до нових примх погод та повернення циклу Бонда? Чи зможе людство знову покинути свої домівки та звикнути до нових умов та мігрувати (можливо, навіть за межі планети)?

І найголовніше: чи зможе людство нарешті зрозуміти, що чим більше змінювати світ – тим більше загроз його чекає в майбутньому. Адже, як стверджує автор книги: «Нічого просто так не стається. За будь-якою зміною клімату, природною теж, стоїть якась причина»

Читайте також: «Історія світу» Джеремі Блека: від найдавніших часів до сьогодення

Підтримати проект

Ігор Антонюк

письменник, історик, книжковий оглядач

author photo