Максим Савчук «1937»

12.09.2022

Переглядів: 332

http://chytay-ua.com/

Видавництво Yakaboo Publishing, 2022. 224 с.

Нехай вас не вводить в оману ці чотири цифри: це не рік сталінських репресій, як видається одразу. І ні, це не дата народження письменника Василя Стуса (про нього тут згадано всього два рази). Хоча, точки дотику та асоціації цілком логічні і справедливі. А насправді, мова піде про українську політику, великий бізнес, «брудні угоди», фіктивні податкові декларації, докопування до правди та одіозну постать Віктора Медвечука.

«1937» – це номерний знак чорного мерседеса вищезгаданого діяча (за словами самого автора – антигероя), який став тією червоною ниткою, що з’єднує три роки безперервного розслідування журналіста телевізійної програми «Схеми: корупція в деталях» (проект Радіо Свободи) – Максима Савчука.

Автор книги, так би мовити, три роки «ганявся за автомобілем» Медвечука та його власником. Вишукував малопомітні зв’язки між українським політикумом та великим російським бізнесом, які після подій 2014 р. ще більше посилили свої зв’язки у тіньовому секторі. Білоруський бізнес теж напрочуд добре себе почував в Україні, хоча в Європі давно перебував під санкціями.

«… Медвечук у якомусь сенсі – комфортний антигерой. Він у спілкуванні з пресою завжди був передбачуваним, стриманим і ніколи не переходив на особистості»

У книзі «1937» ви не знайдете чіткої хронології подій та докладної біографії Віктора Медвечука. Автор також оминає юридичну, громадську та політичну діяльність кума Путіна до 2014 р. Все це побіжно згадано у кількох абзацах, і не більше.

«Все почалося у серпні 2018 р. Взагалі до того часу я мало був обізнаний з тим, хто такий Віктор Медвечук» – зазначає М. Савчук.

Головне у книзі – це справжні історії з життя про роботу журналіста-розслідувача, який шукає істину, копирсаючись в океані бруду та брехні. Ставить незручні питання за ті мізерні шість-сім секунд, доки політик проходив від дверей Верховної Ради до свого авто. Хоча й, майже завжди, отримує стандартні та завчені коментарі: «щодо бізнесу жодних коментарів нікому не даю» або «я до цього не маю жодного стосунку».

Намарно просиджує в «засідці» по декілька годин, а іноді (про це в книзі не згадано) випадково знаходить неофіційний офіс тепер чинного президента України (пам’ятаєте славнозвісний вираз: «Я вам нічєго нє должен!». Так, це питання від Максима Савчука).

Буває, можна потрапити, як у народі кажуть: «під весілля» сина Оксани Марченко та годинами проглядати відео гостей в «Instagram», щоб ідентифікувати того чи іншого політика. Тижнями зіставляти стоси даних повітряних перельотів і, еврика!, знайти позашлюбну дитину Тараса Козака (друга та бізнес-партнера Медвечука), «законспіровані» відносини та ще одну «незаповнену декларацію» на мільйони гривень.

Книга «1937» підкупляє щирістю викладу та показує іншу сторону «журналістської кухні», куди переважно не пускають пересічного читача. Книга «1937» вражає правдою про ницість і лицемірство «брудного» бізнесу і великої політики, яким плювати на те що, країну давно шматують та збувають, як товар ще з 2014 р., а то й раніше. Однак, рано чи пізно, все приховане стає явним, а за правдиву справу потрібно боротися. Не випадково книга «1937» розпочинається з епіграфу Василя Стуса:

«Один лиш час і має совість»

Читайте також: Меша Селімович «Острів»

Підтримати проект

Ігор Антонюк

письменник, історик, книжковий оглядач

author photo