Ольга Токарчук «Дім дня, дім ночі»

30.08.2022

Переглядів: 334

http://chytay-ua.com/

Франц Фрост, що побудував будинок на підземній річці, загинув на війні ніби-то через те, що відмовився змінити саморобний дерев’яний капелюх на залізну каску. Чудернацький головний убір захищав його від страшних снів, що навіювала нововідкрита планета. У Фроста народився первісток і він бачив сон, що попереджав про його смерть. Фрост прокинувся і перевірив, чи дитина дихає, а на місці, де уві сні він був змушений її поховати, чоловік посадив яблуню.

У 1998-му, коли польська письменниця Ольга Токарчук видала роман «Дім дня, дім ночі», Плутон ще вважався планетою. Події розгортаються на Півдні Польщі, неподалік від чеського кордону, у містечку Нова Руда. Прикордоння – чи не найулюбленіший простір у романах Токарчук, де вона може спостерігати межові стани: як день переходить у ніч, як весна перетікає у літо, як третє тисячоліття готується змінити друге. «Дім дня, дім ночі» став не лише польським бестселером, але й дебютним перекладом Ольги Токарчук для англомовного читача.

У будинку, який збудував Франц Фрост, мешкає Оповідачка. Ми не знаємо її імені, але саме вона проводить читача крізь текст. Разом із чоловіком (у романі він згадується як Р.), вона повернулася до Нової Руди навесні, щоб перебути тут до пізньої осені. Через підземну річку, що протікає у підвалі будинку, жінка має неспокійний сон. Можливо, саме це спонукало її почати колекціонувати чужі сновидіння?

Цей роман міг би виявитись збіркою чужих сновидінь: подружню пару навідує сукуб, міський божевільний марить про кінець світу, а молода дівчина, якій обридло нудне провінційне життя в радянській Польщі, вирішує йти за покликом голосу зі свого сну. Структура роману фрагментарна, схожа на нотатки одразу по пробудженню, коли все ще ладен пригадати сон, поки він не розчинився у ранковому побуті.

Близькість межі дозволяє Токарчук творити власний світ, де історичний контекст поєднується з чимось цілком містичним. Письменниця використовує магічний реалізм, щоб говорити про травмуючі події, що навіть через 50 років по завершенню Другої світової війни виринають як згадки про поганий сон.

Зрештою, прикордонна Нова Руда Ольги Токарчук – це місце, де читач обов’язково побачить багато неоприявлених раніше мотивів, явищ, думок – роздвоєних, як день і ніч, та цілісних водночас.

Читайте також: В. Ґ. Зебальд «Аустерліц»

Підтримати проект

Саша Доморосла

Історик, бібліотекар, підпільний критик

author photo