Джордж Орвелл «1984»

20.09.2022

Переглядів: 133

http://chytay-ua.com/

Думаю, що роман Джорджа Орвела «1984», який вийшов у світ у видавництві Жупанського два роки тому, особливо актуальний для читання кожному українцю в цей складний час, який переживаємо зараз. Книга допомагає зрозуміти, як діє пропаганда на свідомість людей, як вороги - загарбники, які хочуть знищити народ, націю, перш за все, нищать здатність людини мислити, осмислювати навколишню дійсність критично, аналізувати події, явища, формувати власну громадянську позицію і світогляд.

Окупанти прийшли щоб знеособити, знищити людську сутність, зламати людину не лише фізично, застосовуючи біль, тортури і катування, а й психологічно – через прагнення посіяти страх, паніку та зневіру. Щось схоже відбувається на сторінках цього роману.

Антиутопія англійської літератури ХХ ст. критично зображала державнусистему, яка не відповідає принципам гуманізму. В ній часто виражався протест проти насильства, безправного становища людини й абсурдного соціального устрою.

У романі «1984» автор зображує моторошний світ 1984 року. Весь світ поділений між кількома наддержавами, що ведуть нескінченні війни.

В Англо-Океанії ось уже десятиліття неподільно панує «Внутрішня партія», озброєна ідеологією англійського соціалізму.

В змалюванні Океанії можна простежити аж надто виразні паралелі з тоталітарним режимом срср.Урядовий апарат Океанії зосереджений у чотирьох міністерств: Міністерство правди, яке керує інформацією, видовищами, освітою і мистецтвом; міністерством миру, яке відає веденням війни; міністерством любові, яке підтримує закон і порядок; міністерством достатку, що відповідає за економіку. Цю складну організаційну структуру створено для того, щоб держава могла контролювати всі сфери суспільного життя. Людина від народження до смерті повністю належить режиму. Їй слід знати лише обов’язки, а не права. Чи не найголовнішим обов’язком людини є необмежена відданість партії, не з остраху, а з віри, що стала її другою натурою. Людині слід ненавидіти лише «ворога» партії Голдстейна, милуватися лише портретами Великого Брата і скандувати лише абсурдні гасла:  «Свобода – це рабство», «Неуцтво – це сила».

Міністерство любові цілковито розпоряджається сферою людського інтимного життя. Мета шлюбу – «виробляти дітей для служіння державі». Міністерство правди фальсифікує історичні факти і стверджує, що «пам’ять – це злочин».

Хіба не до подібної реальності хочуть повернути рашисти  українців зараз, коли в нашій країні 8 років та 7 місяців триває загарбницька  війна росії проти українців?, обстрілюючи, знищуючи цілі міста на Півдні та Сході України ракетами, бомбами, руйнуючи лікарні, школи, музеї, будинки культури, пологові будинки, дитячі садки, іншу цивільну інфраструктуру?

Основна проблема роману: Існує спосіб у який насильство здатне перетворити людину не просто на раба, а на прихильника системи, яка розчавлює її. Причиною цього є страх, який поступово стає найсильнішим імпульсом поведінки людини, він ламає людину і спонукає забути все, крім інстинкту самозбереження.

Мета тоталітаризму – знищити індивідуальність людини, її почуття, пам’ять, думки, залишаючи лише тіло здатне працювати.

Історія, культура, сутність людини влада сприймає як перепона, що заважає реалізовувати ідею тоталітаризму – охопити все людське буття, створити світ зі скла і бетону, в якому виникне нація фанатиків – 300 млн. людей з однаковими думками, обличчями, жестами.

Один з героїв твору – Уінстон Сміт ще здатний мислити, відчувати, аналізувати і зіставляти факти  Він інтуїтивно відчуває, що людина може жити, а можливо і жила раніше – інакше: кохала, сміялася, сумувала, приймала виважні рішення самостійно, без вказівки партії. Уінстон Сміт шукає правду в минулому, але воно – сфальсифіковане; в сучасності, але вона - утворена неправдивим державним механізмом тоталітарної держави.

З останньою надією Сміт звертається до простих людей, але вплив уряду тоталітарної держави та пропаганди тримає їх у покорі, як тварин. Уїнстон блукає по країні намагаючись зрозуміти її структуру. Разом зі своєю коханою Джулією він постійно потрапляє в політичні провокації та зазнає руйнівного впливу дезінформації, пропаганди.

Поки є хоча б маленький паросток неофіційної думки, не вічний Великий Брат – лідер Океанії та диктатура підпорядкованої йому партії - ось основний посил, який письменник прагне донести до свідомості читачів.

Читайте також: Олег Жупанський: Нобель має значення і для письменника, і для країни

Підтримати проект

Ігор Зіньчук

Філолог, автор рецензій на книги.

author photo