онлайн-журнал про книги та літературу
Шоста книжка Н. Довгопол – «Куба-якої-не-було» – гучно зрезонувала на літературних просторах і залишила небайдужими критиків, блогерів, представників ЗМІ та читачів. Раніше від цієї письменниці були представлені тексти різноманітних жанрів, зокрема: «Карпатська казка, або За десять днів до Купала», «Три хрестики Аліє», «Шпигунки з притулку «Артеміда» тощо. Опісля виходу повісті про маленьку людину в тропічній країні, авторка натхненно продовжила діяльність та видала ще три книжки, а саме: «Шпигунки з притулку «Артеміда». Книга 2. Колапс старого світу», «Привиди готелю «Едельвейс», «Стешка, дочка винахідника». Кожна книжка мисткині викликає інтерес й обговорення. Щодо історії про Тамару, яка потрапила на Кубу, висловили міркування і блогерки на теренах «YouTube» («Любов до книг», «Anna Book Diary», «Grumpy Readerka»), і рецензенти на літературних порталах (А. Дьоміна, А. Кашицина, А. Скорина, А. Журбенко, Я. Литвин, А. Довгопол, І. Грабовська, М. Лук’янова, Л. Терехова, М. Гатало та ін.). Що викликало зацікавлення? Як авторка презентувала цей текст в українській літературі? Що зупиняло та водночас змушувало увіковічнити історію?
Твір складають дев’ятнадцять розділів з епіграфами, післямова, подяки. Цитати з прозових і ліричних текстів проливають світло на події, що розгортатимуться та постають своєрідними ключами-поясненнями до несказаних моментів. Повість написана про двоюрідну бабусю Н. Довгопол – Т. Майбороду, а тому текст присвячений їй та всім учасникам бойових дій на Кубі. Оповідь паралельно веде саме Тамара в різні періоди свого життя. Перша сюжетна лінія пов’язана з тим, як дівчиною вона поїхала до однієї із соціалістичних країн, а інша – тут-і-зараз – показує, що переживає людина похилого віку, яка зберегла в собі екзотичні спогади. Їх об’єднують Куба та думки про неї, а також близькі для героїні люди.
Авторка майстерно привертає увагу до своєї книжки вдалим прийомом: у «повісті про маленьку людину на арені чужої битви» головною героїнею постала жінка, українка за корінням. Це викликало значний резонанс і низку дискусій у читацької аудиторії. Героїня – ідеалістка, чесна, правильна, працьовита, десь навіть наївна та мрійлива. На початку твору за особистісними характеристиками вона постає тією, із якою захоче асоціювати себе кожна. Проте надалі письменниця розкриває через ретроспективи, художні відступи, деталі, насичені діалоги, описи, яке в неї було важке існування. Н. Довгопол не тільки висвітлює моменти, що намагалися назавжди стерти, але й обирає оповідачку, яка емоційно, детально та правдиво відтворює прожите. Дитячий будинок, складні стосунки в сім’ї, Друга світова війна, Голодомор в Українській РСР 1946–1947, переїзд із міста в село та навпаки, зрада, самотність, бідність у старості – усі труднощі життя пережила маленька українка Тамара, яка просто мріяла бути щасливою. Мисткиня зібрала історії життя своєї бабусі та багатьох очевидців, щоби читачі могли осягнути всі складнощі, які спіткали тоді людей.
Досвід, що тримали за сімома замками, викрито, оприлюднено та поширено в маси. Вдало підмічено, що попри жорстку систему де-не-де виринало українське, релігійне, екзотичне і т. д. Якщо представникам радянської влади потрібна була людина, то вони відривали її від життя, незважаючи на те, що в неї тут залишалася улюблена робота, друзі, кохані, діти тощо. Мисткиня до найменших деталей змальовує, наскільки важко в часи Карибської кризи «виконавці інтернаціонального обов’язку» адаптувалися на чужій території. Вони вимушені були харчуватися консервантами та зіпсутими продуктами, красти продовольчі речі, щоби вижити, долати бар’єри у спілкуванні з кубинцями чи взагалі уникати їх через неприйняття, обірвати листування з близькими чи вигадувати історії прикриття… Куба змальована в тексті іншими барвами, ніж її уявляли, проте не менш яскравими. Авторка відтворює на контрастах запальне життя кубинці та скрутне становище радянських приїжджих, неординарні місцеві цирки та негучні гастролі дружнього народу, рясні тропічні ліси з фруктами та зіпсуті харчі в розбитих таборах.
Н. Довгопол уплітає у текст іспанські пісні, прислів’я, гасла і т.д., передає архітектурні та природні особливості місцевості, відмінність характерів людей, способу життя та манери поведінки. Попри невеликий жанр, вона змогла сконденсувати необхідні елементи задля найточнішого відтворення подій, застосовуючи літературні прийоми, які увиразнюють повість і зображуваний сюжет. У творі тропи не обтяжують сказане, а доповнюють сцени. Нічого зайвого: тільки історія та мистецтво. Історичне тло, пригодницькі елементи, любовна лінія переплітаються між собою задля широкомасштабного відтворення колориту та подієвого плану. Рецензенти та читачі висловлювали міркування щодо неповноцінного персонажа Альберта, але радше це були особистісні невподобання через його дії щодо головної героїні. Кожен герой обґрунтовано виникає та виконує свою місію, розкриває себе через діалоги, описи, міркування та доповнює текст яскравими та неповторними барвами. Текст можна постійно доповнювати й удосконалювати. Досліджуваний зразок мистецтва не є винятком. Це – об’єктивне зібрання описів подій очевидців, яке сконденсували в насичений сюжет. Місцями не вистачило глибинного потрактування причинно-наслідкових зв’язків подій, ліричних відступів, філософських узагальнень тощо. Повість насичена інтермедіальними посиланнями, що можуть зацікавити не тільки масового, але й елітарного читача. Зокрема, Н. Довгопол наводить постаті В. Лі, Бр. Бардо, Л. Орлова, П. Моріа, А. Малишка, А. Карп’єнтера, Х. Марті та багатьох інших.
Цей твір не тільки дає відповіді на питання, що боїшся сказати в голос, а й насичує душу мистецькими зразками, щемкими історіями й екзотичними пейзажами. Унікальний сюжет на теренах української літератури, яскраві, хоч і не часті, літературні тропи, живі діалоги та самобутні характери… Текст містить у собі глибини, в які манить зануритися. Легкий, ненав’язливий, але про важливий період життя наших предків. Як Тамарі вдалося станцювати з Р. Кастро? Чому авторка вирішила все-таки розмістити радянських новоприбулих у тропічних лісах, а не зробити відповідно до ходу історії? Скільки людей прибуло до Куби та чому не всі змогли повернутися? «Куба-якої-не-було» – історія, що нарешті може та має бути почутою всіма українцями.
